Тетяна Васильєва
Літературний дозвілля «В країні казок Ш. Перро» в підготовчій до школи групі
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА.
Опис роботи:
ім'я Шарля Перро - одне з найпопулярніших в Росії імен казкарів поряд з іменами Андерсена, братів Грімм, Гофмана. чудові казки Перро зі збірки казок Матінки Гуски: «Попелюшка», "Спляча красуня", "Кіт у чоботях", «Хлопчик з пальчик», "Червона Шапочка", "Синя Борода" прославлені в російській музиці, балетах, кінофільмах, театральних виставах, в живописі та графіці десятки і сотні разів.
В основі казок Перро - відомі фольклорні сюжет, які він виклав з притаманним йому талантом і гумором, опустивши деякі деталі і додавши нові, «Облагородивши» мова.
історії своїх казок Ш Перро брав не з книжок, А з приємних спогадів дитинства іюності. Казки Шарля Перро перш за все вчать чесноти, дружбі і допомоги ближньому, і надовго залишаються в пам'яті дорослих і дітей. Найбільше ці казки підходили дітям. І саме Перро можна вважати родоначальником дитячої світової літератури та літературної педагогіки.
даний матеріал буде корисний вихователям старшої і підготовчої до школи груп. Цю гру-вікторину можна провести як підсумкове по казкам Ш. Перро за участю батьків.
мета: Закріпити і уточнити знання дітей про казках Шарля Перро.
завдання:
Забезпечити розвиток кругозору дітей.
Сприяти закріпленню знань про прочитаних казках.
Забезпечити розвиток психічних процесів: Мова, уява, пам'ять, мислення.
Формувати навички роботи в команді, сприяти груповий згуртованості.
попередня робота: Знайомство з письменником - коротка біографія, Розглядання портрета. знайомство зі казками Ш. Перро- читання казок, розповідання, Слухання в запису, перегляд мультфільмів, драматизації, розглядання ілюстрацій і книг. Виготовлення емблем, розподіл на команди, придумування назв команд, вибір капітанів (Спільно з дітьми). підготувати призи.
методичні прийоми:
наочні: Портрет Ш. Перро, ілюстрації до казок Ш. Перро, Виставка дитячих малюнків з зображенням казкових героїв, Виставка книг з казками, Презентація.
словесні: Бесіда, проблемні ситуації, відгадування загадок, ситуативні розмови;
практичні: Ігрові ситуації.
Хід гри.
У світі багато казок
Сумних і смішних.
І прожити на світі
Нам не можна без них.
нехай герої казок
Дарують нам тепло.
Нехай добро навіки
Перемагає зло!
Хлопчики і дівчатка! А ви любите казки? А які бувають казки? (Відповіді дітей).
- Якими словами найчастіше починаються казки? ("Жили були …", «В деякому царстві, у деякій державі ...»).
Сьогодні ми разом з вами вирушимо в подорож в казку. казки бувають веселі і сумні, але обов'язково з хорошим кінцем. В казках завжди перемагає добро. А ще казки дуже цікаві, в казках відбуваються чудеса. Ось і у нас сьогодні в подорож теж буде багато цікавого. В країну яких казок ми сьогодні вирушимо, спробуйте відгадати самі. (показати ілюстрації казок Ш. Перро)
Так хлопці, сьогодні ми дізнаємося, наскільки добре ви знаєте казки Ш. Перро. Для цього нам треба розділитися на дві команди. Кожна команда повинна вибрати собі назву і капітана. Вікторина складається з різних конкурсів. Правила конкурсів дуже прості. За кожну правильну відповідь команда отримує 1 бал. Якщо у команди немає відповіді, відповідати має право команда суперників. Завдання всіх конкурсів пов'язані з назвами, героями казок або з автором, Який їх написав.
До складу команди можуть входити і батьки (Мами). Вони - добрі чарівниці, їх роль полягає в підтримці порядку і допомоги командам. Їм дозволяється один раз виручити свою команду, беручи участь в конкурсі « казка брехня, Та в ній натяк ».
Тож почнемо.
1 конкурс «Розминка».
У цьому конкурсі одночасно беруть участь дві команди. Ви все разом дружно відповідаєте.
В гості до бабусі пішла,
Пироги їй понесла.
Сірий Вовк за нею стежив,
Обдурив і проковтнув.
(Червона Шапочка)
Ви знаєте дівчину цю,
Вона в старій казці оспівана.
Працювала, скромно жила,
Чи не бачила ясного сонечка,
Навколо - тільки бруд і зола.
А звали красуню ...
(Попелюшка)
В казці тієї чудес повно,
але страшніше всіх одне -
Всіх в палаці убивши мор.
Став нерухомий царський двір.
Темний ліс встав як паркан,
Закриваючи вглиб огляд.
І проходу в частіше немає
До палацу вже триста років.
тобі ця казка подобається?
(Спляча красуня)
Знайте, цього пустуни
Нікому не обхитрити:
Людожера, немов мишку,
Примудрився проковтнути!
І шпори дзвенять у нього на ногах,
Скажіть мені, хто це ?.
(Кіт у чоботях)
Тямущість цього хлопчиська
Врятувала його і шість братиків,
Хоч ростом малий він та молодецький,
Так хто з вас про нього читав?
(Хлопчик з пальчик)
Кожній команді буде задано по 12 питань. Відповідати потрібно відразу, не роздумуючи. Якщо не знаєте відповідь, говорите «Далі». В цей час інша команда мовчить, чи не підказує.
Питання для першої команди:
1. Скільки братів було в родині у Ш. Перро? (5, він був наймолодшим).
2. Ім'я цієї героїні, походить від слова «Зола»? (Попелюшка)
3. Кому несла Червона шапочка пиріжки і горщик масла? (Бабусі)
4. Скільки було фей в казці"Спляча красуня"? (8)
5. Що стало перед Ослина шкіра, коли вона вдарила чарівною паличкою по землі? (Скриня з нарядами)
6. Що сказала юна фея королю і королеві? (Що принцеса не помре, а засне на 100 років і її розбудить принц)
7. Як звали господаря Кота в чоботях? (Маркіз Карабас)
8. У кого були великі руки, великі вуха, великі очі, великі зуби? (У вовка)
9. У кого на прохання кота людожер перетворився в перший раз в казці"Кіт у чоботях"? (У лева)
10. На чий будинок натрапили Хлопчик з пальчик і його брати (Будинок Людожера, «Хлопчик з пальчик»)
11. За яку провину молоду дружину чекало страшне покарання в казці"Синя Борода"? (Суворо заборонялося відкривати і входити в маленьку кімнату.
12. Скільки років спала принцеса? (100 років)
Питання для другої команди:
1. Скільки казок всього написав Ш. Перро? (11)
2. Як звали героїню, яка отримала своє прізвисько завдяки головному убору? (Червона Шапочка)
3. Який герой казки носив червоні чоботи?
(Кіт у чоботях)
4. Яка дівчина на балу втратила туфельку? (Попелюшка).
5. Як звали чарівницю в казці«Ослиная шкура», Яка допомагала принцесі? (Чарівниця Бузок)
6. Які слова потрібно сказати в казці"Червона Шапочка", Щоб двері відчинилися? (Дерні за мотузочку дитино, двері і відкриється)
7. Що сталося з дурною красунею принцесою, коли її полюбив королевич Ріке-Чубчик? (Вона стала розумною).
8. Хто дістався в спадок середньому синові мельника в казці"Кіт у чоботях"? (Віслюк)
9. У який транспортний засіб фея перетворила гарбуз за допомогою чарівної палички в казці«Попелюшка»? (В карету).
10. Якого кольору була борода у дуже багатої людини (Синього, "Синя Борода")
11. Який указ видав король для своїх підданих в казці"Спляча красуня"? (Заборонити під страхом страти прясти і зберігати в будинку веретена і прядки.
12. За допомогою чого Хлопчик з пальчик хотів вивести своїх братів вдруге? (За допомогою крихт хліба).
3 конкурс «Вгадай, який предмет зайвий».
У чарівній скриньці знаходяться предмети з однієї з казок Ш. Перро(Назвати цю казку, Але один предмет серед них зайвий. Вам потрібно буде знайти його і сказати з якої він казки.
Для першої команди: Червона шапочка, горщик, пиріжок, маска вовка, шматок хліба. (Хліб - з казки«Хлопчик з пальчик»:
«Хлопчик з пальчик не знав, що і придумати. Коли мати дала всім сімом синам на сніданок по шматку хліба, він не став їсти свою частку. Він сховав хліб в кишеню, щоб по дорозі кидати замість камінців хлібні крихти ... ».
