1977 року закінчила середню школу № 12 м. Ашхабада. У тому ж році вступила до юридичного факультету Туркменського державного університету ім. А. М. Горького. У зв'язку з переведенням чоловіка (комсомольського працівника) до Москви, було переведено на юридичний факультет МДУ.

Закінчила Московський державний університет ім. М. В. Ломоносова у 1982 році та аспірантуру Інституту держави та права АН СРСР у 1986 році. Кандидат юридичних наук.

• У 1986-1990 роках – молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, завідувач політико-правового відділу Науково-дослідного центру при Інституті молоді ЦК ВЛКСМ та Держкомпраці СРСР. Один із керівників групи розробників закону СРСР «Про молодіжну політику».
• У 1990-1991 роках – головний спеціаліст, консультант Московської міської Ради народних депутатів.
• У 1991-1992 роках – керівник Відділу соціально-політичного аналізу та прогнозування, член Колегії Служби Державного радника Російської Федерації з політичних питань.
• У 1992-1993 роках – консультант Адміністрації Президента Російської Федерації.
• У 1993-1995 роках - радник заступника Голови Уряду Російської Федерації С. М. Шахрая.
• У 1995-1997 роках – відповідальний секретар, віце-президент інформаційного агентства «Інтерфакс».
• У 1997 році - радник першого заступника Голови Уряду Російської Федерації - Міністра палива та енергетики Російської Федерації Б. Є. Нємцова
• У 1997 році – помічник Керівника Адміністрації Президента Російської Федерації.
• З жовтня 1997 до травня 1998 - старший референт Президента Російської Федерації.
• У 1998 році - керівник секретаріату Голови Уряду Російської Федерації Сергія Кирієнка
• З травня 1998 року до березня 2004 - заступник Керівника Адміністрації Президента Російської Федерації.
• З березня 2004 року по 13 січня 2012 року – помічник Президента Російської Федерації.
• З серпня 2004 року одночасно - секретар Ради при Президентові Російської Федерації з науки, технологій та освіти. З листопада 2004 року одночасно – спеціальний представник Президента Російської Федерації з питань гуманітарного співробітництва з державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав.
• З січня 2012 року очолила апарат Державної Думи.

Головний спічрайтер Президента Росії. Пише послання Президента Федеральним зборам та інші публічні виступи Дмитра Медведєва, раніше Володимира Путіна, Бориса Єльцина.

Кримінальна справа

У ніч із 23 на 24 листопада 2011 року біля будинку № 41 по Варшавському службовий автомобіль BMW 750 Джохан Поллієвий потрапив у ДТП, наслідком якого стала смерть водія «Лади» 14 моделі, студента Альберта Салчака. Пресою висловлювалися версії про те, що Адміністрацією президента здійснювалося масове розміщення статей у засобах масової інформації, покликаних показати невинність Поллиєвої у пригоді. Анонсувалося можливе порушення кримінальної справи.

Нагороди

• Орден Пошани (16 квітня 2001 року) – за багаторічну сумлінну державну службу
• Подяка Президента Російської Федерації (8 липня 2003 року) - за активну участь у підготовці Послання Президента Російської Федерації Федеральним Зборам на 2003 рік
• Подяка Президента Російської Федерації (12 червня 2004 року) - за активну участь у підготовці Послання Президента Російської Федерації Федеральним Зборам на 2004 рік
• Почесна грамота Президента Російської Федерації (12 грудня 2008 року) - за активну участь у підготовці проекту Конституції Російської Федерації та великий внесок у розвиток демократичних засад Російської Федерації
• Подяка Президента Російської Федерації (18 січня 2010 року) - за активну участь у підготовці послання Президента Російської Федерації Федеральним Зборам Російської Федерації
• Орден «За заслуги перед Батьківщиною» ІІІ ступеня (15 квітня 2010 року) – за великі заслуги перед державою та багаторічну плідну роботу щодо забезпечення діяльності Президента Російської Федерації
• Почесний командор Московської командирії вин Бордо.

Старший референт Президента України 30 жовтня 1997 року – 19 травня 1998 року Президент: Єльцин, Борис Миколайович Народження: 15 квітня(1960-04-15 ) (59 років)
Ашхабад, Туркменська РСР, СРСР Чоловік: Діти: двоє дітей Партія: КПРС → Єдина Росія Освіта: 1. Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
2. Наукова ступінь: кандидат юридичних наук Професія юрист Діяльність: державний діяч, політик, юрист, спічрайтер, поет Нагороди:

Джахан Реджеповна Полли́єва(Туркм. Jahan Rejepowna Pollyýewa ; нар. 15 квітня, Ашхабад, Туркменська РСР, СРСР) - провідний російський державний і політичний діяч, юрист, поет. Кандидат юридичних наук (1986). Заслужений юрист Російської Федерації. Лауреат премії Ленінського комсомолу (1991). Справжній державний радник РФ 1 класу (1998). Член Спілки письменників Росії.

Походження та освіта

Кар'єра

Початок шляху

Брала активну участь у підготовці проекту Конституції Російської Федерації, за що через багато років була удостоєна почесної грамоти Президента РФ.

У грудні 1993 року балотувалася до Державної Думи за списком Російського руху демократичних реформ, який очолював мер Санкт-Петербурга А. Собчак. Рух не подолав 5% виборчого бар'єру.

Наближення «до верхів»

19 травня 1998 р. у зв'язку з переходом на іншу роботу було звільнено з посади старшого референта Президента РФ у зв'язку з переходом на іншу роботу.

20 травня 1998 р. була призначена керівником секретаріату Голови Уряду РФ Сергія Кирієнка на час виконання ним своїх повноважень. 28 серпня 1998 р. була звільнена з посади у зв'язку з припиненням С. Кирієнко виконання повноважень Голови Уряду РФ. Повернулася на роботу до Адміністрації Президента РФ.

У керівництві Адміністрації Президента

Зберегла посаду в жовтні 2003 року , коли на зміну чинному Керівнику Адміністрації Президента РФ А. Волошину прийшов Д. Медведєв . За даними ЗМІ, вела апаратну боротьбу зі своїм колегою - іншим заступником Керівника Адміністрації Президента РФ В. Сурковим, який таки зумів переграти Поллієву і по суті згодом зайняв її крісло.

У результаті проведення реформи Адміністрації Президента РФ: з 2 березня 2004 року по 13 січня 2012 року – помічник Президента РФ. 13 травня 2008 року була перепризначена на цю посаду президентом РФ Д. Медведєвим , що вступив на посаду .

Здійснювала загальне керівництво діяльністю Референтури Президента РФ. Керувала підготовкою щорічних послань Президента РФ Федеральним зборам РФ та інших програмних документів Президента РФ, і навіть текстів його громадських виступів. Особисто керувала написанням промов для президентів Б. Єльцина, В. Путіна та Д. Медведєва. У ЗМІ стверджувалося, що вона ввела у президентських спічрайтерів сувору ієрархію та значно збільшила їхній штат. Поллиевой належить ініціатива триразового скорочення обсягу текстів щорічних послань Президента РФ парламенту і запровадження практики видачі письмового варіанта послання після виступу глави держави. Всі ці заходи сприяли підвищенню інтересу до послання Президента РФ у його слухачів (перших осіб держави, урядовців, парламентаріїв, апаратних чиновників та експертів).

Курирувала також питання освіти та науки, організовувала роботу, а з листопада 2004 р. почала також координувати питання гуманітарної співпраці з державами-учасницями СНД. З серпня 2004 р. одночасно - секретар Ради при Президентові РФ з науки, технологій та освіти, і разом з цим з листопада 2004 р. - спеціальний представник Президента РФ з питань гуманітарного співробітництва з державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав.

