Гармонія співробітництва. Єднання 25.01.37 З нової книги: «Гармонія не завжди вдається, якщо навіть словесно і зноситься. Зазвичай помилка, що гармонія може бути розумом. Ніхто не усвідомлює, що лише серце є обителью гармонії. Люди повторюють про

[Єднання між людьми як гармонізація свідомостей] Майте також на увазі, коли в книзі Живої Етики говориться про необхідність єднання, то, звичайно, вказується не зовнішнє єднання, але єднання чи гармонізація свідомостей, яке не може відбутися одночасно. Таке

Прекрасне єднання Колір, звук та аромат є наріжний камінь великого синтезу. З давніх-давен люди відчувають величезний внутрішній потяг висловити цей синтез за допомогою своєї людської істоти. Нещодавно люди знову згадали, яким чином

Культурне єднання Наш час досить важкий через сум'яття, нерозуміння і нападки темряви. Нещодавно в журналі надрукували фотографії, на яких було знято аутодафе дорогоцінних книг, що відбувається на вулицях міста. Важко зрозуміти, як це могло статися у нашому

Еволюція – це єднання частин у Ціле 534 = Зустріти Велику Ініціацію віч-на-віч (48) = Космічний вогонь, виражений Людина – Ангелом = Математично зібрати «сорочку» Ісуса Христа (ікосаедр) = Трикутник у колі – це символ особистої перемоги (34 Троє рятувальників.

Фундаментальна помилка в тому, що душа, зайнявши становище Бога, вважає себе насолодженою, хоча за своєю природою, душа - завжди частина, а не ціле. Щастя душі – бути частиною Бога. Але коли Бога «ні» у серці, душі «волею не волею» доводиться бути Богом – тобто – цілим. Таким чином, душа стає в позицію тій, що насолоджується.

Єдність- це взаємообмін кохання.

Коли ми відвертаємося від Бога, йде любов, а сама єдність використовується для наслідування Бога.Але сама єдність ніколи не зникає.

Бог та жива істота знаходяться на одній платформі. Це завжди одна платформа - духовна. Коли наша свідомість спрямована на Бога, ця платформа підтримує любов. Коли ми відвертаємось від Бога, ця платформа підтримує наслідувача Богу.

Жива істота завжди подібна до Бога, наскільки б вона не була мізерною у своїх розмірах. Як крапля океану завжди якісно подібна до самого океану.

Це відчуття єдності з Богом буде давати думку про себе як про те, хто дорівнює Богу. Це і є настрій небажаючого бути з Богом у стосунках кохання. Наша подоба Богу, за своєю природою, зайнята у взаємообміні з Богом. Воно спрямоване на Бога. Воно відбиває любов до Бога.

Оскільки Бог любить, у стосунках з Ним, ми відбиваємо Його любов до Нього. Це і той, хто відбиває, проводить - провідник, але з джерело. Є джерело, яке виявляє Свою любов і є дзеркало, яке відображає цю любов по-своєму, у напрямку джерела. Це і є взаємини кохання. Взаємна любов. І це взаємне кохання може збільшуватися до нескінченності. Як дзеркала, які дивляться один на одного, створюють безліч відбитків дзеркал.

Кожна жива істота є неповторним дзеркалом, тим, на кого спрямована любов Бога. І кожна жива істота має можливість по-своєму будувати свої стосунки любові з Богом. Бог – Один, але водночас Він перебуває у серці кожної живої істоти. І одночасно з кожною живою істотою Бог будує Свої особливі та неповторні стосунки. Це відбувається саме на платформі єдності – духу. Це відбувається всередині не на поверхні.

Але коли жива істота не дивиться на Бога, вона стає досвідченою подібністю до Бога. Воно використовує цю подобу, щоб змагатися з Богом. Як принц, який не може стати царем, але має задатки царя, йде з царства до вуличних хлопців, щоб бути царем серед них. Він вибирає не бути принцом у царстві, а хоче бути царем у жебраків.

Так як у душі є все-таки подоба Богу, цей процес суперництва включається автоматично, як тільки з поля зору живої істоти губиться Бог. Коли Бог «зникає» із серця за бажанням живої істоти, воно спонтанно посідає позицію Бога. Коли ця позиція зайнята, душа шукає другий бік, щоб почати будувати взаємини любові. І оскільки душі потрібен лише Бог і тільки з Ним можна відчувати любов, душа залишається завжди незадоволеною, змінюючи одного партнера за іншим.

Фундаментальна помилка в тому, що душа, зайнявши становище Бога, уявляє себе тішиться, хоча за своєю природою, душа - завжди частина, а не ціле.Щастя душі – бути частиною Бога. Але коли Бога «ні» у серці, душі «волею не волею» доводиться бути Богом – тобто – цілим. Таким чином, душа стає в позицію тій, що насолоджується.

А тепер уявіть собі палац. У цьому палаці є хазяїн. І так само в цьому палаці є безліч обслуговуючого персоналу. Цей господар разом зі своєю дружиною та родичами виїхали з палацу, скажімо, відпочивати у теплі країни. Але слуги залишились у палаці. І в якийсь момент кожен з прислуг уявив себе господарем - тим, хто наказує; тим, хто має найвищу волю; тим, хто має всі багатства; тим, кому належить цей палац. І ці слуги, які стали горді, чекають один від одного служіння собі. І кожен хоче, щоби служили саме йому. І всі незадоволені, тому що немає стосунків. Бо все не на своєму місці. Коли один із таких слуг розуміє, що нікому немає справи до нього, то він намагається якось налагодити стосунки з іншими і щось зробити для них, але всередині завжди очікує, що служитимуть йому, а не він. І так кожний.

Це перебільшений приклад. Але принцип той самий – позиція цілого вже зайнята, наша позиція – частина цілого. І якщо я не хочу бачити Бога в своєму серці, вигнавши Його, то я буду тим дрібним слугою, який уявив себе господарем. І найсумніше, що в такому світі ніхто нікому не потрібен по-справжньому. Нікому немає діла до тебе, конкретного. Нікому немає діла до тебе, того, хто всередині. Нікому немає справи до тебе справжнього. Усім є справа лише до себе. І світ тоне у цьому казані власного, окремого від Бога, і нікому не потрібного «Я!».

Демон – це той, хто бачить енергію, власність Бога і хоче опанувати її.Демон – це настрій незалежності від Бога.Це і є наслідування Богу.Навіть на мить, втративши Бога в серці, ми захоплюємося тим, що належить Богові та хочемо цього. Це як дівчина, яка дуже вродлива. Є душа, яка знаходиться у цьому тілі дівчини. Є вона – жива всередині. І вона має своє внутрішнє життя, переживання. І коли ми зустрічаємо таку дівчину, ми можемо повністю зачарувати її зовнішністю, але вона сама нас може не цікавити. Ми не хочемо бачити її, яка вона є, ми хочемо бачити її зовнішність та красу. І це дуже ображає справжню дівчину. Тому що вона відчуває – я йому не потрібна, йому потрібна моя зовнішність, яку я втрачу з часом. Саме таким чином, нам не цікавий Бог, але дуже полонять Його енергії: краса, любов, гроші та багато інших. І Бог відчуває – «Я йому не потрібний, йому потрібна Моя зовнішня енергія. І коли він так хоче, Я дам її стільки, щоб він був повністю поглинений її, забувши спочатку Мене, а потім і себе самого».

Ми втрачаємо Бога за власним бажанням. Ми не бачимо Його всередині тільки тому, що не хочемо.Нам «добре» і без Нього. Перед нами відкривається перспектива споглядання зовнішньої енергії Бога. І коли в нашій свідомості навіть на мить йде Бог, ми прагнемо бути тими, хто насолоджується енергіями Бога. Спонтанно ми тягнемося до цих енергій, намагаючись зовнішнім заповнити своє серце всередині. І ми дивимося на поверхню з пожадливістю, хоча, по праву, ми можемо дивитися на неї лише з благоговінням.

Бог дивиться на нас ізсередини. І ми на Бога можемо дивитися лише зсередини. Ми маємо дивитися всередину. Любити Бога всередині. Свідомість Бога – це внутрішня свідомість, у якій немає краплі поверхневого. І його енергії, такі як любов і краса, набувають зовнішньої форми для живої істоти, яка бажає жити на поверхні.

Вибравши життя на поверхні, жива істота завжди незаконно занурюватиметься в поверхню, у зовнішні енергії Бога. Незаконно - це як перехожий чоловік, який не одружився з дівчиною, хоче насолоджуватися красою цієї дівчини. Він не може цього зробити за законом, і дивиться на неї вже без благоговіння. У нього може з'явитися бажання взяти цю дівчину силою, оскільки вона не схильна до нього. Так само душа, яка відкидає Бога в серці, хоче силою досягти успіху в цьому світі. Вона накопичує свої сили, знання та намагається силою отримати те, що вона так хоче. Але це завжди незаконно і душа прирікає себе страждання через такі вчинки.

Навіть коли душа розуміє, що Бог є, але не спрямовує свою свідомість у бік Бога, а хоче насолоджуватися зовнішністю, поверхнею, вона розуміє, що за все у цьому світі треба платити. За кожне бажання є власна ціна. І за кожну провину буде покарання. У якийсь момент така душа відчуває страх перед Богом і всім цим світом, який оточив її. І дуже важливо в цей момент прибрати свою свідомість від закону цього світу, від багатьох привабливих зовнішніх енергій, а зосередити свою свідомість на Самому Богу. Тому що у страху жива істота не може розвинути стосунків із Богом.

Все, що потрібно живій істоті - це звернути свій погляд усередину, там, де перебуває Бог. Бог знаходиться всередині, і жива істота може розвивати стосунки з Ним. І розвивати стосунки саме на рівні, коли воно може любити Бога, так само, як Бог любить саму живу істоту. Бог любить душу, справжню, ту, що всередині. Бог любить не красиві очі на постійно старіє тіло. Бог любить душу саму, якою вона є. Це і є справжня єдність.

І якщо душа це усвідомлює і любитиме Бога не за те, що в Нього є, а за Нього Самого – це і буде тим рівнем, на якому можливі любовні взаємини, що повністю сповнюють серце.

Євген Іванов

Бог створив видиме і не видиме Буття і визначив Закони, які стосуються всіх і кожного. Ці закони — на благо всім, і вони підтримують порядок у світобудові Божій.

Бог сам є Порядок (гармонія, справедливість, законність). Усі ми єдині, але й не втрачаємо своєї індивідуальності. Він створив усе для всіх, і ми повинні діяти заради всього. "Як нагорі, так і внизу" - такий принцип Буття. Все існуюче має розвиватися, дотримуватися закону еволюції та дійти відповідності з Богом. Така.

Загальність - це один за всіх і всі за одного. Одне залежить від усього і залежить від одного. Одне доповнює множинність, проте доповнює одиничність (одне). Такою є Воля Бога Єдиного, бо Він у всьому і все в Ньому. У цьому полягає суть і краса Всесвіту Божого. Якщо в сім'ї, народі існує такий принцип, то всім буде добре і на радість. Справжня Духовна сила — у єдності та різноманітті. Все, що існує, має місце і право на існування, бо Бог піклується про все. Він - , і Йому все дорого. Бог усьому приклад. Ми теж, за своєю суттю – Любов, і маємо відповідати і наслідувати цей приклад: цінувати і жити у злагоді з оточенням. Людина не повинна нічого відкидати, бо в усьому є Бог, але й ми в Ньому, як частка, іскра Божа.

Єдність як вона є

Бог є основою, творцем, джерелом цілого і одиничного неподільного, але Він навіть поза всім цим. Єдність – це цілісність, де кожна жива частка єдина з цілим, і кожна частка утворює собою ціле до нескінченності, при цьому не втрачає своєї індивідуальності, як молекула води не втрачає себе в морі, і кожна молекула становить ціле.

Воля Бога є у всьому, вона примушує, спрямовує все, що існує до співналаштованості з ритмом дихання Всесвіту і Богом. Коли всі істоти дихають в один ритм з Богом – це є Єдність. Наша єдність – це коли ми всі думаємо, чинимо згідно з волею Бога Єдиного. Це коли у нас одні й самі наміри, одне Серце на всіх, і кожен піклується один про одного. Коли ми в єдності — все здолаємо, і все під силу. Єдність є завжди запорукою перемоги, процвітання, загального Блага і Щастя, а (зі світом у душі до всього) є шлях до Єдності.

Якщо поглянути на історію світу, то держава, в якій переважала єдність народу, досягала великих висот, і була сильною, а коли народ живе в роз'єднанні, роз'єднанні, то така держава ставала слабкою, і її легко могли завоювати інші країни. Бог не підтримує тих, хто не ладнає, не знаходить спільної мови з ближніми. Лише Любов та Єдність врятує світ від страждань, воєн та катастроф. Коли ми любимо, ми є Єдині, і виникає потреба віддавати себе для загального Блага. Це є закон служіння, принцип загальності. Ісус Христос відав все і в останні дні земного життя молився за своїх учнів (у тому числі за всіх нас) не про здоров'я їх і благополуччя, а про найважливішу – Єдність. Він молився: «І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: нехай будуть єдині, як Ми єдині. Я в них, і Ти в Мені; нехай будуть зроблені воєдино» (Іван 17:22 - 23). Це є Істина, а значить, Духовний Закон і шлях до Істинної Свободи Людства від ілюзій, лукавства та нещасть. Єдність вища за всі чудеса і дари. Ми не маємо слави Небесної тоді, коли між нами розбрат, не примирення.