Для другої команди: Туфелька, пряник, запрошення на бал, гарбуз, фігурка коня (пряник - з казки"Пряниковий будиночок":
Марі і Жан вийшли на галявину, посеред якої стояв будиночок. Незвичайний будиночок. Дах у нього була з шоколадних пряників, стіни - з рожевого марципана, а паркан - з великих мигдальних горіхів.
4 конкурс «Конкурс капітанів».
На столі лежать портрети казкарів. Вам потрібно знайти портрет Ш. Перро. Один капітан шукає портрет і показує його, а другого ми поки зауважимо очі. Потім буде відгадувати другий капітан.
"Музична пауза".
Включаємо пісню Червоної шапочки, під музику діти танцюють.
5 конкурс "Що не так?". (Конкурс художників)
внести ілюстрації різних героїв казок Перро(Червона шапочка, Кіт у чоботях, Попелюшка, Спляча красуня) для кожної команди. Потрібно знайти, що не вистачає на малюнку і домалювати. (У кожної команди однакові картинки).
6 конкурс «По дорогах казки»
Дітям пропонується прослухати тексти казок - плутанини. Вони повинні назвати казки, Про які в них йдеться.
Для першої команди:
У одній королеви народився син такий негарний, що ні в казці сказати, Ні пером описати, але був він розумним і красномовним.
Ось послала його якось мати провідати бабусю. Взяв він кошик з пиріжками і горщиком масла і пішов через ліс. Йшов він йшов і заблукав в частіше.
Довго блукав він по лісі і побачив на стежці білі камінчики. Пішов він, куди камінчики вказували. Дивиться - на галявині будинок стоїть.
У ньому жив Людожер. Повернувся ввечері Людожер додому, знайшов принца, хотів його з'їсти, але відклав до ранку. Велів дружині нагодувати його гарненько, щоб не схуд, і укласти. спати.
Тут в будинок постукав кіт. він сказав, Що йшов мимо і вирішив висловити людожер свою повагу.
Людожер прийняв його радо. Кіт був шанобливий і хотів переконатися, що Людожер може перетворюватися в будь-яких тварин. Людожер, бажаючи здивувати гостя перетворитися спочатку в лева, а потім в миша. Кот зловив мишу і з'їв її.
Тепер принц вільний і знову пішов по лісі. Скоро він набрів на старий замок в гущавині лісу. У замку все спали. Принц побачив прекрасну принцесу, поцілував її. Вона прокинулася і відразу полюбила його.
Добра фея подарувала їй прекрасне бальне плаття і кришталеві черевички.
(«Рикке-чубчик», "Червона Шапочка", «Хлопчик з пальчик», "Кіт у чоботях", "Спляча красуня", «Подарунки феї»)
Для другої команди:
У одній королеви народилася дочка, незвичайна красуня. Але вона була дуже дурна, і поговоривши з нею все поспішали геть. Принцеса дуже засмучувалася.
Послала якось раз її матір до джерела за водою. Зустріла вона там стару жінку, яка просила пити. Дала їй принцеса напитися. А фея, а це була вона, запропонувала їй поїхати на бал.
Вона подарувала принцесі чарівну карету з гарбуза і попередила, що о 12 годині чаклунські чари розвіються.
Принцеса вирушила в дорогу. Незабаром вона побачила на лісовій галявині кота: Він ловив кроликів для королівської кухні. Кот показав принцесі дорогу до палацу.
Палац був дуже великим, в ньому було безліч кімнат, Принцеса піднялася в одну з веж і побачила стару жінку, яка пряла шерсть. Принцеса взяла веретено, вколола палець і заснула на 100 років. Герцог залишив її в маленькій таємній кімнаті і замкнув на ключ.
(«Рикке-чубчик», «Подарунки феї», «Попелюшка», "Кіт у чоботях", "Спляча красуня", "Синя Борода")
Конкурс для батьків « казка брехня, Та в ній натяк »»
Вгадайте, з якої казки Ш. Перро повчання:
Для батьків першої команди:
"Премія прикрашає дитинство
Досить велике спадок,
Синку вручене батьком.
Але хто успадковує вправність,
І ввічливість, і сміливість, -
Вірніше буде молодцем ".
(Відповідь : "Кіт у чоботях".)
Для батьків другий команди:
з казки слід одне,
Зате вірніше найвірнішою були!
Все, що ми з вами полюбили,
Для нас прекрасно і розумно ".
(Відповідь : "Ріке-Чубчик")
Передмова<к переводу «Волшебных сказок» Шарля Перро>
Казки Перро користуються в цілій Європі особливою популярністю; російським дітям вони порівняно менше відомі, що відбувається, ймовірно, від нестачі хороших перекладів і видань. Дійсно, незважаючи на свою кілька делікатну, старофранцузьку грацію, казки Перро заслуговують почесне місце в дитячій літературі. Вони веселі, цікаві, невимушені, не обтяжені ні зайвою мораллю, ні авторської претензією; в них ще відчувається віяння народної поезії, їх ніколи створила; в них є саме та суміш незрозуміло-чудесного і буденно-простого, піднесеного і забавного, яка становить відмітний ознака справжнього казкового вимислу. Наше позитивне і освічений час починає буяти позитивними і освіченими людьми, яким не подобається саме ця домішка чудесного: виховання дитини, за їхніми поняттями, має бути справою не тільки важливим, але і серйозним - і замість казок йому слід вручати маленькі геологічні та фізіологічні трактати. Траплялося ж нам зіткнутися з однією вихователькою (правда, вона була стара дівиця з остзейских німкень і писала статті в журналах з напрямком, але без передплатників), яка ретельно усувала дівчинку, доручену її нагляду, від будь-якого зустрічі з іншими дітьми - для того щоб, як виражалася поважна наставниця, жоден помилковий факт не оселиться в юної голові. Дівчинка виросла і перетворилася в страшенних кокетку, - але вже це, як відомо, не провина теорії, що залишається непогрешітельной як і раніше. Як би там не було, нам здається дуже важким і чи корисним до пори до часу виганяти все чарівне і чудове, залишати молоду уяву без їжі, замінити казку розповіддю. Учитель, безперечно, потрібен дитині, та й нянька йому потрібна.
Дотепний видавець казок Перро, Ж. Гетцель, відомий в літературі під псевдонімом П. Сталя, в передмові своєму зауважує дуже справедливо, що не слід побоюватися чудесного для дітей. Не кажучи вже про те, що багато хто з них не дають себе в обман цілком і, бавлячись красою і вродою своєї іграшки, по суті дуже твердо знають, що цього ніколи не траплялося (згадайте, панове, як ви їдь верхи на паличках; адже ви знали, що це під вами не коні, - а справа все-таки виходило абсолютно правдоподібно, і задоволення виходило відмінне); але навіть ті діти (і це здебільшого самі обдаровані і розумні головки), які безумовно вірять всім чудесам казки, дуже добре вміють негайно відмовитися від цієї віри, як тільки годину тому настане. «Діти, як дорослі, беруть в книжках тільки те, що їм потрібно і поки воно їм потрібно». * Гетцель прав: не в цьому напрямку лежать небезпеки і труднощі дитячого виховання.
Ми зараз сказали, що однією з причин відносної невідомості у нас казок Перро ми вважаємо недолік хороших перекладів і видань. Публіці надається судити, наскільки наш переклад задовільний; що ж стосується до цього видання - то подібного йому не було ще не тільки у нас в Росії, але і за кордоном; а ім'я геніального художника Густава Доре стало занадто гучним і не потребує ніяких похвалах.
Карл Перро народився в Парижі в 1628 році і помер там же в 1697. * У 1693 році, будучи шістдесяти п'яти років від роду, він надрукував перше видання своїх казок * - «Contes de ma mère l'Oie» - під ім'ям свого одинадцятирічного сина і написаних для нього. Карла Перро не повинно змішувати з його братом *, Клавдієм, медиком і архітектором, автором Луврського колонади.
Іван Тургенєв
Примітки
Друкується за текстом першої публікації: Чарівні казки Перро, переклад з французької Івана Тургенєва. СПб., 1866, вкладний лист.
У зібрання творів вперше включено в виданні: Т, Твори, т. 12, с. 280-281.