На чолі апарату Державної Думи

Оцінки та думки

Увійшла в сучасну політичну історію Росії як найпрофесійніший спічрайтер Президента РФ. Промови глави держави, підготовлені під її керівництвом, відрізнялися особливою стилістикою, лаконічністю, ґрунтовною аргументованістю та послідовністю. Кожна нова мова несла оригінальність. Крім того, Поллієва за роки своєї тривалої кар'єри в президентській адміністрації напрацювала авторитет розумного, комунікабельного та серйозного професіонала-апаратника не тільки серед керівництва адміністрації - її поради потребували самі глави держави (Б. Єльцин, В. Путін, Д. Медведєв) та російські прем'єри (С. Кирієнко, В. Черномирдін, Є. Примаков та С. Степашин).

Спостерігачі оцінюють її як досвідченого та жорсткого апаратника. Непублічна постать, що нечасто дає інтерв'ю ЗМІ. Однак останнім часом досить часто відвідує широкі публічні заходи, організовані провідними діячами російського шоу-бізнесу: бере участь у церемоніях вручення народної премії «Золотий грамофон», виконує музичні композиції в парі з І. Матвієнком та А. Буйновим, який, за її словами, є її старим другом. Поллиєва пише короткі оповідання та вірші, захоплюється співом. Записала диск із виконанням романсів різних авторів, який був поширений обмеженим тиражам серед друзів і знайомих. Колекціонує червоне вино, відвідує тренажерний зал, займається гімнастикою.

Творчість

Поет-пісняр. Співпрацює з Ігорем Матвієнком, Ігорем Крутим та іншими відомими російськими композиторами. Є автором текстів низки популярних пісень у виконанні найвідоміших зірок вітчизняного шоу-бізнесу:

• «Знову хуртовина» (ісп. Алла Пугачова, Христина Орбакайте)
• «Я зможу» (ісп. Алла Пугачова)
• «Нас б'ють, ми літаємо» (ісп. Алла Пугачова)
• «Обранниця» (ісп. Микола Басков, Ярослав Сумішівський)
• «Жіноча весна» (ісп. Людмила Соколова)
• «Прощавай» (ісп. Саті Казанова)
• «Ніч і день» (ісп. Олександр Буйнов)
• «Від кохання вмирають» (ісп. Олександр Буйнов)
• «Квітень» (ісп. Марк Тішман)
• «Ми спалюємо себе» (ісп. Анастасія Спірідонова)
• «Половинка» (ісп. Марк Тішман та Вікторія Дайнеко)
• «Многоточие» (ісп. гр. «Корні» та Вікторія Дайнеко)
• «Серце» (ісп. Валерія, Олександр Буйнов)
• «Ностальгія – французьке слово» (ісп. Ігор Миркурбанов)
• «Туман» (ісп. Анжеліка Агурбаш)
• «Похолодання» (ісп. Сергій Наришкін, Микола Расторгуєв, Олександр Буйнов та ін.)
• «Там, далеко» (ісп. Сергій Волчков)
• «Жити» у співавторстві з В. Селезньов, Ігор Матвієнко, Олександр Шаганов, та Тіматі. Пісню виконує супергрупа із 27 артистів російської естради, 2016.

У квітні 2016 року відзначила свій день народження ювілейним творчим вечором у театрі Олександра Градського (Москва), на якому були присутні Світлана Медведєва, Сергій Наришкін та інші відомі політики та зірки російського шоу-бізнесу.

родина

Чоловік – генеральний директор ТОВ «РВС-Холдинг», голова правління «Асоціації Вертолітної Індустрії», майстер спорту з вертолітного спорту, призер чемпіонату світу 2006 р.

Колишній чоловік - екс-функціонер ВЛКСМ та відставний слідчий. Рідний брат Поллиєвий був працівником прокуратури, загинув у результаті п'яної сварки у ресторані.

Син – Азат Каррієв, працює в департаменті взаємодії зі ЗМІ РАТ «ЄЕС». Молодша сестра - Абадан Поллієва, яка раніше працювала в Посольстві Росії в Туркменістані, потім переїхала до Москви і зайняла місце заступника голови Виконавчого комітету Електроенергетичної ради СНД, нині - начальник організаційно-аналітичного департаменту Постійного комітету Союзної держави Росії та Білорусії.

ДТП із службовим автомобілем

Нагороди

• премія Ленінського комсомолу (1991) - за розробку Закону СРСР "Про загальні засади державної молодіжної політики в СРСР"
• почесне звання «Заслужений юрист Російської Федерації»
• Орден Пошани (2001) - за багаторічну сумлінну державну службу
• Подяка Президента Російської Федерації (2003) - за активну участь у підготовці Послання Президента Російської Федерації Федеральним зборам на 2003 рік
• Подяка Президента Російської Федерації (2004) - за активну участь у підготовці Послання Президента Російської Федерації Федеральним зборам на 2004 рік
• національна премія громадського визнання досягнень жінок «Олімпія» (2005) Російської академії бізнесу та підприємництва.
• Почесний командор Московської командирії вин Бордо (2006).
• Почесна грамота Президента Російської Федерації (2008) - за активну участь у підготовці проекту Конституції Російської Федерації та великий внесок у розвиток демократичних засад Російської Федерації
• Подяка Президента Російської Федерації (2010) - за активну участь у підготовці послання Президента Російської Федерації Федеральним зборам Російської Федерації
• Орден «За заслуги перед Батьківщиною» ІІІ ступеня (2010) - за великі заслуги перед державою та багаторічну плідну роботу щодо забезпечення діяльності Президента Російської Федерації
• Орден Олександра Невського (2015) - за досягнуті трудові успіхи, багаторічну сумлінну роботу та активну громадську діяльність

Напишіть відгук про статтю "Поллієва, Джахан Реджепівна"

Примітки

1. // rutube.ru
2. // persones.ru
3. // my.mail.ru
4. // rutube.ru
5. // law.edu.ru
7. // graph.document.kremlin.ru
9. // docs.cntd.ru
10. // docs.cntd.ru
11. Розпорядження Уряду РФ від 20 травня 1998 року № 556-р
12. Розпорядження Уряду РФ від 28 серпня 1998 року № 1224-р
13. // customsunion.ru
14. Думський комітет з регламенту одноголосно підтримав кандидатуру Джахан Поллиєвої посаду голови апарату Держдуми. - ІТАР-ТАРС, 27.12.2011
15. // docs.cntd.ru
16. «Російська газета» // rg.ru (27 грудня 2011 року)
17. // youtube.com
18. // muzbank.pro
19. // youtube.com
23. //postkomsg.com
24. // lifenews.ru (25 листопада 2011 року)
25. // graph.document.kremlin.ru
26. // pravoteka.ru
27. // pravoteka.ru
28. // ex.ru
29. Ахмірова Римма. «Я Вам пишу… Хто висловлює промови президенту Путіну». // Газета «Співрозмовник», 4 травня 2006*
30. // document.kremlin.ru
31. // szrf.ru
32. //publication.pravo.gov.ru