Єдність є приходом до миру і приєднанням до Слави Отця Небесного.

Причини відсутності Щастя

У нашому житті ми не замислюємося про те, що наші думки та вчинки визначають нашу долю. Від цього залежить, чи будемо ми щасливими чи ні.

Дії та думки, спрямовані на загальне Благо, Єдність, призводять нас до Духовної чистоти та Справжнього Щастя, а вчинки, здійснені лише для своєї достатності, вигоди, користі та спрямовані на роз'єднання, позбавляють нас можливості бути Щасливим і жити у повноті своєї природи. Щастя — у наших руках, у нашому виборі та намірі.

У нашому світі, щоб ми не будували (бізнес, сім'ю тощо) добрими намірами, на користь усім приведе до цвітіння та плодів. По-справжньому людина буде щаслива лише тоді, коли всі ми разом піклуємося про загальне. Таким чином, наші зусилля ніколи не згаснуть, а спалахнуть у полум'я – розквіт людства і всього існуючого на Землі. Бог завжди підтримує справжню справу і дає нам сили для її здійснення.

Бог говорив у слові Своїм: «Не судіть, не будете судимі». Той, хто в житті інших людей, той звалює гріхи засудженого на долю свою, дітей і онуків своїх. Плюс до цього так само бути засудженими і ображеними в нашому житті. Якщо ми в брата бачимо смітинку в оці, а у своєму оці колоди не помічаємо, то бути нам у стражданні, бо ми в сліпоті своїх гріхів не помічаємо і не каємося. Якщо бачимо у ближнього свого якесь негативне якість і дорікаємо його, то ми своїм поглядом даємо цій якості виростати. Цим ми губимо його та себе. Ще більше ми сіємо недобре тоді, коли ми з цього приводу потай чи наяву дратуємося і ненавидимо його, тим більше порок плодоноситиме, переростатиме в одержимість, і бути нам завжди не з миром у душі. На тонкому плані відбуватиметься внутрішня невидима для очей (розуму та почуттів) війна, а коли ми не таємно виявляємо злість до ближнього свого, можуть бути непоправні наслідки.

Коли ми засуджуємо уряд, цим обтяжуємо ситуацію в нашій країні. Не нам судити. Потрібно змиритися з цим, адже які ми, такий і уряд. Все невипадково. притягує нам гідне та заслужене. Бог нам благоволіє жити у мирі та єдності. Полюбити навіть свого ворога. Ми не маємо права відкидати, не приймати що-небудь. Потрібно уважно подивитися серцем на оточення та побачити добре, адже у всьому є Бог. Коли ми бачимо в людях тільки добре, добре, воно обов'язково розквітне, а потім з'являться плоди – подібні до Бога. Таке життя і Воля Всевишнього.

Ніл Доналд Уолш

Єдність із Богом

КНИГА П'ЯТА

Єдність із Богом

Більшість людей вірить у Бога. Вони просто не вірять у Бога, який вірить у них.

Бог вірить у них. І Бог любить їх більше, ніж вони можуть собі це уявити.

Ідея про те, що Бог колись давно став ним як риба, і припинив звертатися до людської раси – хибна.

Ідея про те, що Бог розлютився на людську расу і вигнав її з Раю – хибна.

Ідея про те, що Бог перетворив себе на суддю і вирішуватиме, чи потраплять члени людської раси, а рай чи пекло – помилкова.

Бог любить кожну людину, яка коли-небудь жила, живе зараз і житиме коли-небудь.

Бог бажає кожній душі повернутися назад до Бога, і Бог не може зазнати невдачі у реалізації свого бажання.

Бог не відділений ні від чого, ні що не відокремлено від Бога.

Немає нічого, чого Бог потребує, тому що Бог – це все, що є.

І це добрі новини. Все інше – ілюзія.

Людська раса живе, оточена ілюзіями вже дуже тривалий час. І це не тому, що людська раса дурна, а тому, що людська раса дуже розумна. Люди інтуїтивно зрозуміли, що ілюзії мають певний сенс, і при тому, дуже важливий. Більшість людей просто забули про те, що вони знають це.

І вони забули, що ця їхня забудькуватість, сама по собі, є частиною того, що вони забулиі є таким чином частиною ілюзії.

І зараз настав час для людей згадати.

І ти, який читає ці рядки, станеш в авангарді цього процесу. І в цьому немає нічого дивного, особливо, зваживши на те, що відбувалося до цього в твоєму житті.

Ти прийшов до цих слів для того, щоб згадати про Ілюзії Людини, так, щоб ти більше не відчував себе загубленим у них, але зміг би досягти єдності з Богом, ще раз живучи своє життя з усвідомленням Вищої Реальності.

І чудово, що ти вчинив так. Цілком очевидно, що це не випадковість.

Ти прийшов сюди для того, щоб ти міг пізнати на своєму практичному досвіді відчуттях, що Бог присутній у тобі, і що ти можеш коли забажаєш зустрітися зі Творцем.

Ти можеш відчути і знайти Творця в самому собі і всюди навколо тебе. Але тобі доведеться бачити крізь Ілюзії Людини. Ти маєш ігнорувати їх.

Ось Десять Ілюзій. Вивчи їх добре, так щоб ти зміг розпізнати їх, коли вони зустрінуться тобі.

1. Потреба існує.

2. Невдача існує.

3. Розділеність Існує.

4. Недостатність існує.

5. Вимога Існує.

6. Осуд Існує.

7. Покарання Існує.

8. Зумовленість існує.

9. Перевага Існує.

10. Невігластво Існує.

Перші п'ять із цього списку є Фізичними Ілюзіями і вони стосуються життя у твоєму фізичному тілі. Другі п'ять є Метафізичними Ілюзіями і стосуються нефізичних реальностей.

У цій розмові кожна з ілюзій буде докладно та детально вивчена. Ти побачиш, як створювалася кожна з них, і побачиш, як кожна з них вплинула на твоє життя. І перш ніж закінчиться ця розмова, ти зможеш побачити те, як ти можеш нейтралізувати ті ефекти, що створюються цими ілюзіями, які ти забажаєш нейтралізувати.

Першим кроком у процесі будь-якої дійсно відкритої розмови є твоя справжня готовність відкласти убік свою невіру щодо того, що ти чутимеш. І тобі буде запропоновано зробити це тут. Будь ласка, тимчасово відмовся від колишніх настанов та переконань, які є у тебе про Бога та Життя. Ти зможеш повернутися до своїх колишніх переконань будь-якої миті часу. І тут від тебе зовсім не потрібно відмовитися від них назавжди - ні, лише відклади їх у бік на нетривалий час для того, щоб дозволити собі залишатися відкритим до можливості, що, можливо, є ще щось, чого ти ще не знаєш, і знання цього змінить все інше.

Візьми, наприклад, і подивися на свою реакцію на ідею про те, що Бог спілкується з тобою прямо в цей момент, зараз.

У своєму минулому ти знаходив усілякі причини та свідчення, які дозволяли тобі не приймати можливості дійсної та реальної розмови з Богом. Я прошу тебе відкласти ці думки убік і припустити, що ти сприймаєш цю розмову безпосередньо від Мене.

Для того, щоб тобі було простіше, більшу частину цієї розмови Я говоритиму про себе в третій особі. Я припускаю, що для тебе буде не зовсім просто чути, як кажучи про себе, Я використовую першу особу в однині. І хоча Я все ж час від часу використовуватиму займенник Я в нашій розмові (просто для того, щоб нагадати тобі про те, хто є джерелом цієї інформації), більшу частину часу Я говоритиму про себе просто, Бог.

І хоча, спочатку твоя участь у прямій і безпосередній розмові з Богом може здатися тобі неймовірною, постарайся зрозуміти, що ти прийшов до цієї розмови для того, щоб згадати, нарешті, Хто Ти є на Самій справі, і чим є ті ілюзії, які ти створив. Незабаром ти досягнеш справді глибокого розуміння того, що по суті сам став причиною того, що ця книга прийшла до тебе. А поки що просто слухай як Я розповідаю тобі про те, що в переважній кількості моментів, що становлять твоє життя, Ти живеш в ілюзії.

Десять Ілюзій Людини є дуже великими та сильними ілюзіями, які ти створив за часів свого раннього досвіду перебування на планеті Земля. Ти також створив сотні менших ілюзій, і продовжуєш створювати їх і донині. Оскільки ти віриш у них, ти створив культурну історію, яка дозволяє тобі жити цими ілюзіями, і тим самим робити їх реальними.

Зрозуміло, вони не є на самомусправі реальними. Однак у тому світі Аліси в Країні Чудес, який ти створив, вони виглядають дуже реально. Подібно до одного з героїв цієї книги, Кролика, ти заперечуватимеш те, що помилкове є хибним, і реальне – реальним.

Насправді ти й так уже займаєшся цим дуже, дуже довго.

Культурна історія – це історія, яка передавалася з покоління до покоління протягом століть та тисячоліть. Це та історія, яку ти розповідаєш собі про себе самого.

Оскільки твоя культурна історія ґрунтується на ілюзіях, вона породжує міфи замість того, щоб створювати розуміння реальності.

Культурна історія Людини така...

1. У Бога є План. (Потріб Існує)

2. Результат життя перебуває під сумнівом. (невдача існує)

3. Ти відокремлений від Бога. (Роз'єднаність Існує)

4. На всіх не вистачить. (Недостатність Існує)

5. Є щось, що ти маєш робити. (Потреба Існує)

6. Якщо ти не робитимеш цього, то тебе покарають. (Осуд Існує)

7. Покарання – це осуд на вічні муки. (Покарання Існує)

8. Кохання, таким чином, має свої умови (Зумовленість Існує)

9. Знання та виконання умов дозволить тобі виділитися. (Перевага Існує)

10. Ти не знаєш, що це все ілюзії. (Невігластво Існує)

Культурна історія настільки сильно пронизує всю твою істоту, що ти цілком і абсолютно живеш зараз цією історією. І ви кажете один одному: «Це просто так, як воно є».

І ви кажете це один одному ось уже багато століть поспіль. Насправді, ви кажете це один одному тисячоліття за тисячоліттям. Це триває вже так довго, що довкола цих ілюзій вже народилися різні міфи. Деякі з найбільш здатних міфів були зменшені до таких концепцій, як...

· І нехай здійсниться воля Господа.

· Виживають найсильніші.

· Переможцю дістається все.

· Ти народжений у гріху.

· Плата за злочин – смерть.

· І нехай віддасться тобі від Господа у справах твоїх.

· Тобі не зашкодить те, чого ти не знаєш.

· Тільки одному Богу відомо.

І багато інших, однаково руйнівних і марних.

Грунтуючись на всіх цих ілюзіях, історіях та міфах, жодна з яких не має нічого спільного з Вищою Реальністю, багато людей починають думати про Життя приблизно таке:

«Ми народжуємося у ворожому світі, керованому Богом, який хоче, щоб ми робили певні речі та не робили певні речі. І якщо ми не будемо робити те, чого хоче від нас Бог, то Він покарає нас вічними тортурами.

«Нашим першим досвідом і відчуттям, з яким ми стикаємося в житті, є поділ з нашою матір'ю, Джерелом нашого Життя. Це створює контекст нашої реальності, який ми відчуваємо як розділеність із Джерелом Усього, Що Є Життям.»

«Ми опиняємося не тільки відокремленими від усього Життя, а й від решти в Життя. Все, що існує, існує окремо від нас. І ми відокремлені від решти, що існує. Ми не хочемо, щоб так було, але все є як є. Ми хотіли б, щоб це було інакше, насправді ми прагнемо, щоб це було інакше».

«Ми прагнемо знову пізнати і відчути Єдність з усім, що є, і особливо – один з одним. Ми й не знаємо, чому це відбувається, але на рівні інстинктів це так. Ми відчуваємо, що це буде найприроднішим для нас. Єдина проблема полягає в тому, що нам постійно виявляється недостатньо чогось для того, щоб задовольнити нас. Немає значення, чого ми хочемо, нам постійно не вистачає цього. Нам завжди не вистачає кохання, мало часу, нам постійно не вистачає грошей. Нам завжди недостатньо того, що ми думаємо, нам потрібно для того, щоб бути щасливими та реалізованими. І в той момент, коли ми думаємо, що в нас тепер достатньо, ми вирішуємо, що хочемо ще більше цього».

«І якщо всього «постійно недостатньо», чого б це не стосувалося, що ми думаємо, нам потрібно для того, щоб бути щасливими, ми повинні робити щось для того, щоб отримати «цього» якнайбільше. Натомість за отримання цього, ми повинні робити певні речі для того, щоб продовжувати мати доступ до любові Бога та райських кущів життя. Нам мало просто «бути живими». Таким чином, подібно до всього, що є в житті,ми недостатні. »

І тому, що просто бути не є само по собі достатнім, ми починаємо змагатися. Якщо чогось не вистачає тут, ми починаємо змагатися для того, щоб отримати те, що там є.»

«Нам доводиться змагатися за все,включаючи Бога ».

І це зовсім не просте змагання. Воно безпосередньо стосується нашого виживання. І у всьому цьому процесі виживають лише найсильніші. І переможця – не судять, і він забирає усі призи. Якщо ми програємо, то ми маємо життя в пеклі ще на цій Землі. І після того, як ми вмираємо, якщо ми програємо змагання, де призом є Бог, нам знову доведеться пережити пекло, і цього разу – вічне.»