Чорновий автограф зберігається в Bibl Nat, Slave 74, опис див .: Mazon, p. 67; мікрофільм - ИРЛИ.
У 1862 р паризький видавець Ж. Етцель (J. Hetzel) випустив видання казок Перро з ілюстраціями Гюстава Доре. Тоді ж він звернувся до Тургенєва з пропозицією перевести казки Перро на російську мову і написати до них передмову, звернене до російським читачам. Книгу взявся видати петербурзький книгар М. О. Вольф. «Поспішаю повідомити вам, - писав 9 (21) липня 1862 р Тургенєв Ж. Етцелю, - що з великим задоволенням приймаю вашу пропозицію: переводити Перро - це справді щасливий випадок, і ви можете повідомити р Вольфа, що я за це беруся ». У тому ж листі Тургенєв обіцяв закінчити роботу до осені 1862 р .; однак і через три роки, в лютому 1865 р переклад ще не був готовий. Порушивши всі терміни, Тургенєв змушений був звернутися за допомогою до інших осіб. В результаті письменник переклав сам тільки «Чарівниць» ( «Les Fées») і «Синю бороду» ( «La Barbe-bleu»). У паризькому архіві Тургенєва зберігаються чернетки перекладів цих двох казок (див .: Mazon, p. 67). Решта сім казок (з дев'яти увійшли в книгу) були переведені Н. В. Щербанем (див .: Рус Укр, 1890, № 8, с. 18-24) за участю Н. Н. Рашет, про що Тургенєв їй нагадав в листі від 23 серпня (4 вересня) 1866 р
За браком часу Тургенєв не зміг відредагувати переклади, зроблені іншими учасниками видання, про що писав 16 (28) березня 1867 М. І. П. Борисову, що повідомив про стилістичних погрішності, що закралися в текст казок і помічених А. А. Фетом.
«Діти - їм потрібно». - Переклад фрази з передмови Ж. Етцеля (див .: Les Contes de Perrault. Dessins par Gustave Doré, Préface par P. -J. Stahl. Paris, 1862, p. XI).
... помер там же в 1697. - Тургенєв помиляється, Шарль Перро (Perrault), французький поет і критик, член Французької академії, помер в 1703 р
... У 1693 році - перше видання своїх казок ... - Перша збірка казок Шарля Перро «Казки моєї матінки Гуски, або Історії і казки минулих часів з повчаннями» вийшли в світ в 1697 році.
... змішувати з його братом ... - Клод Перро (бл. 1613-1688) французький архітектор, лікар за освітою, займався математикою, фізикою і археологією. За його проектом побудовані парадний, прикрашений парними коринфськими колонами, східний і більш скромний південний фасади Лувра (1667-1674).
28. «Казки моєї матінки Гуски» (Франц.).
Є казкові герої, які приходять до нас на світанку, сумні і веселі, простодушні і лукаві. Непомітно пролітають години щасливих дитячих читань, закривається книга, а її герої залишаються. Надовго. На все життя. І з роками не втрачають вони свого чарівного чарівності - безпосередності, старомодного затишку, а найголовніше - своєю аж ніяк не казкової суті.
Не випадково, намагаючись дати переконливо яскраве визначення, ми іноді говоримо з посмішкою: «Ну і франт - крокує, мов кіт в чоботях ...», «Що ти яка млява - ні дати ні взяти спляча красуня? ..», «Малий , а меткий, як хлопчик з пальчик »...
І за цими знову повернулися з дитинства образами навряд чи нам бачиться людина в Завітом перуці, в атласному камзолі, в баш-маках з срібними пряжками. А адже це він, Шарль Перро - королівський чиновник, придворний поет і член французької академії, зарозуміло сказав колись: «Милетские розповіді так легковажно, що занадто багато честі протиставляти їх нашим казкам матінки Гуски або про ослячу Шкірі ...»
Під милетскими розповідями він мав на увазі античні міфи, «Казками моєї матінки Гуски» назвав він свою збірку з обробленими фольклорними матеріалами. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Казки Шарль Перро. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, оповідань, п'єс, віршів.) Таким чином, Перро став першим письменником в Європі, які зробили народну казку надбанням світової літератури.
Успіх його казок був надзвичайним. Відразу з'явилися перевидання, а після знайшлися й наслідувачі, які почали пристосовувати свої твори до смаків і звичаїв різних станів - частіше до аристократичних. Але про це нижче. Спочатку спробуємо розібратися, в чому ж причина успіху «Казок моєї матінки Гуски»?
У французькій літературі XVII століття панував класицизм з культом античних богів і героїв. І головними стовпами класицизму були Буало, Корнель, Расін, що вводили свої твори в жорстке русло академізму. Нерідко їх трагедії і поеми при всій своїй класичній завершеності виглядали неживими, холодними зліпками і не чіпали ні розуму ні серця. Придворні поети, художники і композитори, користуючись міфічними сюжетами, прославляли перемогу абсолютної монархії над феодальної роз'єднаністю, вихваляли дворянське держава і, звичайно, «короля-сонце» -Людовіка XIV.
Але молоду міцніючу буржуазію не влаштовували застиглі догми. Її опозиція посилювалася у всіх сферах суспільного життя. І тога класицизму сковувала плечі ревнителів партії «нових», очолюваної Шарлем Перро.
Закликаючи літераторів черпати свої сюжети не з древніх авторів, а з навколишньої дійсності, в оді «Століття Людовика Великого» він писав:
Античність, спора немає, поважна і прекрасна,
Але падати ниць перед нею звикли ми марно.
Адже навіть стародавні великі уми
Чи не жителі небес, а люди, як і ми.
Коль хтось в наше століття зважився б хоч раз
упереджений
Photo-1L "Вплив Шарля Перро ... настільки велике, що, якщо ви сьогодні попросіть кого-небудь назвати вам типову чарівну історію, він, мабуть, назве вам одну з французьких:" Кіт у Чоботях "," Попелюшка "або" Червона Шапочка " . (Д.Р.Р. Толкін)
Культовий англійський казкар ХХ століття не помилився. І через півстоліття після його висловлювання ситуація не змінилася. У 2004 році британська мережа кінотеатрів UCI провела опитування серед дітвори на тему найулюбленішою казки. Результати опитування нікого особливо не здивували: 1-е місце беззастережно зайняла бідна, але перспективна падчерка з впливової хресної, слідом за нею йшла пролежала сто років в анабіозі красуня, а 5-е місце зайняла малолітня модниця, бесіди з вовками. В іншому опитуванні (проведеному серед дорослих) список вже очолила "Червона Шапочка". Виявляється, цю казку пам'ятають практично напам'ять 80% європейців, 60% американців і 50% австралійців.
Якщо до згаданих шедеврів додати "Кота в чоботях", "Синю Бороду" і "Хлопчика з пальчик", то стане ясно, що своєю славою вони зобов'язані французу Шарлю Перро, який в кінці XVII століття не тільки записав і видав ці фольклорні казкові сюжети, але і по-справжньому канонізував, легалізував і "розкрутив" їх в елітному суспільстві. Народні казки нарешті стали літературою, а не нянюшкінимі вигадками. Яка ж справжня роль Перро в обробці цих сюжетів, які увійшли в плоть і кров західної культури? Які метаморфози зазнали вони за кілька століть існування?
Photo-2R Казки при дворі російського імператора
"Та не збентежить ж вас нітрохи,
Коль мудрої думки корифеї,
Статут над книгою спини гнути,
Слухають казкам доброї феї ... ".
(Ш. Перро)
Можливо, когось це здивує, але до Перро фольклор і елітарна дворянська культура існували, практично не перетинаючись. Звичайно, шляхетні дами і господа тішили себе фантастикою, але вона була зовсім іншого ґатунку - більше про лицарів, їх подвиги і коханих (на кшталт куртуазних поем Артуровского циклу). "Мужицького побрехеньки" були занадто грубі і вульгарні, а отже - не гідні витонченого смаку. І ось Перро, сам до глибини душі обожнював ці "нянюшкіни" казки, зголосився виправдати фольклорний жанр перед благородної публікою, ввести народну казку у вищий світ.
У 1696 році він робить першу пробу - публікує в журналі "Галантний Меркурій" казку "Спляча красуня". Без підпису. "Аудієнція при дворі" проходить більш ніж успішно, і в наступному році Шарль публікує повноцінний збірник - "Казки матінки Гуски, або історії і казки минулих часів з повчаннями", який підписує ... ім'ям свого 11-річного сина і присвячує дочці Людовика XIV. На цю містифікацію автор пішов неспроста - ну несерйозно солідному 69-річному чоловікові розважати поважну публіку такий "нісенітницею"! Під ім'ям Шарля Перро казки вийшли лише після смерті автора.