Посилання

• на сайті kremlin.ru
• - стаття в Лентапедии. 2012 рік.
• // rospres.com

Уривок, що характеризує Поллієва, Джахан Реджепівна

- Ну, про що ж сьогодні? - сказала мати, вмостившись на подушках і почекавши, поки Наташа, також перекотившись рази два через себе, не лягла з нею поряд під однією ковдрою, випроставши руки і набравши серйозного виразу.
Ці нічні відвідування Наташі, що відбувалися до повернення графа з клубу, були однією з найулюбленіших насолод матері і дочки.
- Про що ж сьогодні? А мені треба тобі сказати...
Наташа затулила рукою рот матері.
– Про Бориса… Я знаю, – сказала вона серйозно, – я потім і прийшла. Не кажіть, я знаю. Ні, скажіть! - Вона відпустила руку. – Скажіть, мамо. Він милий?
- Наташа, тобі 16 років, у твої роки я була одружена. Ти кажеш, що Боря милий. Він дуже милий, і я його люблю як сина, але що ж ти хочеш? Що ти думаєш? Ти йому зовсім закружляла голову, я це бачу.
Говорячи це, графиня озирнулася на дочку. Наталка лежала, прямо і нерухомо дивлячись уперед себе на одного зі сфінксів червоного дерева, вирізаних на кутах ліжка, так що графиня бачила тільки в профіль обличчя дочки. Обличчя це вразило графиню своєю особливістю серйозного і зосередженого виразу.
Наталка слухала і розуміла.
- Ну то що ж? - сказала вона.
- Ти йому закружляла зовсім голову, навіщо? Що ти хочеш від нього? Ти знаєш, що тобі не можна вийти за нього заміж.
- Від чого? - Не змінюючи положення, сказала Наталя.
- Тому, що він молодий, тому, що він бідний, тому, що він рідня... тому, що ти сама не любиш його.
– А чому ви знаєте?
- Я знаю. Це не добре, мій друже.
– А якщо я хочу… – сказала Наталка.
- Перестань говорити дурниці, - сказала графиня.
– А якщо я хочу…
- Наташа, я серйозно ...
Наталка не дала їй домовити, притягла до себе велику руку графині і поцілувала її зверху, потім у долоню, потім знову повернула і почала цілувати її в кісточку верхнього суглоба пальця, потім у проміжок, потім знову в кісточку, пошепки примовляючи: «січень, лютий , березень квітень травень".
- Кажете, мамо, що ж ви мовчите? Кажіть, - сказала вона, озираючись на матір, яка ніжним поглядом дивилася на дочку і через це споглядання, здавалося, забула все, що вона хотіла сказати.
– Це не годиться, душе моя. Не всі зрозуміють ваш дитячий зв'язок, а бачити його таким близьким з тобою може зашкодити тобі в очах інших молодих людей, які до нас їздять, і, головне, марно мучить його. Він, можливо, знайшов собі партію по собі, багату; а тепер він божеволіє.
- Сходить? – повторила Наталка.
– Я тобі скажу про себе. У мене був один cousin…
- Знаю - Кирила Матвійович, та він же старий?
– Не завжди був старий. Але ось що, Наталко, я поговорю з Борею. Йому не треба так часто їздити.
- Чому ж не треба, коли йому хочеться?
- Тому, що я знаю, що це нічим не скінчиться.
– Чому ви знаєте? Ні, мамо, ви не кажете йому. Що за дурниці! – казала Наталка тоном людини, у якої хочуть відібрати його власність.
- Ну не вийду заміж, то нехай їздить, коли йому весело і мені весело. – Наталка посміхаючись подивилася на матір.
– Не заміж, а так, – повторила вона.
- Як же це, мій друже?
- Та так. Ну дуже потрібно, що заміж не вийду, а… так.
- Так, так, - повторила графиня і, тремтячи всім своїм тілом, засміялася добрим, несподіваним стареньким сміхом.
- Повністю сміятися, перестаньте, - закричала Наталка, - все ліжко трясете. Жахливо ви на мене схожі, така ж регіт… Постойте… – Вона схопила обидві руки графині, поцілувала на одній кістку мізинця – червень, і продовжувала цілувати липень, серпень на іншій руці. - Мамо, а він дуже закоханий? Як на ваші очі? У вас були такі закохані? І дуже милий, дуже, дуже милий! Тільки не зовсім на мій смак - він вузький такий, як годинник столовий ... Ви не розумієте? ... Вузький, знаєте, сірий, світлий ...
- Що ти брешеш! - Сказала графиня.
Наташа продовжувала:
- Невже ви не розумієте? Ніколенька б зрозумів ... Безухий - той синій, темно синій з червоним, і він чотирикутний.
- Ти і з ним кокетуєш, - сміючись сказала графиня.
- Ні, він франмасон, я дізналася. Він славний, темно синій із червоним, як вам розтлумачити.
- Графінюшка, - почувся голос графа з-за дверей. - Ти не спиш? - Наташа схопилася босоніж, захопила до рук туфлі і втекла до своєї кімнати.
Вона довго не могла заснути. Вона все думала про те, що ніхто ніяк не може збагнути всього, що вона розуміє, і що в ній є.
"Соня?" подумала вона, дивлячись на сплячу, згорнуту кішечку з її величезною косою. Ні, куди їй! Вона доброчесна. Вона закохалася в Ніколеньку і більше нічого не хоче знати. Мама, та й не розуміє. Це дивно, як я розумна і як… вона мила», – продовжувала вона, кажучи про себе в третій особі і уявляючи, що це говорить про неї якийсь дуже розумний, найрозумніший і найкращий чоловік… «Все, все в ній є , - Продовжував цей чоловік, - розумна незвичайно, мила і потім хороша, надзвичайно хороша, спритна, - плаває, верхи їздить відмінно, а голос! Можна сказати, дивовижний голос! Вона заспівала свою улюблену музичну фразу з Херубінієвської опери, кинулась на ліжко, засміялася від радісної думки, що вона зараз засне, крикнула Дуняшу загасити свічку, і ще Дуняша не встигла вийти з кімнати, як вона вже перейшла до іншого, ще щасливішого світу сновидінь. , де все було так само легко і прекрасно, як і насправді, але тільки було ще краще, тому що було інакше.

Другого дня графиня, запросивши до себе Бориса, переговорила з ним, і з того дня він перестав бувати у Ростових.