«Смерть була створена Богом після того, як наші попередники зробили неправильний вибір. Адам і Єва мали вічне життя в Едемському Саді. Але одного разу Єва з'їла фрукт із дерева Пізнання Добра і Зла, і вона разом з Адамом були вигнані з саду розгніваним Богом. Цей бог засудив їх івсе їхнє потомство, яке коли-небудь народиться на світ, до смерті як першого покарання. Таким чином, життя у фізичному тілі має бути обмеженим, і ніколи більше не буде вічним, як і все, що є в житті.»

Бог може повернути нам вічне життя, якщо ми ніколи більше не порушуватимемо його правила. Любов Бога безумовна, тільки нагороди Бога мають свої умови. Бог однаково любить усіх нас, як і однаково зраджує нас прокляттям і вічним стражданням. І це приносить йому ще більше болю, ніж нам самим, адже насправді Він хоче, щоб ми повернулися додому. Але Він не може нічого зробити, якщо ми поводимося неправильно. І вибір за нами.

Таким чином, секрет полягає в тому, щоб не порушувати правил. Нам треба жити праведним життям. Ми повинні прагнути цього. Для цього нам потрібно знати, чого Бог бажає від нас і чого не бажає. Ми не можемо знати, що потішить Бога і що образить Його, якщо ми не знатимемо, що є правильно, і що не правильно. Таким чином, нам потрібно знати правду про це».

«Правда проста для розуміння і доступна для знання. Все, що нам потрібно робити, це слухати пророків, вчителів, мудреців і джерело та основу нашої релігії. Якщо є більше, ніж одна релігія, і як наслідок, більше, ніж одне джерело та основа віри, тоді нам необхідно не помилитися у виборі та обрати правильно. Неправильний вибір може зробити нас такими, що програли.»

«Якщо ми вибираємо правильно, ми піднімаємося вище, ми краще, ніж ті, з ким ми були рівні, тому що правда тепер на нашій стороні. які ми ще не завоювали. Ми можемо оголосити себе переможцямище до початку змагання . Усвідомлюючи ті переваги, які ми приписуємо собі та наділяємо себе правом створення наших «Правил Ігри», інші виявляються просто не в змозі виграти по-справжньому великі призи».

«Ми робимо це зовсім не через нашу підлість, а щоб забезпечити собі перемогу – і так буде правильно. Адже саме наша релігія, наша нація, наша раса, наша стать, наші політичні інтереси є правильними і знають, що роблять. І таким чином, саме ми заслуговуємо стати переможцями.»

«Оскільки ми заслуговуємо на перемогу, ми маємо право загрожувати іншим, страждати з ними і навіть вбивати їх, якщо це потрібно, для того, щоб досягти результату.»

«Можливо, існує й інший спосіб жити, інший план, який має Бог, інша, велика правда. Але якщо є – ми все одно не знаємо її. Насправді нам не відомоЧи повинні ми знати її. Цілком можливо, що ми не повинні навіть намагатися пізнати її. Чого вже говорити про те, щоб істинно дізнатися і зрозуміти Бога. Подібні спроби будуть самовпевненими, а заявити про те, що ти справді зробив це, будуть богохульством.

«Бог – це Непізнаваний Знаючий, Нерухомий Двигун, Великий Невидимий. Тому ми не в змозі дізнатися правду,яку нам необхідно знати для того, щоб відповідати вимогам,яким нам потрібно відповідати , щоб отримати любов,яку ми маємо отримати, для того, щоб уникнути прокляття,яке ми прагнемо уникнути, щоб мати вічне життя,яка була в нас, перш ніж усе це почалося. »

«Наше невігластво сумне, але не має стати великою проблемою. Все, що нам потрібно робити – це прийняти на віру те, що ми думаємо, ми знаємо, повірити в нашу історію та продовжувати діяти відповідно до цього. І це те, що ми намагалися робити, кожен відповідно до своїх установок і віри. І в результаті ми створили те життя, яке живемо зараз, і ту раєльність на Землі, яку створюємо та сприймаємо зараз.

Ось як розуміє всю цю конструкцію більшість із представників людської раси. У кожного з вас існують менші варіації. Але по суті своїй, це саме те, як ви живете своє життя, виправдовуєте свої вибори та дії та раціоналізуєте отримані результати.

Деякі з вас не приймають всього цього, однак, всі ви приймаєте деякі частини всього цього. І ви приймаєте ці установки та твердження як частину існуючої реальності не тому, що вони відображають внутрішню суть вашої мудрості, а тому, що хтось ще сказав вам, що вони правильні.

На якомусь рівні вам довелося змусити себе повірити у них.

Це те, що називається прийняти на віру. Вдавати, що це реально.

Тепер настав час почати рухатися від того, що ти взяв на віру до того, що істинно. І це не буде просто, тому що Вища реальність дуже багато в чому відрізнятиметься від того, що багато людей у ​​твоєму світі зараз вважають реальним. Тобі насправді доведеться бути «у цьому світі, але не зі світу цього».

І яким буде сенс у всьому цьому, якщо твоє життя благополучно складається? Та ніяким. У цьому не буде жодного сенсу. Якщо ти задоволений своїм життям і своїм світом, таким яким він є, тобі не буде ніякого сенсу прагнути зміни своєї реальності і припиняти всю цю прийняту на віру ілюзію.

Цей матеріал для тих, хто не задоволений своїм світом, таким, який він зараз.

І тепер ми маємо дослідити всі Десять Ілюзій, одну за одною. І ти побачиш, як кожна з них спричинила створення тобою того життя на твоїй планеті, яку ти живеш зараз.

Ти виявиш, що кожна з ілюзій лежить на попередній. Багато хто з них виявиться дуже схожим. Це тому, що вони справдісхожі. Всі ілюзії є просто варіацією Першої Ілюзії. Вони є б о льшими спотвореннями споконвічного спотворення.

Ти також помітиш, що кожна з ілюзій була створена для того, щоб виправити ту ваду, яка існувала в попередній ілюзії. І зрештою, втомившись від виправлення вад, ти просто вирішив, що ти нічого в цьому не розумієш. І тоді народилася остання Ілюзія: Невігластво Існує.

Це дозволило тобі знизати плечима і припинити намагатися вирішити загадку.

Але розум, що розвивається, не може дозволити подібного відступу на тривалий час. І за дуже нетривалий відрізок тисячоліття – по суті, справді дуже короткий час у масштабах історії Всесвіту, ти дійшов до місця, коли невігластво більше не є благословенням.

Незабаром тобі доведеться вибратися з примітивної культури. Ти стоїш на порозі, за яким тобі належить зробити квантовий стрибок у своєму розумінні всього, що є. Ти підійшов до того, щоб почати дивитися крізь Десять Ілюзій.

1

Ілюзія Потреби

Перша Ілюзія це:

ПОТРІБНА ІСНУЄ

Це не лише Перша Ілюзія, а й найбільша з усіх. На цій ілюзії ґрунтуються всі інші ілюзії

Все, що ти відчуваєш нині у своєму житті, все, що ти відчуваєш момент за моментом, все це обумовлено ідеєю існування потреби та твоїми думками про це.

У Всесвіті немає потреби. Комусь стає потрібно щось тільки якщо йому потрібно отримати певний результат. Всесвіту не потрібно жодного певного результату. Всесвіт сам єрезультатом.

Потреба так само не існує в розумі Бога. Богові стало б потрібно щось, тільки якби йому знадобився певний результат. Бог не потребує певного результату. Бог – це те, що творить Усерезультати.

Якщо Богові потрібно було б щось для того, щоб створити якийсь результат, де б Бог взяв це? Немає нічого, що існувало б поза Богом. Бог – це все, що є, все що було і все, що колись буде. Немає нічого, що є і не є Богом.

Ймовірно, ти краще вхопиш суть цієї думки, якщо використовуєш слово «Життя» замість слова «Бог». Обидва ці слова взаємозамінні, так що ти не зміниш сенсу, змінивши одне слово на інше. Ти просто посилиш своє розуміння.

Усе, що є, є Життя. Або ніщо з того, що є не є не життям. Якби Життя знадобилося щось для того, щоб створити якийсь результат, де б життя взяло це «щось»? Не існує нічого, що існувало б, крім Життя. Життя - це все, що є, все що було і все, що будь-коли буде.

Богу не потрібно нічого для того, щоб щось діялося, за винятком того, що вже відбувається.

Життя нічого не потрібно для того, щоб щось відбувалося, за винятком того, що вже відбувається.

Всесвіту нічого не потрібно для того, щоб щось відбувалося, за винятком того, що вже відбувається.

Такою є природа речей. Цете, як воно є, а не те, як ти уявляв це.

У своїй уяві ти створив ідею про потребу або необхідність, яка ґрунтується на твоєму життєвому досвіді, коли ти потребуєш чогось для того, щоб вижити. Тепер припусти, що тобі було б все одно, будеш ти жити або помреш. Що б тоді було тобі потрібне?

І уяви, що тобі було б просто неможливо нежити. В такому разі, щоб тобі було потрібно?

Так ось Я хочу сказати тобі правду про тебе: Для тебе неможливо не вижити. У тебе не може не вийдежити. І все питання полягає не в тому, чи будешти жити, а в тому, як.Що означає, яку форму ти приймеш? Якими будуть твої відчуття?

І ось, що Я скажу тобі: Тобі нічого не потрібне для того, щоб вижити. Тобі гарантоване виживання. Я дав тобі вічне життя, і я ніколи не позбавлю тебе цього.

Почувши це, ти, мабуть, скажеш: «Так, але виживання – це одне, а щастя – це зовсім інше». Ти, мабуть, уявляєш, що тобі потрібно щось для того, щоб виживати щасливо, що ти можеш бути щасливим лише за певних умов. Це не є істиною, однак, ти повірив у це як у правду. І оскільки віра народжує відчуття та досвід, ти відчуваєш життя саме таким чином. І як наслідок, ти уявив, що Бог сприймає Життя подібним чином, так само, як і ти. Справа в тому, що це однаково не застосовується до Бога, так само, як і до тебе самого. Єдиною відмінністю є те, що Бог знає це.

Коли тидізнаєшся про це, ти станеш подібним до Бога. Ти досягнеш майстерності у житті, і вся твоя реальність – зміниться.

Послухай, один великий секрет: Щастя не є результатом певних умов. Певні умови виникають як результат щастя.

Це настільки важливе твердження, що його потрібно повторити.

Щастя не досягається як наслідок певних умов.

Певні умови створюються як наслідок щастя.

Це твердження справедливе щодо будь-якого іншого стану буття.

Кохання не створюється як результат певних умов.

Певні умови створюються як наслідок кохання.

Співчуття не виникає як результат певних умов.

Певні умови виникають як наслідок співчуття.

Достаток не створюється як результат певних умов.

Певні умови створюються як результат достатку.

Постав на це місце будь-яке з визначень стану буття, яке ти можеш уявити чи винайти. У будь-якому випадку це твердження залишиться справедливим, оскільки Буття передує відчуттю та створює його.

Оскільки ти не розумів цього, ти уявив, що для того, щоб ти був щасливий, маєш відбутися певні речі. І те саме ти уявляв собі щодо Бога.

Але якщо Бог є «Першопричиною», то що має статися, чому Бог вже не був? І якщо Бог справді всемогутній, то що може статися, чого Бог не хотів би, щоб сталося?

Чи може справді статися щось, що Бог не зможе зупинити? І якщо Бог вибирає не зупиняти це, то чи не є сам факт того, що відбувається чимось, що Бог вибирає щоб було?

Зрозуміло, є.

При цьому, навіщо Богу обирати такі події, які зроблять Бога нещасним? Відповіддю на це питання буде те, що ти не зможеш прийняти.

Ніщо не може зробити Бога нещасним.

Ти не можеш повірити в це, оскільки тоді тобі потрібно було повірити в Бога, який не має потреби чи оцінок. А ти просто не можеш уявити такого Бога. І причиною, через яку ти не в змозі уявити собі такого Бога, є те, що ти не в змозі уявити собі таку людину. Ти не можеш повірити в те, що ти можеш жити так само. І ти не в змозі уявити собі Бога, який би був більшим, ніж ти.

Коли ти нарешті зможеш зрозуміти, що ти можеш жити подібним чином, тоді ти зумієш пізнати все, що можна дізнатися про Бога.

Ти дізнаєшся тоді, що твій другий висновок був правильним. Бог не є більшим, ніж ти. Та як це можливо? Адже Бог – це Те, Що Є Ти. І ти є те, Що Є Бог. І при цьому, ти є значно більшим, ніж ти думаєш про себе.

Ті, кого звуть Майстерами, знають це. Є ті Майстри, які ходять твоєю планетою прямо зараз, і вони знають це. Ці Майстри походять з численних традицій, релігій та культур, і при цьому їх усіх поєднує одна річ.

Ніщо не може зробити Майстра нещасним.

На ранніх етапах твоєї примітивної культури більшість людей не знаходилися у цьому стані майстерності. Їхнім єдиним бажанням було уникнути нещастя чи болю. Їхня усвідомленість була занадто обмеженою для того, щоб вони могли зрозуміти, що біль не повинен породжувати нещастя. Таким чином, їхня життєва статегія будувалася навколо принципу, який пізніше став називатися Принцип Насолоди. У своєму житті вони рухалися до того, що приносило їм задоволення та насолоду і від того, що позбавляло їх задоволення (чи приносило біль).

Таким чином була народжена Перша Ілюзія, ідея про те, що потреба існує. Це стало тим, що можна назвати першою помилкою.