Photo-4L "Ваша королівська високість!
Ніхто не вважатиме дивним, що дитині приємно було скласти казки, що склали ці збори, але напрочуд викличе те, що він набув зухвалість піднести їх Вам. Однак, Ваша королівська високість, як і вона була невідповідність між простотою цих оповідань і просвещенностью Вашого розуму, якщо уважно розглянути ці казки, то стане видно, що я не настільки гідний осуду, як це може здатися спочатку. Всі вони сповнені сенсу вельми розумного і розкривається в ступені більшою або меншою, залежно від того, наскільки в нього вникають читають. До того ж, оскільки ніщо так не відрізняє справжню широту розуму, як його здатність підніматися до предметів найбільш великих і в той же час зглянутися до найменших ... ... кому ж краще подбати знати, як живуть народи, як не тим особам, яким небо призначило ними керувати! Прагнення дізнатися це призводило доблесних мужів, притому і чоловіків, які належали до Вашого роду, в бідні хатини і халупи, щоб поблизу і на власні очі побачити те примітне, що робиться там, бо таке знання здавалося їм необхідне для повноти їх освіти ". (Перро д 'Аманкур, а насправді Шарль Перро, з передмови до казок)
Перро даремно виправдовувався. Освічена публіка цю "нісенітницю" оцінила, і казки стали не менш популярні, ніж галантні романи. Втім, і сам Перро зробив все можливе, щоб попередити відторгнення дворянства від "низової" культури.
Народні казки були наскільки можливо "облагороджені" - очищені від усього грубого і вульгарного, стилізовані під куртуазну літературу і наповнені прикметами часу. Манери героїв, їх одяг і трапези чудово відбивали дворянство XVII століття.
Photo-3R Так, в "Сплячої красуні" людожерка вимагає подавати їй м'ясо дітей незмінно "під соусом Робер"; принц, який розбудив красуню, зауважує, що одягнена вона старомодно ( "комір у неї стоячий"), а сама розбуджена звертається до принца тоном томної примхливої \u200b\u200bдами ( "Ах, це ви, принц? Ви змусили себе чекати"). До речі, принц у Перро аж ніяк не кинувся вульгарно цілуватися. Виявивши принцесу, він "наблизився до неї з трепетом і захопленням і опустився біля неї на коліна". Та й після пробудження наша героїня і її галантний кавалер не робили нічого поганого, а чотири години говорили про любов, поки не Розбудиш весь замок. Плюс до цього, у Перро в чарівний сон занурюються не всі жителі королівства. Король і королева, як і належить царствующим особам, продовжують спати, правда, пробудження дочки, природно, не застають.
Хлопчик з пальчик після своїх пригод стає "королівським кур'єром", а уціліла дружина Синьої Бороди розпоряджається багатством жорстокого чоловічка цілком практично.
"Частина з них вона вжила на те, щоб видати сестрицю свою Анну за молодого дворянина ...; іншу частину - на те, щоб доставити своїм братам капітанський чин, а решта - щоб самій вийти заміж ...". (Ш. Перро "Синя Борода") Все позитивні герої у Перро добре виховані, по-дворянски галантні і виражаються майже виключно "високим штилем". Втім, в казках залишилося і зображення життя простого люду. Так, впали в повну убогість селяни того часу дійсно нерідко забирали дітей в ліс і кидали напризволяще (як в "Хлопчика з пальчик"), а обділений МЛАДШИЙ син мельника цілком міг розпорядитися своїм "спадщиною" так, як збирався зробити в казці - з'їсти кота, а з його шкури зробити муфту.
"... з повчаннями ..."
"Я міг би надати моїм казкам велику приємність, якби дозволив собі інші вольності, якими їх зазвичай пожвавлюють; але бажання сподобатися читачам ніколи не спокушало мене настільки, щоб я зважився порушити закон, який сам собі поставив - не писали нічого, що ображало б цнотливість або благопристойність ". (Ш. Перро)
Щоб ввести народні казки у вищий світ, мало було облагородити їх стиль і антураж. Потрібно було довести, що фольклор несе в собі і повчальне начало, той "добрим молодцям урок", про який писав Пушкін. І хоча, я не дуже люблю прямолобое моралізаторство, зрозуміло, що подібний крок був для Перро необхідний.
Photo-5R "Прийом, який публіка надавала творів, що склав це зібрання, у міру того, як вона отримувала їх окремо, служить деяким запорукою, що вони не справлять на неї невигідного враження, коли з'являться всі разом. Знайшлися, правда, люди, які напускають на себе важливість і володіють достатньою проникливістю, щоб побачити в них тільки казки, написані заради забави і присвячені предметам не дуже значним, і вони поставилися до них з презирством, але до нашого задоволенню виявилося, що люди, наділені хорошим смаком, судять про них інакше. вони-то з задоволенням відзначили, що ці дрібнички НЕ зовсім дрібнички, а містять в собі корисну мораль, і що грайливий склад оповідання був обраний тільки потім, щоб вони діяли на розум читача з більшою приємністю, разом і повчаючи, і розважаючи . Цього мало б бути досить для мене, щоб не побоюватися докору, ніби я шукав легковажної забави ". (Ш. Перро)
В результаті, кожну казку Перро, подібно байкам, постачав однієї (а іноді і двома) поетичними моралями. Правда, ці моралі звернені в основному до дорослим читачам - вони витончені, грайливі, а часом, як то кажуть, мають "подвійне дно".
Деякі з них досить несподівані. Так, в першій моралі казки "Синя Борода" Перро не так докоряє жорстокого чоловіка, скільки жартує над жіночою рисою - пхати носа, куди не слід, а в другій моралі - іронізує вже над чоловіками, якими командують дружини.
Photo-6R "Так, цікавість - бич.
Бентежить всіх воно,
На горі смертним народжене.
Прикладів - тисячі, як придивишся небагато:
Цікава жіноча до нескромним таємниць пристрасть:
Адже відомо - що дорого дісталося,
Чи втратить вмить і смак і ласощі ".
"Коль в голові умишко є,
Щоб тарабарщину розтлумачити мирську,
Зрозумієш легко - історію таку
Лише в казці можемо ми прочитати.
Мужів лютих немає на світі нині:
Заборон немає таких в помині.
Чоловік нинішній, хоч з ревнощами знаком,
Юліта навколо дружини закоханим півником,
А борода його будь навіть рябого масті,
Ніяк не розбереш - вона-то в чиїй же влади? ".
У моралі до "Сплячої красуні" він обережно критикує прагнення дам швидше вискочити заміж.
"Трошки почекати, щоб підвернувся чоловік,
Красень і багач до того ж,
Цілком можливо і зрозуміло.
Але сотню довгих років, в ліжку лежачи, чекати
Для дам настільки неприємно,
Що жодна не зможе спати ... ".
А "Червона Шапочка", на думку Перро, - хороше попередження юним дівчатам про підступність шахраїв-сооблазнітелей.
Photo-7R "Дітворі маленьким не без причин
(А вже особливо дівчатам,
красуням і Баловница),
В дорозі зустрічаючи усіляких чоловіків,
Не можна промов підступних слухати, -
Інакше вовк їх може з'їсти.
Сказав я: вовк! Волков не злічити,
Але між ними є інші
Шахраї, настільки продувні,
Що, солодко виділяючи лестощі,
Дівочу охороняють честь,
Супроводжують до будинку їх прогулянкам,
Проводять їх бай-бай по темних закутках ...
Але вовк, на жаль, ніж здається скромніше,
Тим він завжди лукаво і страшніше! ".
Найбільш яскравий прояв куртуазної моралі ми зустрічаємо в "Попелюшку". До речі, не так давно я читав, що ця прославлена \u200b\u200bказка укупі з "Білосніжкою" піддалася остракізму з боку якихось оскаженілих феміністок. "Вина" цих творів полягала нібито в тому, що вони вчать дівчаток того, що "красивим бути вигідно". Подібне твердження не тільки нерозумно, а й в корені невірно. Замазури-падчерка, на яку ніхто не звертає уваги, відрізняється від своїх сестер (аж ніяк не уродин) не обсягом грудей і талії (хоча, звичайно, вона "потенційно" красива), а саме скромністю, терпінням, добрим серцем і істинно куртуазної чемністю ( недарма на балу Попелюшка підсаджується до сестрам, обсипає їх люб'язностями і ділиться "апельсинами і лимонами, які дав їй принц"). Краса - це, скоріше, чарівний Дар - зовнішнє винагороду за внутрішні (в разі Перро - куртуазні) гідності. До речі, це помітив і психолог Е. Берн.