31 грудня, напередодні нового 1810 року, le reveillon [нічна вечеря], був бал у Катерининського вельможі. На балі мав бути дипломатичний корпус та государ.
На Англійській набережній світився незліченними вогнями ілюмінації відомий будинок вельможі. Біля освітленого під'їзду з червоним сукном стояла поліція, і не одні жандарми, але поліцеймейстер на під'їзді та десятки офіцерів поліції. Екіпажі від'їжджали, і все під'їжджали нові з червоними лакеями та з лакеями у пір'ї на капелюхах. З карет виходили чоловіки у мундирах, зірках та стрічках; Жінки в атласі і горностах обережно сходили по шумно відкладаних підніжках, і квапливо і беззвучно проходили сукном під'їзду.
Майже щоразу, як під'їжджав новий екіпаж, у натовпі пробігав шопіт і знімалися шапки.
– Пане?… Ні, міністр… принц… посланець… Хіба не бачиш пір'я?… – говорилося з натовпу. Один з натовпу, одягнений краще за інших, здавалося, знав усіх, і називав на ім'я найзнатніших вельмож того часу.
Вже одна третина гостей приїхала на цей бал, а у Ростових, які мають бути на цьому балі, ще йшли квапливі приготування одягання.
Багато було толкувань і приготувань для цього балу в сімействі Ростових, багато страхів, що запрошення не буде отримано, сукня не буде готова, і не все так, як було потрібно.
Разом із Ростовими їхала на бал Марія Ігнатівна Перонська, приятелька і родичка графині, худа і жовта фрейліна старого двору, що керує провінційними Ростовами у вищому петербурзькому світлі.
О 10 годині вечора Ростові мали заїхати за фрейліною до Таврійського саду; а тим часом було вже без п'яти хвилин десять, а ще панночки не були одягнені.
Наталя їхала на перший великий бал у своєму житті. Вона в цей день встала о 8 годині ранку і цілий день перебувала в гарячковій тривозі та діяльності. Усі сили її, з самого ранку, були спрямовані на те, щоб вони всі: вона, мамо, Соня були одягнені якнайкраще. Соня та графиня поручилися цілком їй. На графині мала бути масака оксамитова сукня, на них дві білі димкові сукні на рожевих, шовкових чохлах з розанами в корсажі. Волосся мали бути причесані a la grecque [грецькою].
Все суттєве вже було зроблено: ноги, руки, шия, вуха були особливо ретельно, по бальному, вимиті, надушені і напудрені; взуті вже були шовкові, ажурні панчохи та білі атласні черевики з бантиками; зачіски були майже закінчені. Соня кінчала одягатися, графиня теж; але Наталка, що клопотала за всіх, відстала. Вона ще сиділа перед дзеркалом у накинутому на худенькі плечі пеньюарі. Соня, уже одягнена, стояла посеред кімнати і, натискаючи до болю маленьким пальцем, приколювала останню стрічку, що верещала під шпилькою.
- Не так, не так, Соня, - сказала Наташа, повертаючи голову від зачіски і хапаючись руками за волосся, яке не встигла відпустити покоївка, що тримала їх. - Не так бант, іди сюди. – Соня присіла. Наталя переколола стрічку інакше.
- Дозвольте, панночко, не можна так, - говорила покоївка, що тримала волосся Наташі.
– Ах, Боже мій, ну після! Ось так, Соня.
- Чи скоро ви? – почувся голос графині, – вже десять зараз.
– Зараз, зараз. – А ви готові, мамо?
- Тільки току приколоти.
– Не робіть без мене, – крикнула Наталка: – Ви не зумієте!
- Так уже десять.
На балі вирішено було бути о пів на одинадцяту, а треба було ще Наталці одягнутися і заїхати до Таврійського саду.
Закінчивши зачіску, Наталка в коротенькій спідниці, з-під якої виднілися бальні черевички, і в материнській кофтинці, підбігла до Соні, оглянула її і потім побігла до матері. Повертаючи їй голову, вона приколола струму, і, тільки-но встигнувши поцілувати її сиве волосся, знову побігла до дівчат, що підшивали їй спідницю.
Справа стояла за Наталкою спідницею, яка була занадто довга; її підшивали дві дівчини, обкушуючи квапливо нитки. Третя, зі шпильками в губах і зубах, бігала від графині до Соні; четверта тримала на високо піднятій руці всю димкову сукню.
– Маврушо, скоріше, голубонько!
– Дайте наперсток звідти, панночка.
- Чи скоро, нарешті? - Сказав граф, входячи з-за дверей. – Ось вам парфуми. Перонська вже зачекалася.
- Готово, панночка, - казала покоївка, двома пальцями піднімаючи підшиту димкову сукню і щось обдуючи і потряхуючи, висловлюючи цим жестом свідомість легкості і чистоти того, що вона тримала.
Наталка стала одягати сукню.
- Зараз, зараз, не ходи, тату, - крикнула вона батькові, що відчинив двері, ще з-під серпанки спідниці, що закривала все її обличчя. Соня зачинила двері. За хвилину графа впустили. Він був у синьому фраку, панчохах та черевиках, надушений і примажений.
- Ах, тату, ти як гарний, краса! - Сказала Наталка, стоячи посеред кімнати і розправляючи складки серпанку.
- Дозвольте, панночка, дозвольте, - говорила дівчина, стоячи на колінах, обсмикуючи сукню і з одного боку рота на іншу перевертаючи язиком шпильки.
– Воля твоя! - З розпачом у голосі скрикнула Соня, оглянувши сукню Наташі, - воля твоя, знову довго!
Наталка відійшла подалі, щоб озирнутися в трюмо. Сукня була довгою.
- Їй Богу, пані, нічого не довго, - сказала Мавруша, що повзала по підлозі за панночкою.
- Ну довго, так замітаємо, в одну хвилину замітаємо, - сказала рішуча Дуняша, з хустинки на грудях виймаючи голку і знову на підлозі беручись за роботу.
У цей час сором'язливо, тихими кроками, увійшла графиня у своєму струмі та оксамитовій сукні.
– Уу! моя красуня! - закричав граф, - краще за всіх!.. - Він хотів обійняти її, але вона червоніючи відсторонилася, щоб не зім'ятися.
- Мамо, більше на бік струму, - промовила Наталка. - Я переколю, і кинулася вперед, а дівчата, що підшивали, не встигли за нею кинутися, відірвали шматочок серпанку.
- Боже мій! Що це таке? Я їй Богу не винна.
– Нічого, зауважу, не видно буде, – казала Дуняша.
- Красуне, краля то моя! - Сказала з-за дверей няня, що увійшла. – А Сонюшка те, ну красуні!
О четвертій одинадцятій нарешті сіли в карети і поїхали. Але ще треба було заїхати до Таврійського саду.
Перонська була вже готова. Незважаючи на її старість і некрасивість, у неї відбувалося точно те саме, що у Ростових, хоча не з такою квапливістю (для неї це була справа звична), але також було надушене, вимите, напудрене старе, негарне тіло, також старанно промите за вухами , і навіть, як і в Ростових, стара покоївка захоплено милувалася вбранням своєї пані, коли вона у жовтій сукні з шифром вийшла у вітальню. Перонська похвалила туалети Ростових.
Ростові похвалили її смак і туалет, і, бережучи зачіски та сукні, об одинадцятій годині розмістилися по каретах і поїхали.