Потреби – ні. Це вигадка. Насправді тобі нічого не потрібно для того, щоб бути щасливим. Щастя – це стан розуму.

Але це виявилося чимось, що ранні люди не могли вхопити. І оскільки вони відчували, що існують певні речі, яких вони потребують бути щасливими, вони зробили припущення, що те саме розповсюджується і на все в житті. У це припущення була включена також та частина Життя, яку вони розуміли як Велику Силу – силу, яку наступні покоління звели в концепцію, що описує це щось як жива істота, звана безліччю різних імен, серед яких Аллах, Йахвей, Єгова і Бог.

Для ранніх людей виявилося складним осягнути велику силу, ніж вони самі. Але це було потрібно. Їм було необхідно створити пояснення для процесів та речей, які відбувалися, крім їх контролю.

Помилкою стало не припущення про те, що є така річ як Бог (комбінована сила чи сукупна енергія Усього Що Є), а те припущення про те, що цій Абсолютній Силі чи Досконалій енергії може бути щось потрібне; що Бог був якимось чином залежний від чогось чи когось у своєму бажанні бути щасливим, завершеним та цілісним.

Це було подібно до твердження про те, що Цілісність не була цілою, і вона потребувала чогось для того, щоб стати цілою. У цьому була суперечність понять, але вони були не в змозі бачити цього. Багато хто продовжує не бачити цього й донині.

Починаючи з цього творіння залежного Бога, люди створили культурну історію, в якій Бог має певний план. Іншими словами, Богові необхідно, щоб відбулися певні речі, після чого Бог буде щасливий.

Люди зменшили цей міф до кристалізації, яка звучить так:

«І нехай здійсниться Воля Божа».

На вашу думку, у Мене була якась Воля, яка змушувала вас щось робити, якщо ви зможете правильно зрозуміти, в чому полягає Моя Воля. Ця вправа дозволила дуже швидко зрозуміти, що серед представників вашого виду немає згоди щодо цього. І якщо не всі знали або погоджувалися з тим, на що є Божа Воля, відповідно, не всі могли виконувати Божу Волю.

Найрозумніші з вас почали використовувати це положення для пояснення того, чому життя деяких людей складаються краще, ніж життя інших. Але потім ви зіткнулися з ще одним питанням:

«Як це може бути можливим, що Воля Бога не справдиться,

якщо бажає сам Бог?

Стало очевидним, що у Першій Ілюзії є вада. Ця вада могла виявити помилковість ідеї про Існування Потреби. Але люди знали на якомусь дуже глибокому рівні, що вони можуть відмовитися від ілюзії. В іншому випадку щось дуже важливе, життєво важливе може прийти до кінця.

І вони мали рацію. Але вони зробили помилку. Замість того, щоб побачити ілюзію як ілюзію та використовувати її так, як вона для цього і призначалася, вони вирішили, що їм необхідно виправити ваду.

Таким чином, в результаті виправлення вади Першої Ілюзії було створено Другу Ілюзію.

ІЛЮЗІЯ невдачі

Другою ілюзією є:

НЕВДАЧА ІСНУЄ

Ідея про те, що Божа Воля (припускаючи, що така є у Бога), може бути невиконана, суперечить усьому, що ти думаєш, ти знав про Бога, а саме, що Бог є всемогутнє, всюдисуще, Понад Істота, Творець. Однак саме ця ідея приймалася тобою, як не дивно, з ентузіазмом.

Це, у свою чергу, створило вкрай неймовірну, але дуже потужну ілюзію того, що Бог може зазнати невдачі. Бог може побажати щось, але цього не досягти. Бог може щось захотіти, але не отримати цього. Бог може потребувати чогось, але не мати цього.

Коротко кажучи, Божа Воля може не справдитися.

Ця ілюзія стала настільною розтяжкою для тих, хто її приймає, бо навіть обмежені можливості людського розуму помічали існуюче протиріччя. Однак, у вашого виду є багата уява, здатна розтягнути межі довіри та здорового глузду до нескінченності, до того ж роблячи це з дивовижною легкістю.

Ви не тільки змогли уявити собі Бога, який потребує чогось, але ви ще й вирішили, що у Бога може не вийти задовольнити свої бажання.

Яким чином у вас це вийшло? В черговий раз ви скористалися порівнянням та припущенням. Ви припустили, що у Бога, якого ви стали порівнювати з собою, може так само не вийти, як не виходить у вас.

Вкотре здатність чи якість буття, властиве вам було перенесено вами на Бога з проекцією з ваших власних відчуттів. Оскільки ви помітили, що у васможе не вдатися отримати все те, що ви думаєте, вам потрібно для того, щоб бути щасливим, ви оголосили, що те саме тепер справедливе і щодо Бога.

З цієї ілюзії ви створили культурну історію, яка вчить, що результат життя – під сумнівом.

Може вийти, а може й не вийти. Може виявитись так, що все буде добре, а може й так, що все буде погано. Що врешті-решт все буде чудово, а може й ні.

Додавши в цю суміш сумнів - сумнів про те, що у Бога може не вийти отримати бажане і задовольнити свої потреби (ви вважали, що я можу бажати чогось, чого в Мене немає), ви визначили свою першу зустріч зі страхом.

Поки не було створено історії про те, що Бог не завжди може зробити по-своєму, у вас не було страху. Не існувало нічого, чого варто боятися. Бог відповідав за все, Бог був усією силою, усією Славою і всіма чудесами, і все в світі було правильно. Що ж могло статися не так?

Але потім виникла ідея про те, що Бог може захотіти щось і не отримати цього. Бог може захотіти, щоб усі Його діти повернулися до Нього до раю, але його діти можуть перешкодити цьому своїми власними діями.

Однак, ця ідея також не вміщалася в рамки того, що було легко прийняти. І знову людський розум уловлював протиріччя. Як же творіння Бога можуть похитнути волю Творця, враховуючи, що Творець і Його Творіння є єдиними? Як же результат життя може бути під сумнівом, якщо Той, хто створює результат і Той, хто відчуває його, є одним і тим самим?

Цілком очевидно, що у Другій Ілюзії була вада. Визнання цієї вади призвело б до визнання того, що ідея про існування Невдачі неправильна. Але люди знали на якомусь дуже глибокому рівні, що вони не можуть відмовитисявід цієї ілюзії. В іншому випадку чомусь дуже життєво важливому може прийти кінець.

І знову вони мали рацію. Але в черговий раз вони припустилися помилки. Замість бачити ілюзію якілюзію, та використовувати її з тією метою для якої вона і створювалася, вони вирішили, що їм необхідно поправити ваду.

І саме для виправлення вади у Другій Ілюзії було створено Третю Ілюзію.

ІЛЮЗІЯ РОЗДІЛЕНОСТІ

Третя Ілюзія це:

РОЗДІЛЕНІСТЬ ІСНУЄ

Єдиною можливістю виправити протиріччя, укладене у Другій Ілюзії було створення третьої: Творець та її твори не являютьсяєдиним цілим.

Це зажадало від людського розуму допустити можливість неможливого - Те, Що Є Єдине - Не Єдине. Те, що є всеосяжним, насправді розділене.

Це і є Ілюзія Розділеності – ідея у тому, що розділеність існує.

Ваш вигляд вирішив, що якщо творіння відокремлені від Творця, і що якщо Творець дозволив своїм творінням робити і творити все, що вони тільки не захочуть, то тоді для цих самих творінь стає можливим робити щось, що Творець не хоче, щоб вони робили.З цих обставин, Воля Творця може бути не виконана. Бог може побажати чогось і не одержати бажаного.

Розділеність створює можливість Невдачі, а Невдача, своєю чергою, стає можливою, якщо існує Потреба. Одна ілюзія таким чином залежить від іншої.

Перші три ілюзії є критично важливими. Вони настільки визначальні і є ключовими для решти, що різні культурні історії людей були прив'язані до них для того, щоб пояснити їх і переконатися в тому, що вони будутьу майбутньому пояснюватися подібним чином, ясно і часто.

Кожна з ваших культур створила свою особливу історію, але всі вони загалом зводилися до основних моментів, хоч і кожна по-своєму. Однією з найвідоміших є історія про Адама і Єву.

З цієї історії відомо, що перший чоловік і перша жінка були створені Богом і жили щасливо в Едемському саду, або Раю. Там вони насолоджувалися вічним життям та єдністю з Божественним.

В обмін на цей дар Життя в ідилії Бог вимагав від них тільки одного. Немає плодів з Древа Пізнання Добра І Зла.

З цієї історії ми знаємо, що Єва все одно з'їла плід з цього дерева. Вона не послухалася наказів. Але це взагалі-то був цілком і повністю її виною. Її спокусив змій, який насправді був істотою, яку ви назвали Сатаною, або Дияволом.

І що ж уявляв собою цей Диявол? Як говориться в одній з історій, він є ангелом, що зіпсувався, творінням Бога, яке наважилося бажати бути настільки ж великим, наскільки ним є його Творець. Це, як стверджує історія, є найбільшою образою і найвищим богохульством. Всі творіння повинні шанувати Творця і ніколи не повинні прагнути стати рівними Йому або більшими.

У цій конкретній версії основної культурної історії ви відійшли від своєї традиційної інтерпретації, приписавши мені якості, які невідображені у досвіді людських відносин.

Люди-творці насправді бажаютьщоб їх потомство прагнуло бути настільки ж великими, якщо не більшими, ніж вони самі. Найбільшою насолодою всіх здорових батьків є реалізоване бажання бачити своїх дітей багатими і досягли ще більших висот у їхньому житті, ніж самі батьки.

Бог же, як кажуть у цій історії, був знечесний і глибоко ображений цим бажанням. Сатана або занепалий ангел був вигнаний геть, відокремлений від джерела божественного, проклятий. І зненацька в Абсолютній Реальності з'явилося дві сили: Бог і Сатана; і два місця в яких вони діяли – рай та пекло.

Як розповідає ця історія, саме Сатана почав схиляти людей до того, щоб не слухатися Волі Бога. Бог і Сатана опинилися тепер у певному змаганні за людські душі. І що найдивовижніше - це те, що з'явилася можливість, що Бог може програти.

І з усього цього доводилося, що Я насправді зовсім і не всемогутній Бог... або що Я був всемогутнім, але не захотів використати Моєї сили, тому що Я вирішив дати Сатані справедливий шанс. Або, що це було зовсім не про те, щоб дати Сатані справедливий шанс, але про те, щоб дати людським істотам свободу волі. За одним винятком, - якщо ти почнеш використовуватисвою вільну волю так, як Я не схвалюю, то я передам тебе Сатані, який катуватиме тебе вічність.

Такі витончені історії, які були народжені і перетворилися на релігійні доктрини на вашій планеті.

З історії про Адама та Єву багато людей вірять у те, що Я покарав першого чоловіка і першу жінку за те, що Єва з'їла заборонений плід і тим самим стала причиною того, що їх прогнали з Едемського Саду. І (якщо в це тільки можна повірити) Я покарав кожного чоловіка та кожну жінку, які жили після цьогоза перший людський гріх і засудив їх на те, щоб бути відокремленими від Мене протягом усього їхнього життя на Землі.

Завдяки цій та іншим не менш барвистим історіям, три перші ілюзії були сприйняті всерйоз, таким чином, що навіть діти не могли б швидко забути їх. Ці історії були настільки успішними у проведенні ін'єкцій страху в серця дітей, що вони повторювалися знову, і знову, і знову в кожному новому поколінні. Таким чином, три перші ілююзії були глибоко вдруковані у людську психіку.

1. У Бога є план. (Потреба Існує).

2. Результат життя перебуває під сумнівом. (невдача існує).

3. Ти відокремлений від Бога. (Розділеність Існує).

У той час, як ідея про те, що Потреба і Невдача існують, стала життєво важливою для існування решти ілюзій, ідея про те, що Розділеність Існує, справила найбільший вплив на людські взаємини.

Вплив Третьої Ілюзії продовжує відчуватися людською расою до сьогодні.

Якщо твоя думка про Третю ілюзію зводиться до того, що вона вірна, ти створиш одне відчуття від життя.

Якщо твоя думка про цю ілюзію зводиться до того, що вона насправді є ілюзією, ти створиш інше відчуття від життя.

Обидва створені відчуття від життя кардинально відрізнятимуться один від одного.

Нині майже кожен із тих, хто живе на планеті, вірить у реальність Ілюзії Розділеності. В результаті люди відчувають себе відокремленими від Бога та один від одного.

Відчуття відокремленості від Мене вкрай ускладнює для людей взагалі будь-яке ставлення людей до Мене, яке могло б мати сенс. Вони або розуміють мене хибно, або бояться мене, або вони благають Мене про допомогу, або взагалі повністю зрікаються мене.

Вчиняючи подібним чином, люди позбавляють себе чудової можливості використання найпотужнішої сили у всесвіті. Вони покірно обирають жити життя, в якому, як вони вірять, від них нічого не залежить; в умовах, які, як вони вірять, вони не можуть змінити; створюючи досвід, відчуття та результати, які, як вони вірять, вони не в змозі уникнути.

Вони живуть життя наповнені відчаєм, наростаючим болем та мовчазним стражданням; і при цьому вони щиро вірять у те, що це стійке перенесення тягарів і страждань дозволить їм заробити достатню кількість очок для того, щоб потрапити до раю, де вони нарешті отримають свою нагороду.