"Повчання, якими Шарль Перро супроводжував історію Попелюшки, були, на наш погляд, Батьківськими приписами. Автор говорив про щасливе дарі, який більше, ніж краса особи; чарівність цього дару перевершує всі інше. Саме це і дала Попелюшку фея. Вона так дбайливо її наставляла, так навчала благородним манерам, що Попелюшка стала королевою. в останніх трьох положеннях описаний справжній Батьківський приклад, отриманий Попелюшкою від феї: це точна модель виховання леді, про яку ми вже згадували. Шарль Перро робить ще один висновок - про необхідність батьківського дозволу в тому випадку, якщо дитині призначено зробити у своєму житті щось важливе. Він говорив про те, що людині, безперечно, потрібні розум, відвага і благородство. Але жодна з цих чеснот не проявить себе в житті, якщо людина не отримає благословення від чарівників і пророків ". (Е. Берн, "Люди, які грають в ігри")
А феміністкам я б порадив прочитати ще одну чудову (правда, не настільки відому) казку Перро "Рикке з чубчиком", присвячену якраз проблеми взаємозв'язку між красою і розумом. У ній красива, але надзвичайно дурна принцеса і розумний, але потворний принц, завдяки любові, вірності і шляхетності, як би діляться своїми достоїнствами. Не така вже, треба сказати, і казка ...
"Хоча краса - велике достоїнство в молодій особі, все ж молодша дочка завжди мала більший успіх, ніж старша. Спершу все спрямовувалися до красуні, щоб подивитися на неї, помилуватися нею, але незабаром уже всі йшли до тієї, яка була розумна, тому що її приємно було слухати ... Старша, хоч і була досить дурна, помічала це і не пошкодувала б віддати всю свою красу, аби наполовину бути такою розумною, як її сестра ".
"- ... Ви знаєте, що коли я ще була дурепою, я все-таки і тоді ще не наважувалася вийти за вас заміж, - так як же ви хочете, щоб тепер, володіючи розумом, який ви мені дали ... я прийняла рішення, яке не змогла прийняти навіть в ту пору ".
"- ... знайте: від тієї самої чарівниці, що в день мого народження нагородила мене чарівним даром і дозволила наділити розумом будь-якої людини, якого мені заманеться, ви теж отримали дар - ви можете зробити красенем того, кого полюбите і кого захочете удостоїти цієї милості" .
(Ш. Перро "Рикке з чубчиком")
Шарль Перро
(1628 - 1703)
Народився 12 січня. Величезна заслуга Перро в тому, що він вибрав з маси народних казок кілька історій і зафіксував їх сюжет, який ще не став остаточним. Він надав їм тон, клімат, стиль, характерний для 17 століття, і тим не менш дуже особистий.
В ряду казкарів, «легалізували» казку в серйозній літературі, найперше і почесне місце відводиться французькому письменникові Шарлю Перро. Мало хто з наших сучасників знає, що Перро був маститим поетом свого часу, академіком Французької академії, автором знаменитих наукових праць. Але всесвітню популярність і визнання нащадків принесли йому не його товсті серйозні книги, а прекрасні казки «Попелюшка», «Кіт у чоботях», «Синя Борода».
Шарль Перро народився в 1628 році. Сім'я хлопчика була стурбована освітою своїх дітей, і у віці восьми років Шарль був відправлений у коледж. Як зазначає історик Філіп Арьес, шкільна біографія Перро - біографія типового відмінника. За час навчання ні він, ні його брати жодного разу не були биті різками - випадок на ті часи винятковий.
Після коледжу Шарль протягом трьох років бере приватні уроки права і врешті-решт отримує диплом юриста.
У двадцять три роки він повертається в Париж і починає свою кар'єру в якості адвоката. Літературна діяльність Перро припадає на той час, коли у вищому суспільстві з'являється мода на казки. Читання і слухання казок стає одним з поширених захоплень світського суспільства, Порівнянних хіба з читанням детективів нашими сучасниками. Деякі вважають за краще слухати філософські казки, інші віддають данину казкам старовинним, що дійшли в переказі бабусь і няньок. Літератори, прагнучи задовольнити ці запити, записують казки, обробляючи знайомі їм з дитинства сюжети, і усна казкова традиція поступово починає переходити в письмову.
Однак Перро не наважився опублікувати казки під своїм ім'ям, і на випущеної їм книжці значилося ім'я його вісімнадцятирічного сина - П. Дарманкура. Він побоювався, що при всій любові до «казковим» розваг писання казок буде сприйнято як заняття несерйозне, що кидає тінь своєю легковажністю на авторитет серйозного літератора.
В основі казок Перро - відомі фольклорні сюжет, які він виклав з притаманним йому талантом і гумором, опустивши деякі деталі і додавши нові, «облагородивши» мову. Найбільше ці казки підходили дітям. І саме Перро можна вважати родоначальником дитячої світової літератури та літературної педагогіки.
Шарль Перро: дитинство казкаря.
Хлопчаки сіли на лавку і стали обговорювати цей стан справ - як бути далі. Одне вони знали точно: в обридлий коледж вони не повернуться ні за що. Але вчитися треба. Це Шарль з дитинства чув від батька, який був адвокатом Паризького Парламенту. Та й мати у нього була освічена жінка, вона сама вчила синів читати і писати. Коли Шарль о восьмій з половиною років поступив у коледж, батько щодня перевіряв уроки, він дуже поважав книги, вчення, літературу. Але тільки вдома, з батьком і братами можна було сперечатися, відстоювати свою точку зору, а в коледжі було потрібно зубрити, потрібно було лише повторювати за вчителем, і вже не дай бог сперечатися з ним. За ці суперечки Шарля і вигнали з уроку.
Ні, більше в обридлий коледж ні ногою! А як же освіту? Хлопчики ламали голови і вирішили: будемо вчитися самі. Тут же в Люксембурзькому саду вони склали розпорядок і з наступного дня почали його здійснення.
Борен приходив до Шарлю в 8 ранку, вони разом займалися до 11, потім обідали, відпочивали і знову вчилися з 3 до 5. Хлопчики разом читали античних авторів, вивчали історію Франції, вчили грецьку та латину, словом, ті предмети, які вони проходили б і в коледжі.
"Якщо я що-небудь знаю, - писав Шарль через багато років, - я зобов'язаний цьому виключно цим трьом або чотирьом рокам навчання".
Що стало з другим хлопчиком на ім'я Борен, ми не знаємо, але ім'я його друга відомо зараз кожному - звали його Шарль Перро. А історія, яку ви зараз дізналися, сталася в 1641 році, за Людовіка XIV, "короля-сонце" за часів завитого перук і мушкетерів. Саме тоді жив той, кого ми знаємо як великого казкаря. Правда, сам він себе казкарем не рахував, і сидячи з одним в Люксембурзькому саду, навіть не думав про такі дрібниці.
Суть цієї суперечки була ось у чому. У XVII столітті ще панувало думка, що стародавні письменники, поети і вчені створили найдосконаліші, самі кращі твори. "Нові", тобто сучасники Перро, можуть лише наслідувати древнім, все одно вони не здатні створити нічого кращого. Головне для поета, драматурга, вченого - це прагнення бути схожим на древніх. Основний противник Перро поет Нікола Буало навіть написав трактат «Поетичне мистецтво», в якому встановив "закони", як писати кожен твір, щоб все було в точності як у древніх письменників. Ось проти цього і став заперечувати відчайдушний сперечальник Шарль Перро.
Чому ми повинні наслідувати древнім? - дивувався він. Хіба сучасні автори: Корнель, Мольєр, Сервантес гірше? Навіщо цитувати Аристотеля в кожному вченій творі? Хіба нижче його Галілей, Паскаль, Коперник? Адже погляди Аристотеля давно застаріли, він не знав, наприклад, про кровообіг у людей і тварин, не знав про рух планет навколо Сонця.
творчість
Шарля Перро зараз ми називаємо його казкарем, а взагалі за життя (він народився в 1628 році, помер в 1703-м). Шарль Перро був відомий як поет і публіцист, сановник і академік. Він був адвокатом, першим прикажчиком міністра фінансів Франції Кольбера.