Наташа з ранку цього дня не мала жодної хвилини волі, і жодного разу не встигла подумати про те, що вона має.
У сирому, холодному повітрі, у тісноті і неповній темряві карети, що коливалася, вона вперше жваво уявила собі те, що чекає її там, на балі, в освітлених залах - музика, квіти, танці, государ, вся блискуча молодь Петербурга. Те, що її очікувало, було таке прекрасне, що вона не вірила навіть тому, що це буде: так це було незрівнянно з враженням холоду, тісноти і темряви карети. Вона зрозуміла все те, що на неї чекає, тільки тоді, коли, пройшовши червоним сукном під'їзду, вона увійшла в сіни, зняла шубу і пішла поряд із Сонею попереду матері між квітами освітленими сходами. Тільки тоді вона згадала, як їй треба було себе тримати на балі і постаралася прийняти ту величну манеру, яку вона вважала за необхідну для дівчини на балі. Але на щастя її вона відчула, що її очі розбігалися: вона нічого не бачила ясно, пульс її забив сто разів на хвилину, і кров почала стукати в її серця. Вона не могла прийняти тієї манери, яка зробила б її смішною, і йшла, завмираючи від хвилювання і намагаючись всіма силами тільки приховати його. І ця то була та сама манера, яка найбільше йшла до неї. Попереду і ззаду їх, так само тихо перемовляючись і так само у бальних сукнях, входили гості. Дзеркала сходами відбивали дам у білих, блакитних, рожевих сукнях, з діамантами та перлами на відкритих руках та шиях.
Наталка дивилася в дзеркала і у відбитку не могла відрізнити себе від інших. Все змішувалося в одну блискучу процесію. При вході до першої зали, рівномірний гуркіт голосів, кроків, привітань – оглушив Наташу; світло і блиск ще більше засліпило її. Господар і господиня, що вже півгодини стояли біля вхідних дверей і говорили одні й ті самі слова, що входили: «charme de vous voir», [в захопленні, що бачу вас,] так само зустріли і Ростових з Перонською.
Дві дівчинки в білих сукнях, з однаковими трояндами в чорному волоссі, однаково присіли, але мимоволі господиня зупинила довше свій погляд на тоненькій Наталці. Вона подивилася на неї, і їй однією особливо посміхнулася на додачу до своєї господарської посмішки. Дивлячись на неї, господиня згадала, можливо, і свій золотий, незворотний дівочий час, і свій перший бал. Хазяїн теж провів очима Наташу і спитав у графа, яка його дочка?
- Charmante! [Чарівна!] – сказав він, поцілувавши кінчики своїх пальців.
У залі стояли гості, тиняючись біля вхідних дверей, чекаючи на государя. Графіня помістилася у перших рядах цього натовпу. Наталка чула і відчувала, що кілька голосів спитали про неї і дивилися на неї. Вона зрозуміла, що вона сподобалася тим, які звернули на неї увагу, і це спостереження трохи заспокоїло її.
«Є такі ж, як і ми, є і гірші за нас» – подумала вона.
Перонська називала графині найзначніших осіб, що були на балі.
- Ось це голландський посланець, бачите, сивий, - говорила Перонська, вказуючи на дідка зі срібною сивиною кучерявого, рясного волосся, оточеного дамами, яких він чомусь змушував сміятися.
- А ось вона, цариця Петербурга, графиня Безухая, - говорила вона, вказуючи на Елен, що входила.
- Яка гарна! Не поступиться Марії Антонівні; дивіться, як за нею увиваються і молоді, і старі. І гарна, і розумна... Говорять принц... божеволіє від неї. А ось ці дві, хоч і погані, та ще більше оточені.
Вона вказала на даму, що проходила через залу, з дуже негарною дочкою.
– Це мільйонерка наречена, – сказала Перонська. – А ось і наречені.
- Це брат Безуховий - Анатоль Курагін, - сказала вона, вказуючи на красеня кавалергарда, який пройшов повз них, з висоти піднятої голови через дам дивлячись кудись. - Як гарний! чи не правда? Кажуть, одружують його на цій багатій. .І ваш то соusin, Друбецькой, теж дуже увивається. Говорять, мільйони. - Як же, це сам французький посланець, - відповіла вона про Коленкур на питання графині, хто це. - Подивіться, як цар якийсь. А все-таки милі, дуже милі французи. Немає миліших для суспільства. А ось і вона! Ні, все найкраще наша Марія то Антонівна! І як просто одягнена. Чарівність! - А цей, товстий, в окулярах, фармазон всесвітній, - сказала Перонська, вказуючи на Безухова. - З дружиною то його поруч поставте: то блазень гороховий!
П'єр ішов, перевалюючись своїм товстим тілом, розсовуючи натовп, киваючи праворуч і ліворуч так само недбало й добродушно, ніби він ішов юрбою базару. Він просувався через натовп, очевидно шукаючи когось.
Наташа з радістю дивилася на знайоме обличчя П'єра, цього блазня горохового, як називала його Перонська, і знала, що П'єр їх, і особливо її, шукав у натовпі. П'єр обіцяв їй бути на балі та уявити їй кавалерів.
Але, не дійшовши до них, Безухий зупинився біля невисокого, дуже гарного брюнета в білому мундирі, який, стоячи біля вікна, розмовляв з якимсь високим чоловіком у зірках та стрічці. Наталя одразу ж впізнала невисокого молодого чоловіка в білому мундирі: це був Болконський, який здався їй дуже помолоділим, повеселевшим і похорошілим.
- Ось ще знайомий, Болконський, бачите, мамо? - Сказала Наталя, вказуючи на князя Андрія. – Пам'ятаєте, він у нас ночував у Відрадному.
— А ви його знаєте? – сказала Перонська. - Терпіти не можу. Il fait present la pluie et le beau temps. [Від нього тепер залежить дощова чи хороша погода. (Франц. прислів'я, що має значення, що він має успіх.)] І гордість така, що меж немає! По татку пішов. І зв'язався зі Сперанським, якісь проекти пишуть. Дивіться, як із жінками поводиться! Вона з ним каже, а він відвернувся, – сказала вона, вказуючи на нього. - Я б його обробила, якби він зі мною так вчинив, як із цими дамами.

Раптом все заворушилося, натовп заговорив, посунувся, знову розсунувся, і між двох рядів, що розступилися, при звуках музики, що заграла, увійшов государ. За ним йшли господар та господиня. Государ йшов швидко, кланяючись праворуч і ліворуч, ніби намагаючись швидше позбутися цієї першої хвилини зустрічі. Музиканти грали Польською, відомий тоді за словами, вигаданими на нього. Слова ці починалися: «Олександре, Єлизавете, захоплюєте ви нас...» Государ пройшов у вітальню, натовп ринув до дверей; кілька осіб з виразами, що змінилися, поспішно пройшли туди і назад. Натовп знову відхилився від дверей вітальні, в якій з'явився государ, розмовляючи з господаркою. Якийсь молодий чоловік з розгубленим виглядом наступав на дам, просячи їх відсторонитися. Деякі пані з особами, що виражали досконалу забудькуватість всіх умов світла, псуючи свої туалети, тіснилися вперед. Чоловіки почали підходити до дам і будуватися у пари Польського.
Все розступилося, і государ, посміхаючись і не такт ведучи за руку господиню будинку, вийшов з дверей вітальні. За ним йшли господар із М. А. Наришкіною, потім посланці, міністри, різні генерали, яких не замовкаючи називала Перонська. Більше половини жінок мали кавалерів і йшли або готувалися йти в Польській. Наталя відчувала, що вона залишалася з матір'ю і Сонею в числі меншої частини дам, відтіснених до стіни і не взятих у Польській. Вона стояла, опустивши свої тоненькі руки, і з мірно піднімаючими, трохи певними грудьми, стримуючи подих, блискучими, зляканими очима дивилася перед собою, з виразом готовності на велику радість і на велике горе. Її не займали ні государ, ні всі важливі особи, на яких вказувала Перонська – у неї була одна думка: «невже так ніхто не підійде до мене, невже я не танцюватиму між першими, невже мене не помітять усі ці чоловіки, які тепер, здається, і не бачать мене, а якщо дивляться на мене, то дивляться з таким виразом, ніби кажуть: А! це не вона, так і нема чого дивитися. Ні, це не може бути! – думала вона. – «Вони ж повинні знати, як мені хочеться танцювати, як я чудово танцюю, і як їм весело танцюватиме зі мною».
Звуки Польського, що тривало досить довго, вже починали звучати сумно – спогадом у вухах Наташі. Їй хотілося плакати. Перонська відійшла від них. Граф був на іншому кінці зали, графиня, Соня і вона стояли одні як у лісі в цьому чужому натовпі, нікому нецікаві та непотрібні. Князь Андрій пройшов з якоюсь дамою повз них, очевидно їх не впізнаючи. Красень Анатолій, посміхаючись, що то говорив дамі, яку він вів, і глянув на Наталку обличчям тим поглядом, яким дивляться на стіни. Борис двічі пройшов повз них і щоразу відвертався. Берг із дружиною, що не танцювали, підійшли до них.
Наташі здалося образливо це сімейне зближення тут, на балі, ніби не було іншого місця для сімейних розмов, окрім як на балі. Вона не слухала і не дивилася на Віру, що щось говорила їй про свою зелену сукню.
Нарешті государ зупинився біля своєї останньої дами (він танцював із трьома), музика замовкла; стурбований ад'ютант набіг на Ростових, просячи їх ще кудись посторонитися, хоча вони стояли біля стіни, і з хору пролунали виразні, обережні й захоплюючі мірні звуки вальсу. Государ з усмішкою глянув у залу. Минула хвилина – ніхто ще не починав. Ад'ютант розпорядник підійшов до графини Безухової та запросив її. Вона, посміхаючись, підняла руку і поклала її, не дивлячись на нього, на плече ад'ютанта. Ад'ютант розпорядник, майстер своєї справи, впевнено, неквапливо і мірно, міцно обійнявши свою даму, пустився з нею спочатку глісадом, по краю кола, на кутку зали підхопив її ліву руку, повернув її, і з-за звуків музики, що прискорювалися, чути були тільки мірні. клацання шпор швидких і спритних ніг ад'ютанта, і через кожні три такти на повороті ніби спалахувала розвіваючись оксамитова сукня його дами. Наталка дивилася на них і готова була плакати, що це вона не танцює цей перший тур вальсу.
Князь Андрій у своєму полковницькому, білому (по кавалерії) мундирі, панчохах і черевиках, жвавий і веселий, стояв у перших рядах кола, недалеко від Ростових. Барон Фіргоф говорив з ним про завтрашнє, передбачуване перше засідання державної ради. Князь Андрій, як людина близька Сперанському і бере участь у роботах законодавчої комісії, міг дати вірні відомості про засідання завтрашнього дня, про яке ходили різні чутки. Але він не слухав того, що йому говорив Фіргоф, і дивився то на государя, то на кавалерів, що збиралися танцювати, не наважувалися вступити в коло.
Князь Андрій спостерігав цих кавалерів і жінок, що боялися при государі, які завмирали від бажання бути запрошеними.
П'єр підійшов до князя Андрія і схопив його за руку.
- Ви завжди танцюєте. Тут є моя protegee [улюбленка], Ростова молода, запросіть її, - сказав він.
– Де? – спитав Болконський. - Винен, - сказав він, звертаючись до барона, - цю розмову ми в іншому місці доведемо до кінця, а на балі треба танцювати. - Він вийшов уперед, у напрямі, який йому вказував П'єр. Відчайдушне, завмираюче обличчя Наташі впало у вічі князю Андрію. Він впізнав її, вгадав її почуття, зрозумів, що вона була початківцем, згадав її розмову на вікні і з веселим виразом обличчя підійшов до графини Ростової.
— Дозвольте познайомити вас з моєю дочкою, — сказала графиня, червоніючи.
- Я маю задоволення бути знайомим, якщо графиня пам'ятає мене, - сказав князь Андрій з поштивим і низьким поклоном, що зовсім суперечить зауваженням Перонської про його грубість, підходячи до Наташі, і заносячи руку, щоб обійняти її талію ще перш, ніж він домовив запрошення на танець. Він запропонував тур вальсу. Той завмираючий вираз обличчя Наташі, готовий на розпач і захоплення, раптом висвітлився щасливою, вдячною, дитячою посмішкою.
«Давно я чекала на тебе», ніби сказала ця злякана і щаслива дівчинка, що своєю виявилася з-за готових сліз усмішкою, піднімаючи свою руку на плече князя Андрія. Вони були другою парою, що увійшла до кола. Князь Андрій був одним із найкращих танцюристів свого часу. Наталя танцювала чудово. Ніжки її в бальних атласних черевичках швидко, легко й незалежно від неї робили свою справу, а обличчя її сяяло захопленням щастя. Її оголені шия і руки були худі й негарні. У порівнянні з плечима Елен, її плечі були худі, груди невизначені, руки тонкі; Але на Елен був уже ніби лак від усіх тисяч поглядів, що ковзали по її тілу, а Наталка здавалася дівчинкою, яку вперше оголили, і якій би дуже соромно це було, якби її не запевнили, що це так потрібно.