Існує багато причин, через які покірливе страждання може виявитися корисним для душі, але страждання заради отримання нагород у раю не входить до їх числа. Смілося – сама собою є нагородою. І крім усього іншого, ніколи не може існувати досить добрих причин, через які варто приречити інших людей на страждання – саме це і відбувається, коли люди починають скаржитися.

Справжній Майстер ніколи не скаржиться і, таким чином, обмежує страждання зовні його, так само як і в ньому самому. Тут варто зазначити, що Майстер утримується від скарг не тому щовін прагне обмежити страждання, але оскільки істинний Майстер не інтерпретує відчуття болю як страждання, а як біль.

Біль є відчуття. Страждання є оцінка, яка створюється на основі відчуття або досвіду. Оцінкою багатьох є те, що біль, який вони переживають, – це не добре, і що це не повинно відбуватися. При цьому той рівень, на якому біль може прийматися без страждань, є тим самим рівнем, на якому страждання в житті можуть зникнути. Саме через розуміння цього Майстра можуть пережити будь-які страждання, що втім не позбавляє їх від усього болю.

Навіть ті люди, які не досягли майстерності, можуть відчувати відмінності між болем і стражданням. Приклад цього може бути операція з видалення хворого зуба, що завдає його власнику біль. Видалення зуба – хворобливий процес, проте цей біль бажаний.

Відчуття відокремленості людей від Мене, не дозволяє їм використовувати мене, волати до Мене, дружити зі Мною, користуватися всім потенціалом Моєї творчої та зцілюючої сили, використовувати Мене для припинення страждань чи з якоюсь іншою метою.

Їх відчуття відокремленості один від одного, дозволяє людям робити і чинити щодо один одного так вони ніколи не надійшли б щодо самих себе. Не маючи можливості побачити і зрозуміти, що те, щовони роблять, вони роблять по відношенню до самих себе, люди знову і знову створюють та відтворюють небажані результати у своєму повсякденному житті та в масштабах життєздатного досвіду всієї планети.

Вже говорилося, що людська раса сьогодні стоїть перед вирішенням тих самих проблем, що й у самому світанку своєї задокументованої історії, і це вірно, проте, щоразу це проявляється меншою мірою. Жадібність, насильство, ревнощі та інші способи буття та поведінки, які, очевидно, не йдуть нікому на користь, як і раніше, присутні в представниках вашого виду, хоча й меншою мірою, ніж раніше. Це є знаком вашої еволюції.

Однак, варто зазначити, що зусилля вашого суспільства спрямовані не так на зміну цих проявів людського буття та поведінки, як на їхнє покарання. Існує думка, що караючи це, ми виправляємо це. Деякі люди досі не можуть зрозуміти, що до тих пір, поки вони не змінять умови, що існують у вашому суспільстві, які і створюютьі запрошуютьнебажані прояви у бутті та поведінці людей нічого не буде виправлено.

Дійсно об'єктивний аналіз доводить це, проте багато людей продовжують ігнорувати ці докази і намагаються вирішити проблеми суспільства тієї ж енергією, що й створила їх. Вони прагнуть покінчити з вбивствами, вбиваючи вбивць; покінчити з насильством, застосовуючи насильство до гвалтівників; придушити агресію і лють, протиставляючи їм ту ж агресію і лють. Продовжуючи діяти подібним чином, вони не в змозі побачити свою аморальність, і тим самим стають її уособленням.

Визнання перших трьох ілюзій дозволить усім припинити заперечення Єдності всього, що є Життя і уникнути загрози знищення життя на вашій планеті.

Багато людей продовжують бачити себе відокремленими один від одного і від решти всіх живих істот, і від Бога. Вони бачать, що знищують самі себе і при цьому заявляють, що не розуміють те, як це відбувається. «Зрозуміло, - кажуть вони, - їхні особисті дії точно не є причиною цього». Вони ніяк не можуть побачити взаємозв'язок між їхніми індивідуальними рішеннями та виборами та миру в цілому.

Такі настанови, які є у багатьох, і якщо ти бажаєш, щоб вони змінилися, то все залежить тільки від тебе, адже ти чудово розумієш сенс закону Причин та Наслідків. Однак, люди вірять у те, що спилювання сотень тисяч дерев щотижня для того, щоб вони могли прочитати свою недільну газету, не має жодного негативного ефекту на те, що відбувається у світі в цілому.

Так само вони вважають, що викидання в атмосферу токсинів та різноманітних нечистот для того, щоб їхній життєвий уклад залишався незмінним, не має жодного негативного ефекту на Ціле.

Використання похідних нафти як палива для двигунів замість енергії сонячного світла – також не має жодного негативного ефекту на Ціле.

Куріння сигарет, прийом як їжу червоного м'яса за кожною трапезою, споживання великих кількостей алкоголю - також не має жодного негативного ефекту на Ціле. І ці люди вже втомилися слухати інших людей, які кажуть їм, що це має негативний ефект.

Вони говорять:

«Це не має жодного негативного ефекту, - і ми втомилися слухати інших людей, які говорять нам про прямо протилежне».

Вони кажуть собі:

«Індивідуальна людська поведінка не має настільки сильного негативного ефекту на Ціле, так що це ціле може дійти до колапсу.Це було б можливим лише в одному випадку – якби ніщо не було відокремлено один від одного. І тоді виходило б, що Ціле робило б усе це саме з собою. А це просто безглуздо. Третя ілюзія вірна. Ми поділені.

При цьому, однак, окремі дії всіх окремих істот, які розділені одна з одною і не єдині з усім, що є в житті, схоже, насправді серйозно впливають на саме життя. І тепер, нарешті, дедалі більше людей починають визнавати це з свого розвитку з примітивного культурного мислення до більш розвиненому суспільству.

І це відбувається завдяки тій роботі, яку робиш ти та інші подібні до тебе. Бо ти підняв свій голос і озвучив сигнал пробудження. Ти приєднався до зусиль щодо пробудження один одного. І кожен прокидається по-своєму, своїм неповторним шляхом. Хтось тихо та несхоже на інших, хтось гуртами.

За минулий час було не багато подібних до тебе, хто був готовий і зміг пробудити інших. І багато людей продовжували жити, втрачені в цих ілюзіях і спантеличені. Чому факт, що вони відокремлені один від одного, має створювати проблему? Чому будь-який інший спосіб спільного проживання, крім один за всіх і всі за одного, не може обійтися без протистояння та боротьби?

Цими та іншими питаннями почали задаватися люди.

Цілком очевидно, що у Третьій Ілюзії існувала вада. Закликання цієї вади призвело б до того, що ідея про Поділ виявилася б помилковою. Але люди знали, на якомусь дуже глибокому рівні, що вони не можуть відмовлятисявід цієї ілюзії, інакше щось дуже життєво важливе могло б припинитися.

Знову вони мали рацію. Але знову, вкотре вони зробили помилку. Замість бачити ілюзію як ілюзію та використовувати її з тією метою, для якої вона і призначалася, вони вирішили, що їм необхідно виправитивада.

І для виправлення вади у Третій Ілюзії було створено Четверту Ілюзію.

Ілюзія Недостатності

Четвертою Ілюзією є:

НЕДОСТАТНІСТЬ ІСНУЄ

Ця ілюзія бере свій початок із Третьої Ілюзії, бо без ідеї про Поділ, ідея про Недостатність виявляється неспроможною. Якщо існує тільки Одне, і це Одне – Є Все Що Є – не може існувати недостатності у жодному вигляді, оскільки це Одне – є Все і, таким чином...

Воно досить саме собою.

Це твердження природи Бога.

Це, однак, не є тим відчуттям та досвідом, який поділяють люди, тому що люди уявляють себе відокремленими від Богаі в рівній мірі відокремленими один від одного. Зрозуміло, жодна людина не відокремлена від Бога, оскільки Бог – це Все, Що Є. Таким чином, люди не відокремлені та не можутьбути відокремлені один від одного.

Це твердження природи людей.

Було б необережним зробити висновок про те, що ідея про Розділеність була «поганою» ідеєю, яка не була б тим цілям, для яких вона і була створена. Насправді ідея розділеності з'явилася благословенноюідеєю, що дозволила Цілому зрозуміти, що воно є сумою своїх частин, залишаючись при цьому більшою ніж просто сума частин. Ілюзія служить своїй меті чудово, коли ти використовуєш ілюзію як інструмент для створення певного досвіду та відчуттів.

Коли ж ти забуваєш, що розділеність є ілюзією, ти починаєш вірити, що вона є реальним фактом, який визначає стан речей. Починаючи з цього моменту, ілюзія більше не створює відчуття або досвіду. Вона стаєцим досвідом та відчуттями.

Це подібно до ситуації, коли ти зображуєш злість для того, щоб спонукати когось до дії, і потім насправді стаєш злим. Або коли ти виявляєш зацікавленість у комусь для того, щоб змусити когось ще приревнувати тебе, і після цього виявляєш, що ілюзія зацікавленості переросла у справжній інтерес...

Інструмент стає досвідом у відчуттях.

Внаслідок цього процесу ви насправді почали вірити в те, що ви розділені один від одного; що Розділеність можлива в єдиному полі, яке ви називаєте Всесвітом.

Я, говорив про Третю Ілюзію, як про найсильнішу ілюзію, і це так. Вона дуже сильно впливає на ваш щоденний життєвий досвід. І що особливо важливо – це те, що ваша віра в розділеність привела вас до ідеї про те, що існує те, що ви називаєте «мало».

Коли було тільки одне ціле і ви знали, що ви є одне ціле, навіть не виникала можливість питання про те, що чогось може не вистачати. Завжди було достатньо тебе. Але коли ти вирішив, що є щось більше, ніж одне ціле, тоді (і лише тоді) могла з'явитися думка про те, що чогось одного було недостатньо.

Це щось інше, що ти думаєш десь є, є ні що інше, як матерія Життя. При цьому, ти є Життя, і те, що є Життя, є суть те, чим є Сам Бог.

При цьому, доки ти уявляєш собі, що ти відокремлений від Бога, ти будеш думати, що ти є чимось іншим, відмінним від того, що Є Бог, який є Само Життя. Ти можеш уявляти собі, що ти є те, що живе,однак, ти не зможеш уявити собі, що ти є Життям.

Ця відокремленість Себе відСебе є те, що ви назвали вигнанням з Едемського Саду. Несподівано там, де одного разу було вічне життя, тепер з'явилася смерть. Несподівано там, де було достаток, тепер стало недостатньо.

Несподівано виявилося, що безліч аспектів життя стали змагатися за саме життя. Це абсолютно неможливо в Абсолютній Реальності, але не у вашій уяві. Ви навіть можете уявити, що визнаходитесь у певному змаганні з птахами, бджолами та всіма іншими живими істотами та іншими людськими істотами.

Ви можете створити кошмар, в якому все, що підтримує ваше життя, почне обмежувати його. І таким чином, ви по суті почнете відкидати все те, що покликане підтримувати вас.

Вам було сказано, що ви маєте dominion, але ви вирішили, що це означає домінування. І, таким чином, ви, по суті, розпочали війну з природою і з природним, природним порядком речей.

Ви стали використовувати науку та технологію для того, щоб крутити та маніпулювати природою, таким чином, щоб вона корилася вашій волі. Ви повільно знищуєте природу в її первозданному вигляді у своєму прагненні пізнати себе як те, чим ви вже спочатку є.

Ви вже є те, чим ви прагнете бути - вічні, які не мають меж, єдині з усім, що є, - ви не пам'ятаєте цього. І, в силу цього, ви прагнете підкорити собі Життя для того, щоб ваше Життя могло стати більш рясним. І ви навіть не бачите, що ви творите.

Життя стає єдиним спільним знаменником. Усі бажають Життя та тих речей, які підтримують Життя. І тому, що ви думаєте, що існує щось більше, ніж ви самі, ви починаєте боятися, що Життя на вас не вистачить.

І живучи у цьому страху – ви створюєте свою наступну уявну реальність: смерть.

Життя, яке, як ви думали, є вічним (до тих пір, поки ви не уявили, що ви розділені, вам і на думку не спадало, що настане час, коли ви просто перестанете «бути»), тепер, як виявляється, починає знаходити свою кінцівку.

Це і є найвищим виявом Ілюзії Недостатності.

Відчуття вашого життя, як починається і закінчується - є ні що інше, як прояв і кристалізація вашої ідеї та уявлення себе як «відокремленого» від решти всієї істоти. На рівні свідомості ви можете не знати цього. На вищих рівнях – це завжди зрозуміло.

І саме на цих вищих рівнях ви прагнете припинити відчуття розділеності та нагадати собі, що це ілюзія, що ви самі створили.

І хоча Я говорив вам про це вже багато разів, зараз – гарний момент, коли ми можемо обговорити те, навіщови створили це.

Ви створили Ілюзію Розділеності для того, щоб пізнати та відчути реальність Єдності. Тільки коли ти перебуваєш поза цією реальністю – ти можеш пізнати її у відчуттях. Коли ти є частиною цілого, ти не в змозі пізнати себе якЦіле, тому, що немає нічого більше. І без того, чим ти не є, те, що ти є – не є.

Без холодного, гаряче не існує. Без високого, низького – немає. Якщо все, що є, це низьке, тоді ніщо не є низьким, Оскільки «низький» не існує як щось самостійне та незмінне. Воно може існувати як концепція, але це не та концепція, яку ти можеш безпосередньо пізнати у відчуттях. Вона так і залишиться ідеєю, але не пізнаною та відчутною реальністю.