Коли Кольбером в 1666 році була створена Академія Франції, в числі її перших членів був брат Шарля, Клод Перро, з яким незадовго до цього Шарль допоміг виграти конкурс проектів фасаду Лувра. Через кілька років Шарь Перро був теж прийнятий в Академію, і йому доручили очолити роботу над "Загальним словником французької мови".
Історія його життя - це і приватне, і суспільне, і політика, змішана з літературою, і література, як би розділилася на те, що прославило Шарля Перро в століттях - казки, і те, що залишилося минущим. Наприклад, Перро став автором поеми "Століття Людовика Великого", в якій прославив свого короля, але і - роботи "Великі люди Франції", об'ємних "Спогадів" і прочая, прочая. У 1695 році виходить збірка віршованих казок Шарля Перро.
А ось збірка "Казки матінки Гуски, або Історії і казки минулих часів з повчаннями" були випущені під ім'ям сина Шарля Перро П'єра де Арманкура - Перро. Саме син в 1694 році за порадою батька почав записувати народні казки. П'єр Перро загинув в 1699-м. У мемуарах, написаних за кілька місяців до смерті (він помер в 1703 році) Шарль Перро нічого не пише про те, хто був автором казок або, якщо бути точніше, літературної записи.
Мемуари ці, втім, були опубліковані лише в 1909 році, а вже через двадцять років після смерті література, академіка і казкаря, в виданні 1724 року книги "Казки матінки Гуски" (яка стала, до речі, відразу бестселером) авторство вперше було приписано одному Шарлю Перро . Словом, у цій біографії чимало "білих плям". Доля самого казкаря і його чарівних казок, написаних у співавторстві з сином П'єром, вперше в Росії так докладно викладена в книзі Сергія Бойка "Шарль Перро ".
Шарль Перро (1628-1703) був першим письменником в Європі, які зробили народну казку надбанням дитячої літератури. Незвичайний для французького письменника «століття класицизму» інтерес до усної народної творчості пов'язаний з прогресивною позицією, яку зайняв Перро в літературній полеміці свого часу. У Франції XVII століття класицизм був панівним, офіційно визнаним напрямком в літературі і мистецтві. Послідовники класицизму вважали твори античних (давньогрецьких і особливо римських) класиків у всіх відносинах зразковими і гідними наслідування. При дворі Людовика XIV процвітав справжній культ античності. Придворні художники і поети, користуючись міфологічними сюжетами або образами героїв древньої історії, прославляли перемогу королівської влади над феодальної роз'єднаністю, торжество розуму і морального обов'язку над пристрастями і почуттями окремої особистості, оспівували дворянське монархічна держава, котре об'єднало націю під своєю егідою.
Пізніше, коли абсолютна влада монарха почала приходити у все більшу суперечність з інтересами третього стану, опозиційні настрої посилилися в усіх сферах суспільного життя. Робилися спроби переглянути і принципи класицизму з його непорушними «правилами», які встигли перетворитися на мертву догму і гальмували подальший розвиток літератури і мистецтва. В кінці XVII століття серед французьких літераторів розгорілася суперечка про перевагу давніх і нових авторів. Противники класицизму заявляли, що нові і новітні автори перевершують древніх хоча б уже тим, що мають більш широким кругозором і знаннями. Можна навчитися добре писати і, не наслідуючи древнім.
Одним з застрільників цього історичного спору виступив Шарль Перро, видатний королівський чиновник і поет, обраний в 1671 році в члени Французької академії. Виходець з буржуазно-чиновницької родини, юрист за освітою, він успішно поєднував службову діяльність з літературною. У чотиритомній серії діалогів «Паралелі між древніми і новими в питаннях мистецтва і наук» (1688-1697) Перро закликав письменників звернутися до зображення сучасного життя і сучасної моралі, радив черпати сюжети і образи не з древніх авторів, а з навколишньої дійсності.
Щоб довести свою правоту, перпен вирішив зайнятися обробкою народних казок, бачачи в них джерело цікавих, живих сюжетів, «хорошу мораль» і «характерні риси народного побуту». Тим самим письменник виявив велику сміливість і новаторство, так як казки взагалі не фігурували в системі літературних жанрів, визнаних поетикою класицизму.
У 1697 році Шарль Перро під ім'ям свого сина П'єра Перро д'Арманкура випустив невеличка збірка, що має назву «Казки моєї матінки Гуски, або Історії і казки минулих часів з повчаннями». Збірник складався з восьми казок: «Спляча красуня», «Червона Шапочка», «Синя Борода», «Кіт у чоботях», «Феї», «Попелюшка», «Ріке з чубчиком» і «Хлопчик з пальчик». У наступних виданнях збірник поповнився ще трьома казками: «Ослиная шкіра», «Смішні бажання» і «Гризельда». Оскільки останній твір представляє собою типову для того часу літературну повість у віршах (сюжет запозичений з «Декамерона» Боккаччо), можна вважати, що збірник Перро складається з десяти казок 3. Перро досить точно дотримувався фольклорних сюжетів. Кожну з його казок вдалося звести до першоджерела, існуючій в народному середовищі. Разом з тим, викладаючи народні казки па свій лад, письменник наділяв їх в нову художню форму і багато в чому змінював їх первісний зміст. Тому казки Перро хоча і зберігають фольклорну основу, є творами самостійної творчості, тобто літературними казками.
У передмові Перро доводить, що казки - «зовсім не дрібнички». Головне в них - мораль. «Всі вони мають на меті показати, які переваги чесності, терпіння, передбачливості, ретельності і слухняності і які біди осягають тих, хто ухиляється від цих чеснот».
Кожна казка Перро закінчується мораллю в віршах, штучно зближає казку з байкою - жанром, прийнятим з деякими застереженнями поетикою класицизму. Таким чином, автор хотів «узаконити» казку в системі визнаних літературних жанрів. Разом з тим іронічне мораль, не пов'язане з фольклорним сюжетом, вносить в літературну казку певну критичну тенденцію - в розрахунку на досвідчених читачів.
Червона Шапочка була нерозважна і жорстоко за це поплатилася. Звідси мораль: молоді дівиці не повинні довірятися «вовкам».
Дітворі маленьким, не без причин (А вже особливо дівчатам, Красавицам і Баловница), В дорозі зустрічаючи усіляких чоловіків, можна промов підступних слухати, - Інакше вовк їх може з'їсти ...
Дружина Синьої Бороди ледь не стала жертвою свого невгамовного цікавості. Це дає привід до сентенції:
Цікава жіноча до нескромним таємниць пристрасть: Адже відомо - що дорого дісталося, втратить вмить і смак і ласощі.
Казкові герої оточені химерної сумішшю народного і аристократичного побуту. Простота і природність з'єднуються зі світською чемністю, галантністю, дотепністю. Здоровий практицизм, тверезий розум, спритність, винахідливість плебея беруть верх над аристократичними забобонами і умовностями, над якими автор не втомлюється жартувати. За допомогою спритного пройдисвіта, Кота в чоботях, сільський хлопець одружується з принцесою. Сміливий і спритний Хлопчик з пальчик перемагає велетня-людожера і вибивається в люди. Терпляча працьовита Попелюшка виходить заміж за принца. Багато казки закінчуються «нерівними» шлюбами. Терпіння і працьовитість, лагідність і послух отримують у Перро найвищу нагороду. У потрібну хвилину на допомогу героїні приходить добра фея, яка чудово справляється зі своїми обов'язками: карає порок і винагороджує чеснота.
Чарівні перетворення і щасливі розв'язки споконвіку властиві народній казці. Перро за допомогою традиційних мотивів висловлює свої думки, розцвічує казкову тканину психологічними візерунками, вводить нові образи і реалістичні побутові сценки, відсутні в фольклорних прототипах. Сестри Попелюшки, отримавши запрошення на бал, вбираються і чепуряться. «Я, - сказала старша, - я одягну червоне оксамитове плаття з мереживною обробкою» .- «А я, - сказала молодша, - я буду в простій спідниці, та зате надіну мантилью з золотими квітами і брильянтовий убір, а такий убір не всюди знайдеться ». Послали за майстринею-майстриня, щоб вона приладнала їм чепчики з подвійною оборкою, і купили мушок. Сестри покликали Попелюшку - запитати її думку: адже у неї був хороший смак ». Ще більше побутових подробиць в «Сплячої красуні». Поряд з описом різних деталей палацового побуту, тут згадуються ключниці, фрейліни, камеристки, кавалери, дворецькі, воротарі, пажі, лакеї і т. Д. Іноді Перро відкриває похмурі сторони сучасної йому дійсності. При цьому вгадуються його власні настрої. Дроворуб і його багатодітна сім'я живуть в злиднях і голодують. Тільки одного разу їм вдалося ситно повечеряти, коли «сеньйор, що володів селом, надіслав їм десять екю, які вже давно був їм повинен і яких вони вже не сподівалися отримати» ( «Хлопчик з пальчик»). Кіт у чоботях залякує селян гучним ім'ям уявного феодала: «Добрі люди, женці! Якщо ви не скажете, що всі ці поля належать пану маркізу де Караба, вас всіх дрібно іскрошат, як м'ясо для пирога ».