(нар. 15.04.1960)

Помічник Президента Російської Федерації В. В. Путіна з

26.03.2004 р. у його другому президентському терміні; заступник керівника

адміністрації та. о. Президента Російської Федерації В. В. Путіна з

31.12.1999 р.; заступника керівника адміністрації Президента

Російської Федерації В. В. Путіна з травня 2000 р. у його першому президентському

Народилася у м. Ашхабаді Туркменської РСР. Освіту здобула

на юридичному факультеті МДУ ім. М. В. Ломоносова (1982) та в аспірантурі

Інституту держави та права АН СРСР (1986). Кандидат юридичних наук. З

1986 р. молодший, потім старший науковий співробітник, завідувач відділу

Науково-дослідного центру при Інституті молоді ЦК ВЛКСМ та

Держкомпраці СРСР. Брала участь у розробці закону «Про загальні засади

державної молодіжної політики в СРСР», прийнятого 1991 р., за що

удостоєна премії Ленінського комсомолу. З 1990 р. консультант Мосради. З

1991 р. начальник відділу соціально-політичного аналізу та

прогнозування служби державного радника РФ С. Б. Станкевича щодо

взаємодії з громадськими об'єднаннями, служби державного радника

РФ С. Б. Станкевича з політичних питань. У 1992–1993 роках. консультант

відділу адміністрації Президента РФ Б. Н. Єльцина. У 1993–1995 pp.

радник заступника голови Уряду РФ З. М. Шахрая. У 1993 р.

балотувалася до Державної Думи Федеральних зборів РФ за списком

Російського руху демократичних реформ (РДДР). Була у списку під номером

148 (список очолював А. А. Собчак). РДДР не подолав 5%-ний

бар'єр. З 1995 р. відповідальний секретар, віце-президент –

відповідальний секретар, віце-президент інформаційного агентства "Інтерфакс".

У 1997 р. радник першого заступника Голови Уряду РФ Б.

Є. Нємцова. З серпня 1997 р. помічник керівника президентської

адміністрації В. Б. Юмашева. У 1997-1998 роках. старший референт

Президента РФ Б. Н. Єльцина, керівник групи спічрайтерів. Організовувала

роботу з підготовки радіозвернень Б. Н. Єльцина. З травня до серпня 1998 р.

керівник секретаріату голови Уряду РФ С. В. Кирієнко.

З вересня 1998 р. заступник керівника адміністрації Президента РФ Би.

Н. Єльцина. Курирувала групу спічрайтерів та зв'язки зі ЗМІ. Зберегла свою посаду

у грудні 1998 р. після приходу на посаду глави кремлівської

адміністрації Н. Н. Бордюжіі в березні 1999 р., коли його змінив А.

С. Волошин, та у жовтні 2003 р., коли адміністрацію очолив Д.

А. Медведєв. З травня 2000 р. заступник керівника адміністрації

Президента РФ В. В. Путіна. Виконувала ті ж функції, що і за Б. Н. Єльцина.

Після реорганізації президентської адміністрації з 25.03.2004 р. помічник

Президента Російської Федерації В. В. Путіна. Як і раніше курирує

діяльність президентських спічрайтерів. З 24.10.2005 р. секретар Ради

Інші фото та відео цієї хардкор-політ-порнографії див.

http://avmalgin.livejournal.com/2829401.html
2011 Грудень 28, 201102:14 am - Кар'єра
Знайомтеся. Новий голова апарату Державної Думи Російської Федерації Джахан Реджеповна Поллиева, відома у певних колах як мадам Ботокс.
Рівно місяць тому автомобіль мадам Ботокс убив людину.

http://rospres.com/crime/9336/
Джахан Поллієву відмазали від в'язниці
30.11.2011

Одразу після загибелі студента під колесами автомобіля спічрайтера Дмитра Медведєва адміністрація президента зробила масоване розміщення матеріалів у ЗМІ про те, що вбитий сам винен у своєму вбивстві

Кілька днів тому на Варшавському шосе близько півночі зіткнулися BMW чиновника адміністрації президента Джахан Поллієвої та «Жигулі» 14-ої моделі. Водій "Лади" помер. Водій BMW вийшов з автомобіля, зняли мигалку та акуратно скрутив номери.