Подібним чином, у відсутності Розділеності, єдність не існує, його просто немає.

Якщо все відчувається як об'єднане та єдине, тоді ніщо не може бути пізнане на рівні відчуттів як єдине,тому що «єдність» не існує як дискретний досвід у відчуттях. Це не те, що можна знати чи розуміти. Воно може існувати як концепція, але цю концепцію не можеш відчути безпосередньо. Це може залишатися лише на рівні ідеї, але ніколи на рівні реальності, пізнаної у відчуттях.

У цьому контексті ти не можеш пізнати себе, як те, хто ти є на самій справі.

При цьому, ми бажаємо пізнати себе, як тих, ким ми є на самій справі. Таким чином, нам для цього необхідно в першу чергу пізнати себе у відчуттях, як то, ким ми не є. Оскільки ми не можемо створити подібний досвід у відчуттях Абсолютної Реальності, нам потрібно зробити це за допомогою ілюзії.

Саме таким чином ми можемо возз'єднатися у тому, що справді реально і пізнати це. Таким чином ми можемо пізнати, хто ми є на самій справі.

У Єдності.

Ми є Колектив, Єдина Реальність У Множині Форм – прийнялаМножинну Форму, яку ми можемо відчути і пізнати через це славу нашої Єдиної Реальності.

У цьому полягає просте пояснення сенсу відносності, про яку Я говорив багато разів у нашому діалозі, що триває. І Я повторюю це ще раз тут для того, щоб ти зміг зрозуміти це остаточно, щоб прокинутися зі свого сну.

До тих пір, поки ти не прокинешся, ілюзія розділеності з Життям буде продовжувати створювати необхідність виживання, що відчувається. До того, як розділеність стала твоєю реальністю, ти ніколи не думав про своє виживання. І тільки коли ти відійшов від Життя (Мене) і уявив себе відокремленого, саме тоді Саме Життя стало тим, чого «замало». І ти почав приймати рішення щодо того, що тобі потрібно було зробити для того, щоб вижити і отримати більше життя.

Це стало твоєю головною метою, твоїм новим основним інстинктом. Ти навіть почав думати, що причина, через яку ти створюєш партнерство з іншими представниками свого виду, полягає в тому, щоб гарантувати твоє виживання як виду. Ти зовсім втратив на увазі, той факт, що ти створюєш пару з іншою людиною як прояв єдиного реального інстинкту, який називається любов.

Ти назвав свій новий головний інстинкт Інстинктом Виживання. І він ґрунтувався на твоїй ідеї про те, що ти можеш і не вижити.Ця ідея хибна, бо твоє виживання гарантоване навіки і навіть вічні вічні. Однак, ти не пам'ятаєш цього і тому не думаєш про те, що Життя може бути достатньо, що природно, виходячи з твого посилу про те, що так багато асектів життя продовжують своє змагання за нього.

І по суті, адже це справді те, як ти сприймаєш життя. Ти уявляєш, що ти змагаєшся зі «всім, що є в Житті» за Саме Життя. Ти змагаєшся із собою за себе самого. Твоя віра в Недостатність навіть привела тебе до ідеї, що Бога може виявитися недостатньо.

Не тільки недостатньо Життя (що сприймається тобою як віра в те, що «життя кінцеве» і закінчується смертю), не лише недостатньо всього, що Є Життя (що сприймається тобою як віра в недостатність всього в житті), але до всього іншого ще й недостатньо того, що створило життя (що розуміється тобою через віру в те, що на тебе Бога не вистачить).

І саме в силу того, що всі ці речі обмежені(На всіх не вистачить), ви повинні змагатися за них. І ви руйнуєте свою планету і себе, продовжуючи вірити у це.

Ви навіть руйнуєте себе у своєму змаганні за Бога в тому, що ви називаєте релігіями. Ви вбиваєте себе, іноді прагнучи анігілювати цілі цивілізації в цьому змаганні за Бога.

Ви не визнаєте те, що ви робите подібні речі, тому, що визнання цього було б рівнозначним визнанню того, що в тому, як ви бачите життя і світ, і особливо в тому, як ви бачите Бога, є помилки. І на це ви поки що нездатні.

Подібне припущення вимагало б від вас неймовірної людяності, а людяність нині не є сильною частиною вашої планетарної філософії чи теології.

Ваші теологи, особливо, були найбільш зарозумілими у своїй впевненості та деклараціях про те, що мають відповіді на всі питання, які не залишать жодних сумнівів.

Однак є щось, що продовжує не працювати у всіх цих ідеях та віруваннях. Ідеї, наприклад, про те, що всього мало: мало Бога, мало всього, що є в Житті, мало Самого Життя, привели до того, що просте змагання перетворилося на грубе придушення і масові депресії. Релігії стали пригнічувати просту і безневинну цікавість, уряди стали придушувати інакодумство, і як результат, мільйони людських життів виявилися ввергнутими в економічну і психологічну депресію. І все це сталося з ідеї про те, що недостатність існує – інакше, достатність вирішила б усі ці проблеми.

Якби ви думали, що всім вистачить, перестали б бути саморуйнівними проявами в бутті та поведінці людей, закінчилися б сутички за ресурси, припинилися б конфлікти та розбіжності щодо Бога.

Але недостатність існує. Із цим вам все ясно.

При цьому, якщо все ж таки всього недостатньо, то як комусь може бути достатньо? Як виживання може відбутися безконфліктів та вбивств?

Цілком очевидно, що в Четвертій Ілюзії було вилучено. І його визнання призвело б до того, що ідея про Недостатність виявилася б хибною. Але люди знали на якомусь глибинному рівні, що вони не можуть відмовитисявід цієї ілюзії, інакше станеться щось, що покладе край чомусь життєво важливому.

І знову вони мали рацію. Але знову вони зробили помилку. Замість того, щоб побачити Ілюзію як ілюзію та використовувати її для того, для чого вона і призначалася, вони вирішили, що їм потрібно виправити цю ваду.

І для того, щоб виправити ваду в Четвертій Ілюзії, була створена П'ята Ілюзія.

ІЛЮЗІЯ ВИМОГИ

П'ятою Ілюзією є:

ВИМОГА ІСНУЄ

Існування недостатності дуже швидко і невідворотно призвело до ідеї наступної ілюзії.

Якби всього було достатньо, то тоді не існувало б нічого, що тобі потрібно робити для того, щоб отримати те, чого ти хочеш або чого потребуєш. Тобі було б достатньо простягнути руку і просто взяти це. Однак, люди вирішили, що все зовсім не так. Вони сказали, що всього недостатньо.І після цього вони зіштовхнулися із запитанням: А як взагалі можна матидостатньо? Як у кого б там не було це може вийти?

Ви уявили, що має існувати щось, що вам необхідно робити,щоб отримати те, чого не вистачає, чого недостатньо і встановити свої права власності на це без будь-яких подальших аргументів. Це був єдиний спосіб, яким можна було б зрозуміти, як отримати все, включаючи Бога, поділене на твою користь без убивств та конфліктів.

І ви уявили собі, що це Вимога.

І ви сказали самі собі, що виконання цієї вимоги, якою б вона не була, це «все, що потрібно». І ця ідея залишається живою і досі. Якщо не сказати більше, вона посилилася та зміцнилася. Ви вірите в те, що якщо і коли ви робитимете ті речі, які вам необхідно робити, ви зможете бути тим, чим ви хочете бути.

Якщо ти хочеш бути щасливим, якщо ти хочеш бути в безпеці, якщо ти хочеш бути коханим, тоді є певні речі, які тобі потрібно робити. Ти не зможеш бути цим, доки у тебе не буде достатньо. І в тебе не зможе бути цього достатньо, перш ніж ти зробиш те, що потрібно для того, щоб мати достатньо, для того, щоб рахувати, Що цього достатньо.

Це те, у що ви вірите. І через те, що ви вірите в це, ви звели робленняна найвищий рівень у своїй космології.

Навіть сам Бог каже, що є щось, що ви повинні робити для того, щоб потрапити до раю.

Це те, як ви вигадали все це.

І це Вимога.

Хочу нагадати, що вся ця побудова базується на Третій Ілюзії, що говорить про те, що ви всі розділені. Коли ви всі були Єдиними, тоді завжди було достатньо і, отже, не існувало нічого, що вам слід робити для того, щоб бути чимось.

І ця ідея розділеності у свою чергу базувалася на Другій Ілюзії про те, що невдача існує. Саме тому, що Богові не вдалося отримати того, чого Він бажав, Він відокремив усіх людей від Себе.

А Невдача у свою чергу базувалася на Першій Ілюзії про те, що Потреба існує. Бог не міг не отримати того, чого Бог хотів, якби Бог не хотів нічого, і Бог не хотів би нічого, якби Богові нічого не було б потрібно.

Насправді існує лише одна ілюзія і решта є її похідними. Решта є лише варіаціями однієї єдиної ілюзії з різними нюансами.

Таким чином, Ілюзія Вимоги є нічим іншим, як Ілюзією Потреби під дещо іншим кутом зору. Подібним чином Ілюзія Недостатності є похідною Ілюзії Потреби, так само як і Ілюзія Невдачі і так далі, щодо всіх Людських Ілюзій.

У міру вивчення кожної з ілюзій ти ясно побачиш, що кожна з них є втечею або продовженням попередньої ілюзії. Подібним же чином спостерігаєш за бульбашками, що лопаються.

Заява, зроблена вашим виглядом про те, що існує Вимога, яка має бути виконана для того, щоб отримати те, чого недостатньо, включаючи любов Бога, стала одним із найзначніших рішень, коли-небудь прийнятих людською расою. Воно втілилося в нескінченних і всеосяжних правилах, нормативах, актах, процедурах і законах Божих і законах людських, згідно з якими, як ви це собі уявили, ви повинні жити своє життя.

Ось деякі з тих речей, які ви вирішили, що ви повинні робити для того, щоб мати гарне життя на землі:

Будь хорошим хлопчиком чи гарною дівчинкою.

Не давай здачі.

Отримуй хороші позначки та послупай в інститут (коледж).

Закінчити інститут із хорошими відмітками та знайти хорошу роботу. Одружитися чи вийти заміж та народити дітей.

Будь добрим батьком і давай своїм дітям більше, ніж давали тобі.

Будь розсудливим.

Роби так, як тобі скажуть.

Не робити поганих речей, або, принаймні, намагатися, щоб тебе не зловили за цим заняттям.

Слідувати за лідером.

Не ставте занадто багато питань, і не ставте неправильних питань.

Робити так, щоб усі були щасливі.

Себе ти можеш ощасливити лише в останню чергу.

Не примушуй нікого, особливо коли постарієш.

А ось ще кілька речей, які ви вирішили, вам необхідно робити для того, щоб умилостивити Бога і потрапити до раю:

Не роби нічого поганого і навіть не намагайся зробити так, щоб тебе не зловили за цим заняттям – тебе все одно зловлять.

Якщо ти все-таки почнеш робити щось погане, заради Бога, моли про прощення і обіцяй більше ніколи, ніколине робити цього знову.

Будь хорошим хлопчиком або гарною дівчинкою.

Не грай сам із собою.

Не грай ні з ким іншим також. Не подібнимчином...

Зрештою намагайся взагалі менше грати. Постарайся зрозуміти, що всі задоволення, отримані тобою від власного тіла, краще за все інше можуть відволікти тебе від того, навіщо ти насправді прийшов сюди, на землю і, крім іншого, є найгіршими і абсолютнішими гріхами проти Бога.

Якщо ти повинен мати задоволення – то не насолоджуйся ними.

Не отримуй задоволення від грошей.

Не отримуй задоволення від уваги до себе.

Не отримуй задоволення від сексу.

І понад усе- Не отримуй задоволення від сексу.

Ніколи, ніколине починай сексуальних стосунків із кимось крім твого чоловіка; і ніколи не люби «в цьому сенсі» більше за одну людину.

Якщо ти повинен займатися сексом з якоїсь іншої причини, ніж продовження роду, відчувай себе збентеженим і не дозволяй собі вільно і щиро насолоджуватися цим.

Не бери гроші за те, чим ти справді насолоджуєшся, і якщо вийде так, що ти заробив багато грошей, постарайся віддати більшу їхню частину.

Вір у правильного Бога.

Заради всього святого, вір у правильного Бога.

Моли Бога про прощення і пощаду за те, що був народжений недосконалим, і проси Його про допомогу, щоб знову виявитися гідним Його любові.

Люди мають безліч інших вірувань і переконань. Перелічені вище є лише лише окремими прикладами. І це те, що ви повинні робити. Це Вимога і постарайся добре зрозуміти це.

Хто ж встановив цю Вимогу? Завдяки кому вона з'явилася?

Ви стверджуєте, що зробив Я.

Ви стверджуєте, що ваша нація є єдиною нацією під Богом, або що ви є вибраним народом, або що ваша віра є єдиною істинною вірою.

Ви стверджуєте і вимагаєте від Мого імені настільки переконано і безапеляційно, знаючи, що якщо ви говорите від Мого Імені, ви можете вимагати всього, що ви забажаєте.

Ви займалися цим століттями, високо потрясаючи своїми святими писаннями, своїми хрестами і прапорами, виправдовуючи отримання того, чого вам було недостатньо будь-якими необхідними методами і засобами, включаючи вбивства. Ви навіть вирішили піти настільки далеко, що назвали це «святою війною»бажаючи загоити рани у своїй душі, і народжуючи нові рани у тілах інших людей.