Казковий світ Перро при всій його очевидній наївності досить складний і глибокий, щоб не тільки захопити уяву дитини, а й впливати на дорослого читача. Автор вклав в свої казки багатий запас життєвих спостережень. Якщо така казка, як «Червона Шапочка», гранично проста за змістом і стилем, то, наприклад, «Ріке з чубчиком» відрізняється психологічно тонким і серйозним задумом. Дотепні світські бесіди потворного Ріці і красуні принцеси дають можливість автору розкрити в невимушено-цікавій формі моральну ідею: любов облагороджує людину геройські риси ».
Тонка іронія, витончений стиль, веселі моралі Перро допомогли його казкам зайняти місце в «високої» літератури. Запозичені зі скарбниці французького фольклору, «Казки моєї матінки Гуски» повернулися в народ, відшліфовані і ограновані. В обробці майстра вони засвітилися яскравими фарбами, зажили новим життям.
Деякі відомі твори:
"Стіни Трої, або Походження бурлеску" тисяча шістсот п'ятьдесят-три пародійна поема - перший твір
"Століття Людовика Великого", 1687 поема
"Паралелі між древніми і новими в питаннях мистецтва і наук", т. 1-4, 1688-97 діалоги
"Казки моєї матінки Гуски, або Історії і казки минулих часів з повчаннями" 1697
"Чарівниці" (фр. Les Fees)
"Попелюшка" (фр. Cendrillon)
"Кіт у чоботях" (фр. Le Chat botte)
"Червона Шапочка" (фр. Le Petit Chaperon rouge) народна казка
"Хлопчик - с- пальчик" (фр. Le Petit Poucet) народна казка
"Ослиная шкура" (фр. Peau d "Ane)
"Спляча красуня" (фр. La Belle au bois dormant)
"Ріці - чубчик" (фр. Riquet a la houppe) Шарль Перро (фр. Charles Perrault) (12 січня 1628, Париж - 16 травня 1703 там же) - відомий французький письменник - казкар, поет і критик.
висновки:
Отже, яку мораль я можу винести з творів Шарля Перро?
Хотілося б перевірити себе, так я розумію казки Перро, як їх розумів сам автор, чи ні. Тому поки я пишу з обивательської точки зору. І, перш за все, ділюся своїми враженнями та емоціями однієї з сучасних мам, якою я і є.
Читаючи по-російськи, я можу судити про Перро тільки по переказах, а, на відміну від оригіналу, їх може бути безліч. Для себе я намагаюся хоча б визначити, чий переклад мені хотілося б дати своїй дитині.
Так ось про перекладах. Взяти книжку з ілюстраціями Доре. Вона так і називалася: «Казки матінки Гуски». І в кінці кожної казки там йшли вірші. Пам'ятаю, що коли я їх читала, - дуже дивувалася тому, що ж насправді «хотів сказати письменник» ...
Наведене мораліте до «Хлопчику з пальчик» мене сильно зацікавило. Я теж порилася і знайшла повчання до інших казок.
Наприклад, до «Червону Шапочку» (мама, бабуся, дочка - вже, здається, цілком сучасне початок).
Перший варіант перекладу:
«Дітворі маленьким не без причин
(А вже особливо дівчатам,
красуням і Баловница),
В дорозі зустрічаючи усіляких чоловіків,
Не можна промов підступних слухати, -
Інакше вовк їх може з'їсти.
Сказав я: вовк! Волков не злічити,
Але між ними є інші
Шахраї, настільки продувні,
Що, солодко виділяючи лестощі,
Дівочу охороняють честь,
Супроводжують до будинку їх прогулянкам,
Проводять їх бай - бай по темних закутках ...
Але вовк, на жаль, ніж здається скромніше,
Тим він завжди лукаво і страшніше! »
Другий варіант перекладу:
З цієї приказки стає ясніше:
Небезпечно дітям слухати злих людей,
Особливо ж дівчатам
І струнким, і прекрасноліцим.
Зовсім не диво і не диво
Потрапити вовкам на третє блюдо
Вовкам ... але ж не всі вони
У своїй природі відверті.
Інший привітний, поважний,
Чи не показавши пазурів своїх,
Начебто невинний, тихий,
А сам за юною дівчиною
До самого ганку він по п'ятах прагне
Але хто ж не знає і як не взяти нам в толк,
Що всіх вовків небезпечнішою улесливий вовк.
Тут вже немає потреби коментувати. Прочитавши це повчання, ми бачимо, що Перро в першу чергу звертається до молодих дівчат, а не дітям.
З цього стає зрозуміло, чому вовк запрошує Червону Шапочку в ліжко. У Дорі - яскрава запам'ятовується сцена: Червона Шапочка і вовк з чепцом на голові в ліжку крупним планом. Але у Дорі ілюстрації йдуть до цих казок, перш за все, як до творів для дорослих.
І ось на «дитячої» ілюстрації Б. Дехтерева: Червона Шапочка збирається прилягти поруч з ... справжнісіньким вовком. (У мене в дитинстві не було книжки з його ілюстраціями, тому коли я так виразно побачила на гравюрі Дорі під однією ковдрою крупним планом дівчинку разом з вовком, то була дуже здивована, і вперше прочитала весь текст як би заново. Дивлюся на ілюстрацію і дивуюся : може, Червона Шапочка сліпа? Адже видно ж, що лежить вовк (навіть не переодягнений).
У книзі, на якій значиться переклад Тургенєва, Червона Шапочка просто стає поруч з ліжком і відкидає полог. І відповідно немає «постільної сцени» і на ілюстраціях до цього видання А. Власової. Такий варіант перекладу і ілюстрацій до тексту мені здається більш відповідним для дітей. Я вибрала б саме його.
Адже мораль казки зрозуміла без цієї дії. А вже актуальна вона і до цього дня. Може бути, це одна з найбільш повчальних казок для сучасних дітей: ні в якому разі не заговорюйте з незнайомими людьми, і особливо (!) Не будьте простодушні, не повідомляйте їм, куди йдете, хто ви, де живе ваша бабуся та інші подробиці , які деякі нехороші люди можуть використовувати вам на шкоду. «З чужими не розмовляй, з дороги не звертай!»
Молоді ж дівчата в наш час навчаються вже не на казках. У нас казка перейшла повністю у надбання дітей, ну і, мабуть, ще їх батьків і літературознавців.
Те, як інтерпретував казку Е. Берн, я зовсім пропускаю - бо наша розмова виключно про дітей.
Які палкі суперечки навколо імені Шарля Перро! Просто захоплює. Хочеться взяти участь.
Дійсно, можна знайти різні переклади та інтерпретації однієї й тієї ж казки. А можна просто не сприймати їх настільки критично. Адже критична стаття і настільки глибокі роздуми перекреслюють всю красу казки.
У казках ніколи немає прямої моралі, а лише "натяк". А який "натяк"? на мій погляд, на те, що в житті ЗВИЧАЙНОГО людини МОЖЕ відбутися щось дуже хороше, що ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, Адже казкові персонажі далеко не ідеальні у всіх казках, в них люди бачили себе: звичайних людей з вадами. Адже якщо розбирати так казки, то чим "Червона Шапочка" краще? Адже немічна бабуся жила одна (навіть сусідів не було), дочка дивно про неї дбала, посилаючи маленьку онуку з їжею. Але це розбір для психологів, які в будь-якій ситуації бачать проблему або можуть побачити.
А на мій погляд, казка - захоплююча історія, яка чомусь учить, лякає, розважає.