Негайно після аварії адміністрацією президента було розпочато розміщення матеріалів у пресі, які мали довести, що в ДТП винна загибла людина за кермом «Жигулів». Одночасно АП РФ спробувало заперечувати той факт, що чиновниця перебувала у своїй машині. Варто нагадати, що аналогічний інцидент був у біографії прем'єр-міністра Володимира Путіна. 19 грудня 1997 року, коли майбутній прем'єр і президент уже працював у Москві, його службовий автомобіль убив хлопчика. Після чого водій був оголошений, що Путін того дня був відсутній у машині, а водій потрапив під амністію.

Джахан Поллієва відповідає за підготовку промов президента Дмитра Медведєва і, без сумніву, також не стане обвинуваченою у кримінальній справі.

Загиблий студент столичного вишу Альберт Салчак машиною свого батька повертався додому з роботи. Альберт не пив, у житті все було добре, нещодавно він демобілізувався з армії, де його привчили до акуратності і старанності.

Борг Батьківщині Салчак, як стверджує Lifenews, віддавав у 15-й окремій бригаді спеціальних військ Радіоелектронної боротьби під Новомосковськом – на одній із передових баз дислокації частин РЕБ.

Відразу після звільнення в запас молодик вступив на заочне відділення Російської академії транспорту. Альберта прийняли до інституту на бюджетній основі. Майбутній інженер встиг закрити лише одну сесію буквально за тиждень до ДТП.

Він був товариським хлопцем, – розповів староста інститутської групи Альберта. - Виходив іноді, але тільки по роботі. Це нормально: у нашій групі майже всі працюють.

Альберт прагнув фінансової незалежності, успішно поєднував навчання з роботою в одному з магазинів мережі салонів стільникового зв'язку.

Нам пізно зателефонували, – розповідає батько молодика Джон Сендаєвич, намагаючись не показувати емоцій. - Коли ми приїхали на місце ДТП, там залишалася лише наша машина та машина ДПС. Альберта вже забрали, інших учасників аварії теж не було.

Мати молодика розповіла поліцейським, що напередодні хлопець поводився як завжди. У його поведінці був ні роздратування, ні образи. У особистому житті Альберта теж усе було гаразд. Декілька останніх місяців він зустрічався з дівчиною на ім'я Віка. В одному з останніх повідомлень, залишених на сторінці парубка в соцмережі, подруга освідчується йому в коханні. А сам Альберт написав на сайті у своєму статусі: «Хочу, щоб ти була поряд».

Усі, хто знав Альберта, шоковані тим, як безглуздо він загинув.
http://www.ria.ru/politics/20111227/527784818.html
Джахан Поллієва очолить апарат Держдуми
16:49 27/12/2011

МОСКВА, 27 грудня - РІА Новини. Помічник президента РФ Джахан Поллиєва очолить апарат Держдуми шостого скликання - таке рішення ухвалено на засіданні думського комітету з регламенту.

Як повідомив РІА «Новости» у вівторок голова комітету Ільдар Габдрахманов, тепер ухвалене комітетом рішення про затвердження Поллієвої главою думського апарату буде винесене на затвердження Ради Думи, засідання якого відбудеться 11 січня.

"Рада Думи має затвердити цю постанову, потім вона має бути підписана спікером Держдуми", - сказав Габдрахманов.
...
http://state.kremlin.ru/persons/19
Поллиєва Джахан Реджепівна
Помічник президента

Народилася 15 квітня 1960 року в Ашгабаді.
Закінчила Московський державний університет ім. М.В.Ломоносова у 1982 році та аспірантуру Інституту держави та права АН СРСР у 1986 році. Кандидат юридичних наук.
У 1986–1990 роках – молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, завідувач політико-правового відділу Науково-дослідного центру при Інституті молоді ЦК ВЛКСМ та Держкомпраці СРСР.
У 1990–1991 роках головний спеціаліст, консультант Московської міської Ради народних депутатів.
У 1991-1992 роках - керівник Відділу соціально-політичного аналізу та прогнозування, член Колегії Служби Державного радника Російської Федерації з політичних питань.
У 1992-1993 роках - консультант Адміністрації Президента Російської Федерації.
У 1993-1995 роках - радник заступника Голови Уряду Російської Федерації.
У 1995-1997 роках – відповідальний секретар, віце-президент інформаційного агентства «Інтерфакс».
У 1997 році - радник першого заступника Голови Уряду Російської Федерації - Міністра палива та енергетики Російської Федерації.
1997 року – помічник Керівника Адміністрації Президента Російської Федерації.
У 1997-1998 роках - старший референт Президента Російської Федерації.
1998 року – керівник секретаріату Голови Уряду Російської Федерації.
З 1998 року – заступник Керівника Адміністрації Президента Російської Федерації.
З березня 2004 року – помічник Президента Російської Федерації.

Джахан Реджепівна Поллиєва – дуже різнобічна особистість. Вона відома як державний діяч, талановитий юрист, спічрайтер президента РФ та поет-пісняр, чиї твори виконуються найвідомішими представниками російської естради. Біографія Джахан Поллиєвої, її особисте життя, кар'єра та творчість - далі у статті.

Ранні роки

Джахан Реджепівна Поллієва народилася в Ашхабаді (Туркменія), дата народження 15 квітня 1960 року. Її батьки працювали викладачами у Туркменському державному університеті імені Максима Горького (сучасний університет імені Махтумкулі), батько викладав історію та зарубіжну літературу, а мати – англійську мову. Дідусь по батькові викладав політекономію в тому ж університеті, а бабуся – його дружина – працювала суддею найвищого ступеня у Верховному Суді Туркменської РСР. Інший дідусь Джахан пройшов усю війну і загинув у битві за Берлін у 1945 році. У такій сім'ї дівчинка не могла рости без амбіцій - найрізноманітнішу освіту вона здобула від рідних ще до того, як пішла до школи, зокрема, знала основи англійської мови, розбиралася в деяких аспектах історії, літератури, юриспруденції та політології.

Після закінчення середньої школи Джахан Поллієва вирішила йти стопами бабусі і вступила на юридичний факультет до того ж університету, де працювали її батьки. Це було 1977 року. Під час навчання на першому курсі Джахан вийшла заміж за комсомольського працівника – коли його перевели на роботу до Москви, дівчина отримала офіційний переклад на юридичний факультет МДУ, де закінчила своє навчання у 1982 році. У тому ж році Джахан вступила до аспірантури Інституту держави і права Академії наук СРСР, де 1986 року успішно захистила дисертацію та стала кандидатом юридичних наук.

Початок кар'єри

З 1986 по 1990 рік у своїй кар'єрі Джахан Поллієва пройшла шлях від молодшого наукового співробітника до завідувачки з політико-правових справ у Науково-дослідному центрі Інституту молоді. Вона була однією з керівників розробників Закону "Про загальні засади державної молодіжної політики в СРСР", який був прийнятий у 1991 році. Таким чином при розробці проекту Поллиєва однією з перших почала говорити про молодіжні права в СРСР.

Вже 1992 року Джахан Реджеповна обійняла посаду консультанта Адміністрації Президента РРФСР. Тут, з 1992 по 1993 рік, вона брала участь у розробці конституції РФ, за що згодом була удостоєна почесної президентської грамоти.

З 1995 року по 1997-й Поллієва обіймала посаду віце-президента інформаційного агентства "Інтерфакс".

Підйом

Стійкий характер, свіжість поглядів і високий рівень професіоналізму забезпечили Джахан Поллиевой швидкий підйом політичними кар'єрними сходами - у жовтні 1997 року було призначено посаду старшого референта Президента РФ, а січні 1998 року отримала кваліфікацію дійсного держ. радника РФ першого класу.