Ви робили найбільш богохульні дії в ім'я Бога, і все це тому, що ви думали, що в мене існує певна вимога, яку ви повинні виконати для того, щоб отримати Мене, Мою любов і все інше, що існує в житті.

Поки ви вірите в те, що існує щось, що вам необхідно робити, ви продовжуватимете свою битву за відкриття істини: що ж це таке, що вам необхідно зробити, щоб задовольнити Бога; і потім, ви знову продовжуватимете свою битву за те, щоб досягти виконання бажаної Вимоги.

Досягнення стане вашим Богом. Насправді так і сталося. При цьому, напевно, варто задуматися ось над чим: якщо роблення всіх цих правильних речей має привести вас до щастя і дозволити вам повернутися назад до Бога, від чого прагнення до виконання всього цього приносить настільки нещасні відчуття і, судячи з усього, відводить вас ще далі від Бога?

І що, можливо, є ще важливішим, як ви зможете визначити, чи варто було робити і робити все це? Що стане тим мірилом, яка система дозволить вам вирішити, що Вимога була виконана?

І відповідь на це запитання була невідома вам. І люди почали питати про це знову та знову.

Цілком очевидно, що у П'ятій Ілюзії існувала вада. Вада, яка б показала, що ідея про Вимогу – хибна. Але люди знали на якомусь глибинному рівні, що вони не можуть відмовитисявід цієї Ілюзії. В іншому випадку щось життєво важливе може прийти до кінця.

І знову вони мали рацію. Але знову вони припустилися помилки. Замість бачити Ілюзію як ілюзію і використовувати її так, як вона і призначалася, вони вирішили, що їм необхідно виправити ваду.

І для того, щоб виправити ваду в П'ятій Ілюзії, була створена Шоста Ілюзія.

Ілюзія Судження

Шостою Ілюзією є:

ЗАСУДЖЕННЯ ІСНУЄ

Ваше рішення про те, що існує щось, що ви повинні робити для того, щоб отримати те, що вам і всім іншим недостатньо, включаючи цей список і Бога, зажадало від вас відповідей на важкі питання: Як можна буде визначити: виконано Вимогу чи ні? І що станеться з тими, хто зміг виконати Вимоги?

Ваша відповідь на ці запитання створила можливість для судження або засудження.

Ви вирішили, що хтось має бути верховним суддею. Оскільки Творець був тим, хто встановив Вимогу, здавалося дуже логічним та природним, що Він же й вирішуватиме, хто виконав вимогу, а хто – ні.

Протягом дуже довгого часу ваш вигляд дотримувався думки про те, що вам необхідно щось робити для того, щоб умилостивити Бога, і що невдача в цій справі спричиняє суворі наслідки. Те, як ви прийшли до такого висновку – цілком зрозуміло. Озираючись довкола, ви бачили, що життя деяких людей йшли благополучно, а життя деяких – неблагополучно. Примітивний розум питав «Чому?». І примітивний розум прийшов до наступної примітивної відповіді:

Фортуна посміхалася тим, хто був у фаворі богів. Боги повинні бути задоволені і настане час, коли вони будуть чинити свій суд.

Навколо цього вірування стали розростатися жертвопринесення та всілякі ритуали, і все це тільки для того, щоб умилостивити вибагливих божеств.

У ранні часи ваше відчуття недостатності було настільки сильним, що ви навіть уявляли, що боги змагаються між собою. Існувало багато різних богів і часто виявлялося зовсім не просто відстежити, що необхідно зробити для того, щоб у результаті були щасливі.

Кожне нове природне явище, чи то шторм, ураган, повінь чи сіль, затемнення чи просто особисті неприємності, сприймалося як свідчення того, що один із богів був чимось незадоволений; або що це є виявом того, що боги воюють один з одним.

А як було пояснити те, що відбувалося?

Всі ці вірування, з'явившись у давнину, протягом тисячоліть були вдосконалені та очищені від непотрібних деталей. Більшість людей на сьогоднішній день не вірять у те, що існує довгий список богів із болючим темпераментом, яких потрібно ублажувати. Сьогодні більшість людей вірить у те, що існує лише один Бог із болючим темпераментом, якого потрібно ублажувати.

І навіть якщо може здатися, що ваш вигляд вже давно розвинувся і виріс з коротких штанців примітивних конструкцій, що створили «ти-у-мене-ще-поплатишся-за-це» Бога, все ж таки ці ідеї продовжують домінувати в теологіях вашої планети.

Бог – Месник як модель Божественного ніколи не втрачав популярності у ваших суспільствах. Ви використовували як докази як особисті, так і планетарні негоди та біди для того, щоб підтвердити дієвість цієї установки. Навіть у найдавніші часи, як, наприклад, коли почалася ваша епідемія СНІДу, виявилося безліч людей, включаючи деяких релігійних діячів, які стверджували, що це покарання Бога за індивідуальне чи колективне непослух людської раси.

Люди продовжують погоджуватися з тим, що існує встановлена ​​Мною вимога, яку вони повинні виконати для того, щоб отримати доступ до нагород тут на Землі та в раю. Вони продовжують погоджуватися з тим, що існує система міркувань, яка визначає, хто відповідає вимогі, а хто – ні.

З іншого боку, деякі теології продовжують однозначно стверджувати, що ніхтоне може виконати Вимогу, чого б хто б не робив. Навіть якщо хтось веде досконале життя, без сучка та задирки, без проколів та помилок. І це, вчить це вчення, тому, що кожен народжуєтьсянедосконалим (деякі релігії називають це Первородним гріхом), з плямою з їхньої душі, до того, як вони почали.

Цю пляму не можна змити жодними діями, ані навіть істинним покаянням, але лише завдяки великодушності Бога. А Бог, як вчить це вчення, не обіцяє подібної милості, якщо тільки ця людина не прийде до неї, якось особливим чином.

Це вчення стверджує, що Я – дуже вибагливий Бог, що Я не дарую радості раю кожному, хто не робить так, як Я говорю.

І стверджується, що Я дуже упертий і впертий у цьому, що насправді не має жодного значення, наскільки хорошими можуть бути люди, добрими, співпереживаючими чи щедрими. Не має значення, наскільки вони переживають за свої провини і гріхи, так само як і не має значення те, що вони зробили для того, щоб спокутувати свої гріхи. За великим рахунком, не має значення навіть якщо вони зробили найбільший внесок у покращення життя на планеті, який світ коли-небудь бачив. Якщо вони не прийдуть до Мене правильним шляхом, і не будуть говорити правильні слова і сповідувати правильну релігію, вони не можуть сидіти праворуч Великого і Всемогутнього Бога.

Саме через те, що потрібно стільки правильності, цю ідею можна назвати як упертою в правоту…

Відповідно до віри в те, що Бог встановив подібні взаємини між Ним і рештою людської раси, члени людської раси встановили в точності такі самі стосунки між один одним.

Візьмемо станицю зі Святого писання (те, що добре для мене, безумовно, має бути добре і для вас) там знаходимо: люди наділили один одного плямою гріха ще до того, як вони починали жити. Як Я вже пояснив, вони робили це в силу «неправильної» статі, кольору чи релігії. Вони потім пішли далі і почали робити це з «неправильною» національністю, місцем проживання, політичними переконаннями, сексуальною орієнтацією та будь-яким іншим аспектом «неправильності», який їм хотілося створити. Вчиняючи так, люди «грають у Бога».

Так, це Бог, стверджуєте ви, що вчить судити і засуджувати, бо саме Бог першим помітив плямою гріха недосконалості твою душу; він засудив тебенавіть перш ніж у тебе з'явився шанс проявити себе так чи інакше.

Попереднє судження зроблене ще до самої дії упередженнямі спокійно приймається людьми, бо, як не може бути прийняте людьми те, що приймається Богом?

І яка ж причина, через яку Я заявив про те, що ви всі недосконалі ще в самий момент свого народження? Як пояснює вчення, Я зробив це через те, що перші люди були поганими.

Тут ми бачимо, як це перегукується з першими трьома ілюзіями, які підтверджують правильність та підтримують Четверту, П'яту та Шосту Ілюзії. І так відбувається з кожною з ілюзій – вона породжує таку, а кожна нова ілюзія – доводить справедливість попередньої.

Ваша культурна історія говорить про те, що коли Адам і Єва згрішили, вони були вигнані з Раю, втративши щастя і право на вічне життя, а заразом і ваше власне право на це саме. Це має на увазі не тільки те, що Я засудив їх на боротьбу за життя і кінцівку самого життя, але й прирік їх на смерть (Четверта Ілюзія), чого, звичайно, не було до того, як вони оступилися.

Інші культурні історії та теології, що народилися на вашій планеті, і існуючі досі не приймають сценарію про Адама та Єву, проте породжують свої власні докази та підтвердження того, що Вимога існує. Переважна більшість погоджується так: Люди недосконалі в очах Бога і існує щось, що вони повинні робити для того, щоб досягти цієї досконалості. У різних інтерпретаціях це описується як Очищення, Покаяння, Смиренність, Просвітлення... назвіть самі.

Саме через те, що ви вірите в людську недосконалість, і оскільки ви вже погодилися з тим, що ви отримали цю характеристику від Мене, ви відчували себе абсолютно вільними, щоб перенести її на інших. І весь цей час ви чекали від інших того самого, чого, як вам сказали, Я чекаю від вас: досконалості.

І почало відбуватися таке: люди йшли життям, вимагаючи досконалості від тих, кого вони самі назвали недосконалими, саме, від людей.

Спершу вони чинили так самі із собою. Це стало їхньою початковою і найдорожчою помилкою.

Потім вони стали чинити так щодо інших. І це стало їхньою другою помилкою.

Таким чином вони унеможливили як для себе, так і для інших повністю відповідати чи задовольняти…

Вимоги.

Батьки вимагають досконалості від своїх недосконалих дітей, і діти своєю чергою вимагають досконалості від своїх недосконалих батьків.

Громадяни вимагають досконалості від їхнього недосконалого уряду, а уряд – вимагає досконалості від своїх недосконалих громадян.

Церква вимагає досконалості від своєї недосконалої пастви, а паства вимагає досконалості від своєї недосконалої церкви.

Сусіди вимагають досконалості з інших сусідів, раси - з інших рас, нації – з інших націй.

Ви сприйняли як реальність Ілюзію Осуду (Суждения); потім ви заявили про те, що якщо Бог судить вас, ви маєте право судити всіх інших. І ви їх і засуджуєте.

Ваш світ поспішає засудити, особливо, тих, хто отримує нагороди, популярність, славу, успіх, - адже це спочатку призначалося тільки досконалим людям. І ваш світ скидає будь-кого, в кому він знаходить хоча б найменшу недосконалість.

Ви стали настільки фанатичними в цьому, що унеможливили для людей стати лідерами, героями або прикладами для наслідування у вашому сьогоднішньому житті. Таким чином, ви просто відібрали у себе те, чого так потребує ваше суспільство сьогодні.

Ви стали жертвою свого власного винаходу, виявившись не в змозі звільнитися від Оцінок та Засудження, які ви накладаєте один на одного, і тих Оцінок, які, як ви думаєте, Бог наклав на вас.

При цьому, чому просте спостереження того, які ви маєте приносити вам стільки дискомфорту? І чи є просте спостереження того, як воно є Оцінкою? Невже воно не може залишитися просто спостереженням? Ну і що з того, що хтось невідповідає Вимоги? Яке це має значення?

І це були ті питання, які люди почали ставити.

Цілком очевидно, що в Шостій Ілюзії існувала вада. Визнання цієї вади показало б, що ідея про Осуд чи Оцінку є хибною, але люди знали на якомусь глибинному рівні, що вони не можуть відмовитисявід цієї ілюзії, інакше, чомусь дуже життєво важливому прийшов би кінець.

Знову вони мали рацію. Але знову вони припустилися помилки. І замість того, щоб бачити ілюзію як ілюзію і використовувати її так, як вона призначалася для цього, вони вирішили, що вони повинні виправити ваду.

І для того, щоб виправити ваду в Шостій Ілюзії, була створена Сьома Ілюзія.

Ілюзія Покарання.

Сьомою Ілюзією є:

ПОкарання ІСНУЄ

Має існувати наслідок Осуду. Якщо існування Осуду було б правдою, то мало б чому.

Цілком очевидно, що хтось стає об'єктом судження або засудження для того, щоб визначити, чи гідний він/вона нагород і чи відповідає він/вона вимогам.

І саме так люди створили все це. Прагнучи до прозріння і намагаючись знайти відповіді на запитання, ви повернулися назад, до своїх початкових культурних історій та перших ілюзій, на яких вони ґрунтувалися.

Ви кажете собі, що Я розділив вас з Собою після того, як ви не змогли виконати Мої вимоги цього разу.

Коли ви були досконалі, ви жили в досконалому світі, в Раю і насолоджувалися вічним життям. Однак, коли ви здійснили Перший Гріх і заявили таким чином про свою недосконалість, ваші відчуття досконалості на цьому закінчилися в усіх відношеннях.

Найдосконалішою річчю з усіх у вашому досконалому світі було те, що ви ніколи не вмирали. Смерті не було. Взявши на віру те, що ви відтепер позбавлені можливості відчувати досконалість, ви погодилися з Четвертою Ілюзією як із фактом. Недостатність існує. Усього недостатньо. Таким чином стало недостатньо і життя.

Таким чином, вирішили ви, смерть є наслідком. Це стало покаранням за те, що ви не виконали вимогу.