Сам світ раніше був більш жорстокий (хоча і наш не ідеальний). Смерть була звична. Більше людей вмирало від хвороб, голоду, воєн ... А в казці була надія на диво, на те, що твоє життя просто так змінитися на краще. Адже принц полюбив саме Попелюшку, хоча вона і була замазура. А наш ледар - Ємеля одружився на принцесі. Це чари! Так в житті щось не буває. А для мрії є казка!
Але кожен вибирає сам, що читати дитині. Є багато жанрів і у кожного є шанувальники. Просто не треба так ставитися до казки! А якщо Ви хочете "правильні" твори з мораллю, то треба читати іншу літературу. Наприклад, видавництво "Отчий дім" випускає серію "Православна дитяча бібліотека". У ній всі розповіді повчальні, добрі і хороші, і в них теж є чудо. Але тут це диво від Бога, а не просто так.
Повертаюся до описаного раніше епізоду. З приводу вигадки і казковості зараз, в наш час, питання на кшталт вже вирішене. А моральна сторона - повчання, які ця казка несе в собі?
Глибоко антипатичні мені батьки, які в ній описуються. Нічим мені виправдати їхні вчинки. Причому роблять вони це два рази. Якщо після першого разу вони ніби як покаялися в тому, що зробили. Те, незважаючи на свій жаль, повторили все, як і в перший раз.
І вже дуже все це нагадує сюжети сучасних кримінальних зведень, які повідомляються по телебаченню: коли мати-алкоголічка завела своїх дочок в ліс і повернулася додому ...
Засудження вчинків таких батьків в самому творі - ніякого!
А чого вартий епізод, в якому Людожер зарізав всіх своїх дочок ?! Причому винен в цьому Хлопчик з пальчик. Але ж дочки Людожера були ще дочками його дружини, яка справила великий співчуття хлопчикам, всіляко їх захищала від свого чоловіка. Виходить, що Хлопчик з пальчик відплатив їй чорною невдячністю. Та й сама дружина Людожера виявляється в дивній ситуації. Фраза «жінка перелякалася і віддала все, що мала, бо Людожер хоча і їв маленьких дітей, але був хорошим чоловіком і вона його любила» - просто цитата з сучасної передачі про маніяків (там дружини і знайомі теж розповідають, що їх чоловік і родич маніяк - був дуже хорошим чоловіком і людиною).
Підсумок казки: «Хлопчик з пальчик забезпечив всю свою сім'ю. Він дістав місце і батькові, і братам і таким чином прилаштував їх усіх. Та й сам незабаром отримав придворну посаду ». Якийсь кар'єрист і пройдисвіт просто - цей Хлопчик з пальчик! А почав він свою кар'єру з того, що спровокував вбивства і пограбував.
Цікавий виходить випадок. Казки знайомі з дитинства і відомі мало не напам'ять. Але відкривши книгу «Шарль Перро. Велика книга казок »(видавництво« Ексмо »з ілюстраціями Ю.Ніколаєва) або« Шарль Перро. Казки »(того ж видавництва з ілюстраціями А.Власова), я раптом виявляю, що сама ніколи не читала Перро.
І справді не читала. Тому що в той час, коли через читання книжок і перегляд мультфільмів дітей долучають до казок, я ще не вміла читати. А потім, коли навчилася, то читати казки Перро бажання не виникало, оскільки «Тож усе було відомо».
... І ось я вперше читаю про Хлопчика з пальчик. Порівнюю переклад-переказ І. Тургенєва в книзі «Ексмо» (серія «Кращі казкарі світу») - це значиться в бібліографічному описі на звороті титулу - і переклад в подарунковому виданні з золотим обрізом (того ж видавництва) - там перекладач не вказано, але по тексту це той же переклад І. Тургенєва, трохи відредагований кимось.
... «Поївши досхочу, дровосечіха (слово-то яке - не вимовиш!) І каже:
Ах, десь тепер наші бідні дітки? Як би вони славно поїли залишків! А всі ми, ми всьому причина! Адже говорила я тобі, що будемо ми після плакати! »
Так голосить героїня казки після того, як вони з чоловіком відвели дітей в ліс на вірну смерть, в книзі «Казки» (повторю, що в цій книзі стоїть ім'я Тургенєва як перекладача і оповідача). У « великий книзі казок »« дровосечіхі »немає, замість неї -« дружина ». Але решта тексту в цьому уривку залишився незмінним.
Представляючи свої переклади Перро з французької на російську, ось що писав їх автор Іван Сергійович Тургенєв в 1867 році (ці казки з гравюрами Г. Доре вийшли у видавництві знаменитого Маврикія Осиповича Вольфа). «Казки Перро користуються в цілій Європі особливою популярністю; російським дітям вони порівняно менше відомі, що відбувається, ймовірно, від нестачі хороших перекладів і видань. Дійсно, незважаючи на свою кілька делікатну старофранцузьку грацію, казки Перро заслуговують почесне місце в дитячій літературі. Вони веселі, цікаві, невимушені, не обтяжені ні зайвою мораллю, ні авторскою претензиею; в них ще відчувається віяння народної поезії, їх ніколи створила; в них є саме та суміш незрозуміло-чудесного і буденно-простого, піднесеного і забавного, яка становить відмітний ознака справжнього казкового вимислу. Наше позитивне і освічений час починає буяти позитивними і освіченими людьми, яким не подобається саме ця домішка чудесного: виховання дитини, за їхніми поняттями, має бути справою не тільки важливим, але й серіозним, - і замість казок йому слід вручати маленькі геологічні та фізіологічні трактати . ... Як би там не було, нам здається дуже важким і чи корисним до пори до часу виганяти все чарівне і чудове, залишати молоду уяву без їжі, замінити казку розповіддю. Учитель, безперечно, потрібен дитині, та й нянька йому потрібна.
Дотепний видавець казок Перро, Ж.Гетцель ... в передмові своєму зауважує дуже справедливо, що не слід побоюватися чудесного для дітей. Не кажучи вже про те, що багато хто з них не дають себе в обман цілком і, бавлячись красою і вродою своєї іграшки, по суті дуже твердо знають, що цього ніколи не траплялося (згадайте, панове, як ви їдь верхи на паличках, адже ви знали, що це під вами не коні, - а справа все-таки виходило абсолютно правдоподібно і задоволення виходило відмінне); але навіть і ті діти (а це здебільшого самі обдаровані і розумні головки), які безумовно вірять всім чудесам казки, - дуже добре вміють негайно відмовитися від цієї віри, як тільки годину тому настане. «Діти, як дорослі, беруть в книжках тільки те, що їм потрібно і поки воно їм потрібно». Гетцель прав: не в цьому напрямку лежать небезпеки і труднощі дитячого виховання.
Ми зараз сказали, що однією з причин відносної невідомості у нас казок Перро ми вважаємо недолік хороших перекладів і видань. Публіці надається судити, наскільки наш переклад задовільний ... »- привожу цей текст практично повністю як цікаве свідчення своєї епохи. Мені він видався примітним ще й тим, що дає своє підтвердження аргументів К. Чуковського, які він наводив у 1920-ті роки на захист казки. А ще як добре сказано про вчителя і няньку!
Перро (брат казкаря Шарля Перро) Винайшов пристрій, що підсумовує «... вдосконалений варіант рабдологіческого абака Перро. 1770 г. - Евна ...
Словник по філософії
Реферат \u003e\u003e ФілософіяАльфред Норт Уайтхед, Ралф Бартон Перрі і У.П.Монтепо. Артур Лавджой ..., 1954). Монтеск'є (Montesquieu) Шарль Луї, Шарль де Секонда, барон де Ла ... проблем психології та теорії пізнання, засновник фізіологічної школи і природно-наукового напрямку ...
Історія політичних і правових навчань (12)
Закон \u003e\u003e Держава і правоСутність і вигляд Просвітництва. Шарль Луї Монтеск'є, Жан ... Гелбрейт, У. Ростоу (США), Ж. Фурастье і Ф. Перру (Франція), Я. Тінберген (Нідерланди), X. Шельскі і 0. ... Л.І. Петражицкого. Л. Петражицький став основоположником Російської психологічної теорії права. В ...
Історія економічної думки (3)
Шпаргалка \u003e\u003e Економічна теоріяПрограми, гнучкого централізованого управління. Перру Франсуа (1903-1987) - ... практична програма Сисмонди Жан Шарль Леонард Симон де Сісмонді ... ПЕ і оподаткування ». стає основоположником напрямки дрібнобуржуазної екон думки. Ремісниче ...