Адміністрація Президента

З вересня 1998 року до жовтня 2003-го Джахан Реджеповна обіймала посаду в Адміністрації Президента РФ, спочатку виконуючи функції заступника керівника. Помічницею Президента Поллієва було призначено з березня 2004 року, і цю посаду з незначними перервами вона зберігала до 2012 року.

Під час роботи в Адміністрації Президента Поллієва керувала Референтурою Президента, відповідала за підготовку щорічних послань Президента, які зверталися до Федеральних зборів, складала тексти його публічних виступів. Саме будучи спічрайтером Путіна, Джахан Поллієва ввела кардинально нову систему президентського спічрайтингу, розширивши штат працівників, запровадивши їх сувору ієрархію, вирішивши скоротити звичний обсяг президентських послань утричі, а також запровадивши видачу письмової форми послання безпосередньо перед виступом Президента, що допомогло до виступів Глави держави

Крім цього, Поллиєва виконувала посади секретаря Ради з науки, технологій та освіти, а також з питань гуманітарного співробітництва з країнами СНД.

Глава апарату Державної думи

В результаті виборів до Державної Думи 2011 року, Джахан Поллієва була затверджена на посаду Керівника Апарату Державної Думи Федеральних Зборів РФ у 2012 році. Вона обіймала цю посаду до 2016 року.

Після цього Джахан Реджеповна залишила свою посаду, вийшовши на пенсію з вислугою років. Нині вона є віце-президентом Санкт-Петербурзької "Об'єднаної суднобудівної корпорації".

Оцінки діяльності

У сучасній політичній історії Росії Джахан Поллієва вважається найуспішнішим і найпрофесійнішим спічрайтером Президента РФ. Кожна мова, підготовлена ​​під її керівництвом, звучала оригінально, була лаконічною і послідовною, із суворою точністю та аргументованістю. Крім цього, за роки своєї служби у Держ. думі та Апараті президента Поллиєва заслужила статус дуже розумного, професійного та комунікабельного апаратника. За порадами до неї зверталися всі Президенти РФ - Борис Єльцин, Володимир Путін, Дмитро Медведєв, а також прем'єр-міністри Сергій Кирієнко, Віктор Черномирдін, Євген Примаков та Сергій Степашин.

Творчість

Джахан Поллієва вміло поєднувала свою політичну роботу із творчістю. Протягом усього життя віддушиною у напруженій роботі для цієї жінки була поезія. На вірші Джахан Поллиевой писали музику Крутой, Матвієнко та інші російські композитори, в окремих випадках вона сама виступала композитором музики своїх віршів. Ще рідко Джахан Реджеповна самостійно виконує свої твори - серед знаменитих вокалістів, які виконують пісні на її вірші, Алла Пугачова, Олександр Буйнов, Марк Тішман, Людмила Соколова, Вікторія Дайнеко та інші.

• "Знову хуртовина" (Алла Пугачова в дуеті з Христиною Орбакайте).
• "Обранка" (Микола Басков).
• "Нас б'ють, ми літаємо" (Алла Пугачова).
• "Я зможу" (Алла Пугачова).
• "Від кохання вмирають" (Олександр Буйнов).
• "Ніч і день" (Олександр Буйнов).
• "Серце" (Валерія та Олександр Буйнов).
• "Особисте" (Марк Тішман).
• "Квітень" (Марк Тішман).
• "Многоточие" (Вікторія Дайнеко та "Корні").
• "Їдь" (Вікторія Дайнеко).
• "Туман" (Анжеліка Агрубаш).
• "Будинок" (Анжеліка Агурбаш).
• "Крапелька" ("Фабрика").
• "Новий рік" (Мітя Фомін).
• "Новий рік" (Ігор Крутий).

Самостійно Джахан Поллиєва виконувала свої композиції "Пробач любов", "Ола", "Я тебе втрачаю", "Коли темно", "Ти переїхав мій спокій", "Напевно", "Там", "Я винна", "Двоє", "Зустрічати не втомлюсь".

Пісню "Квітень", яка увійшла до репертуару Марка Тішмана, Джахан Реджепівна присвятила своєму дідусеві, який загинув на війні. Вона сама написала музику до цієї пісні.

Особисте життя

Джахан Поллієва двічі виходила заміж. Як уже говорилося вище, вперше вона вийшла заміж ще на першому курсі університету, її чоловіком став Мерген Каррієв, співробітник апарату Центрального Комітету ВЛКСМ, відставний слідчий. У цьому шлюбі у Джахан народився син Азат Каррієв. Він навчався за кордоном і зараз є співробітником департаменту взаємодії зі ЗМІ.

В даний час Джахан Поллієва одружується з Михайлом Юрійовичем Козачковим, генеральним директором ТОВ "РВС-Холдинг". Все своє життя він присвятив гелікоптерам, є майстром вертолітного спорту, призером чемпіонату світу та головою правління Російської Асоціації Вертолітної індустрії. У цьому шлюбі дітей у подружжя не з'явилося, тому Азат Каррієв є єдиним сином Джахан Реджепівни.

Скандальна ДТП

Джахан Поллієва потрапила у скандальну історію у 2011 році. Її службовий автомобіль BMW 750 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем "Лада" 14 моделі, внаслідок якого водій "Лади", 19-річний студент Альберт Салчак, загинув. Було порушено кримінальну справу, оскільки спочатку неможливо було довести, хто саме знаходився за кермом службової машини Поллиєвої. Згодом вдалося довести, що ні за кермом, ні в машині на момент події Джахан Поллієвої не було. Але багато хто після цього зазначав, що машина "з мигалками" їхала саме за розпорядженням Джахан Реджепівни. Винен в автокатастрофі був визнаний юнак - він їхав у машині свого батька, з номерами "666", які в народі прийнято називати "блатними", і порушив низку правил, перш ніж потрапив в аварію, що коштувала йому життя.

Нагороди

• 1991 року Джахан Реджепівна удостоїлася Премії Ленінського комсомолу за розробку Закону "Про загальні засади державної молодіжної політики в СРСР".
• Є володаркою почесного звання "Заслужений юрист Російської Федерації".
• 2001 року удостоїлася Ордену Пошани - за багаторічну сумлінну державну службу.
• У 2003 році отримала подяку від Президента Російської Федерації - за активну участь у підготовці Послання Президента РФ до Федеральних зборів цього року.
• У 2004 знову отримала подяку від Президента РФ з того ж приводу, тільки на 2004 рік.
• 2005 року Джахан Поллієва удостоїлася національної премії "Олімпія", яка вручається в ході громадського визнання досягнень жінок від Російської академії бізнесу та підприємництва.
• З 2006 року Джахан Реджепівна є Почесним командором Московської командирії вин Бордо.
• У 2008 році стала володаркою Почесної грамоти Президента Російської Федерації за великий внесок у розвиток демократичних основ Російської Федерації, а також за активну участь у підготовці проекту Конституції Російської Федерації у 1992-1993 роках.
• У 2010 році отримала подяку Президента Російської Федерації, знову за підготовку Послання до Федеральних зборів цього року.
• Так само в 2010 році Джахан Реджепівна була удостоєна ордена «За заслуги перед Батьківщиною» Третього ступеня – за великі заслуги перед державою та багаторічну плідну роботу, що забезпечує діяльність Президента РФ.
• 2011 року отримала Медаль Мхітара Гоша.
• У 2015 році стала володаркою Ордену Олександра Невського – за досягнуті трудові успіхи, багаторічну сумлінну роботу та активну громадську діяльність.