«Але як так могло статися?», - запитували деякі з найбільш просунутих мислителів серед вас. Адже Усевмирають. Тоді як смерть може стати покаранням за невиконання Вимоги? Адже навіть ті, хто виконавВимога все одно померли!

Може бути причиною, через яку існує смерть, є елементарна Недостатність, властива Всесвіту? Недостатність є станом речей. Це ви добре засвоїли із Четвертої Ілюзії.

Тоді якщо смерть є результатом Недостатності, то що є наслідком невиконаної Вимоги?

Тут щось було не так. Щось не сходилося. І ви повернулися до свого первісного міфу. Бог вигнав Адама та Єву після того, як вони не виконали Його Вимоги. Це породило розділеність, яка породжує недостатність, яка створює вимогу.

Таким чином, Недостатність стала результатом Божої кари. Сутью покарання стала розділеність, а Недостатність стала результатом цього. Смерть є недоліком Життя, таким чином продовжуючи це логічно, смерть є покаранням.

Ось як ви пояснили. Сенсом смерті мало з'явитися покарання за невиконану Вимогу. Бо без смерті залишалося б тільки те, що й було, а саме Вічне Життя. А якби ви могли жити вічно, то що б тоді могло справді бути наслідком за невиконану Вимогу?

Таким чином, те, що завжди було, стало тепер ціною невиконаної Вимоги.

Так ось, як воно є! - Сказали ви собі. Вічне Життя – це нагорода. Але тоді ви зіткнулися із ще однією головоломкою. Якщо смерть існує, тоді Вічного Життя не може бути.

Тут був якийсь виклик. Як зробити так, що й те й інше можуть існувати, незважаючи на той факт, що ці дві речі повністю взаємовиключні.

Тоді ви вирішили, що смерть фізичного тіла не означає, що вам настав кінець. Оскільки існування смерті породжує можливість життя, яке триває вічно, ви вирішили, що життя стане вічним після смерті фізичної.

Але якби життя тривало вічно після смерті фізичного тіла, тоді який взагалі був сенс у смерті?

Сенсу не було. І, таким чином, у вашому після-Смертний досвід повинен був бути створений ... інший результат.

Ви назвали його засудженням або Покаранням.

Воно виявилося дуже доречним і підходило виключно як продовження Другої Ілюзії – результат Життя перебуває під сумнівом; Невдача Існує!

Тепер у кожного з'являлася своя частина пирога, яку можна було з'їсти. Тепер стала можлива смерть і Вічне Життя, покарання та нагорода. Помістивши і те, й інше післясмерті, ви тепер могли зробити із самої смерті не покарання, але просто абсолютну маніфестацію Недостатності –найпереконливіший доказ Четвертої Ілюзії.

Таким чином, тепер одна ілюзія почала підтримувати іншу. Переплетення пряжі стало ідеальним. Ваша робота була завершена і результатом її стала реальність, народжена вашою культурною історією і наступними міфами, створеними вами в незліченній кількості і початком, що стали в результаті скріплюючим всю цю конструкцію.

Міфи підтримують історію, а історія підтримує Ілюзії. Це і є суперструктурою усієї вашої космології. І це є основою вашого розуміння всього, що є.

І все це, все від початку до кінця - хибно.

Смерті нема. Сказати, що смерть існує, означало б заявити про те, що ви не існуєте, бо ви є Життям.

Сказати, що смерть існує, означало б заявити про те, що Бог не існує, бо якщо Бог – це все, що є (а саме цим Бог і є), і все що є окремо, є частиною всього цілого (а саме так і є), тоді якщо одна річ чи частина цілого вмирає, то значить і вмирає все це ціле; а це означає, що вмирає Бог. Якщо вмирає одна річ, то Бог вмирає.

Цього, зрозуміло, не може бути. Виходячи з цього, знай і пам'ятай: Смерть і Бог взаємовиключають один одного. Їх неможливо існувати поруч друг з одним.

Якщо смерть існує, то Бог не існує. Або, інакше, треба визнати, що Бог – це не все, що є.

Це викликає цікаве питання. Чи може щось існувати, чим Бог не є?

Якщо ти віриш у те, що існує Бог, але при цьому є ще щось, чим Бог не є, тоді ти можеш почати вірити у безліч інших різноманітних речей. Не тільки в смерть, а й у Диявола і на все інше між цим.

Якщо, з іншого боку, ти віриш у те, що Бог є енергією Самого Життя, і що ця енергія ніколи не вмирає, але просто змінює форму, а також що ця Божественна енергія не тільки присутнійу всьому, що є, але є всім, що є, що саме ця енергія формує те, що набуває форми,тоді це стане невеликим кроком до розуміння того, що смерті не існує і не може існувати.

Це те, як воно є. Я Є енергія Життя. Я Є те, що формує те, що набуває форми. Все, що ти бачиш, є Бог у різних формах.

Ви всі – є Бог у різних Його формах. (Ви є все, у формі).

Або, позначивши це інакше, ви всі є носіями Божественної інформації. (You are all God's information).

Я казав вам це не раз. Тепер ви можете, нарешті, істинно сприйняти це.

Багато чого з того, що Я говорив тобі в наших бесідах, згодом повторюється неодноразово, і, зрозуміло, це так і задумано. У тебе має бути стійке розуміння кожної з численних концепцій, які були дано тобі, перш ніж ти зможеш засвоїти нові аспекти, до розуміння яких ти прагнеш.

Деякі з вас захочуть рухатися швидше. Деякі з вас скажуть: "Добре, я вже зрозумів це!". При цьому, чи справді ти зрозумів це? Чи справді ти прийняв це? Твоє прожите життя є ідеальним індикатором того, що ти зрозумів та прийняв. Те, що є у твоєму житті – це відображення того, що ти насправді зрозумів і засвоїв.

Якщо твоє життя є неминучим відчуттям радості та благословення, тоді, схоже, ти справді зрозумів це. Це не означає, що у твоєму житті відсутні умови та причини, які можуть спричинити біль, страждання та розчарування. Це означає, що ти живеш у радості поприці умови. Твої відчуття немає нічого спільного з умовами.

І це безумовне кохання, про яке Я говорив багаторазово. Ти можеш відчувати її щодо іншої людини або щодо самого Життя.

Коли в тобі є безумовна любов до Життя, тоді ти любиш Життя такий як вона проявляється для тебе, прямо тут і зараз.Це стає можливим лише тоді, коли ти «бачиш лише досконалість».

Я казав тобі, що все і вся досконала. Коли ти зможеш побачити це, знай, ти зробив свій перший крок на шляху майстерності. Однак, ти не зможеш зробити цього раніше і не раніше того, як ти дійсно зрозумієш, що кожен намагається зробити, і в чому полягає сенс всього, що є під небесами.

Наприклад, коли ти зрозумієш, що сенс повернення до головних пройдених моментів у цьому діалозі полягає в тому, щоб знову і знову занурювати тебе в глибинне розуміння самого себе, і ближче наближатися до майстерності в житті, тобі, безумовно, сподобається повторення. Ти полюбиш його, оскільки зрозумієш нарешті його цінність. Ти сприймеш цей дар повністю.

Це розуміння привнесе душевний спокій у цей момент зараз, як і в решту моментів твого життя, незалежно від того, наскільки неприємні оцінки і судження ти давав їм раніше. Ти навіть зможеш знайти умиротворення в моменти, що передують твоїй смерті, оскільки ти побачиш свою смерть, як продовження досконалості.

Ти знайдеш і зможеш створити умиротворення на новому рівні майстерності, коли ти зрозумієш, що кожен моментє вмирання. Кожен момент – є закінчення твого життя того, ким ти був, і початок твого нового життя, як того, ким ти обираєш стати.

У кожний новий момент ти відтворюєш себе новим. Ти робиш це або свідомо або несвідомо, усвідомлюючи це або будучи повністю в невіданні того, що відбувається.

У тебе немає потреби чекати того моменту, коли ти зустрінешся віч-на-віч з тим, що ти раніше називав «смертю» для того, щоб повніше відчути життя. Ти можеш відчути життя в його максимальній повноті тоді, коли забажаєш цього, сотнею різних способів, у сотні різних моментів. У момент свого народження, в момент своєї смерті або будь-якої іншої миті між першими двома.

І ось, що я обіцяю тобі: Ти відчуєші відчуєш більше життя, в момент своєї фізичної смерті, ніж будь-коли. І саме це зможе переконати тебе в тому, що існує б о життя, і що життя триває знову і знову і ніколи, ніколи не закінчується. У цей момент ти усвідомлюєш, що ніколи не було недостатньо. Що ніколи не було недостатньо Життя, і ніколи не було недостатньо всього, що становить суть життя.

Цей момент назавжди розвіє чари Четвертої Ілюзії. При цьому варто зазначити, що дана Ілюзія може бути розвіяна. ранішечим ти помреш, і в цьому і укладено моє послання тобі тут.

Шляхом до цього, можливістю відчути більше життя є готовність відчути більше смерті. Не дозволяй смерті стати одноразовою подією у твоєму житті! Продовжуй відчувати смерть у кожному моменті свого життя, бо це і є життям, коли ти констатуєш смерть у кожний її новий момент – смерть є суть закінчення одного відчуття і початок іншого.

Коли ти почнеш робити це, ти станеш справляти поминки по кожному минулому моменту, про кожну нову подію, яка щойно закінчилася, померла. І тоді ти зможеш розвернутися до того, що ще належить і створити майбутнє, усвідомлюючи, що таке існує. Майбутнє, яке таїть у собі ще більше життя.

Коли ти пізнаєш це, ідея недостатності зхлопнеться, і тоді ти зможеш почати використовувати кожен золотий Момент.

І, починаючи з цього моменту, твоє життя більше не буде колишнім, ніколи відтепер.

Коли ти зрозумієш, що завжди є більше Життя, Ти навчишся використовувати ілюзію про недостатність Життя так, як це зможе послужити тобі максимально. Це дозволить тобі використати ілюзію, замість того, щоб ти губився в ній. У міру того, як ти освоюєш свій шлях – перетворюй із нього дорогу додому.

Ти тепер можеш розслабитися, оскільки ти тепер знаєш, що ти маєш більше часу, навіть при тому, що ілюзія говорить про те, що твій час вичерпується. Тепер ти можеш творити з неймовірною ефективністю, оскільки ти знаєш, що маєш більше життя,навіть якщо ілюзія свідчить, що твоє життя закінчується. Ти можеш знайти мир і радість, навіть якщо ілюзія про недостатність чого б то не було, змушує тебе думати про те, чого ще тобі недостатньо в житті, бо ти знаєш, що все єв достатку. Достатньо часу, достатньо життя, і достатньо всього, що складає суть життя, достатньо для того, щоб жити щасливо вічно.

Коли ти дозволяєш собі випробувати, що все, що ти раніше думав не вистачає, Виявляється, є в достатку, в тому, як ти живеш своє життя, починають відбуватися екстраординарні зміни.

Коли ти знаєш, що достатньо, ти перестаєш змагатися з іншими. Ти припиняєш змагатися за кохання, гроші, секс чи владу, або будь-що, чого ти думав, недостатньо в цьому світі.

Змагання закінчується.

І це зраджує все. Тепер замість того, щоб змагатися з іншими за володіння тим, чого ти прагнув, ти починаєш віддавати те, чого ти прагнеш. Замість того, щоб боротися за кохання, ти починаєш віддавати кохання. Замість того, щоб боротися за успіх, ти починаєш робити так, щоб кожен довкола тебе став успішним. Замість того, щоб прагнути вхопити більше влади, ти починаєш наділяти силою інших навколо себе.

Замість того, щоб прагнути прихильності, прихильності, уваги, сексуального задоволення та емоційної безпеки, ти виявляєш себе джерелом всього цього щодо інших. Насправді все те, чого ти колись не було, бажав чи прагнув, ти починаєш віддавати іншим. І чарами всього цього є те, що, віддаючи, ти отримуєш тією самою мірою. Несподівано ти починаєш мати більшетого, що ти віддаєш.

Причина цього очевидна. І вона не має нічого спільного з тим, що сам факт подібних діянь є «морально правильним», або «духовно просвітленим», або «Божественним Промислом». Пояснення цьому лежить у простій правді: Окрім тебе тут нікого більше немає.

Є лише один із нас.

Ілюзія, проте, свідчить, що це негаразд. Вона говорить про те, що всі ми відділені один від одного і від Мене. Вона говорить про те, що всього недостатньо, навіть Мене недостатньо, і, таким чином, тобі необхідно робити щось для того, щоб мати те, чого ти прагнеш достатньо. Вона говорить про те, що за тобою уважно спостерігатимуть, щоб переконатися, що ти все зробиш правильно. Вона каже, що якщо ти не зробиш цього правильно, тебе засудять і покарають.

Це загалом не дуже схоже на щось, що виходить із кохання. І при всьому іншому, якщо виділити єдине цінне, про що розповідають усі культурні історії людства, це те, що Бог є Любов. Досконала Любов. Абсолютне кохання. Незбагненне Любов. Тоді, якщо Бог – це любов, то яким чином може існувати Покарання та Осуд? Як Бог взагалі може засудити нас до нескінченних страждань і тортур, які навіть не піддаються опису?

І постали питання, які стали ставити люди.

Цілком очевидно, що в Сьомій Ілюзії було вилучено. Ця вада цілком очевидна, виявив би хибність ідеї про Покарання, але люди знали, на якомусь глибинному рівні, що вони не можуть відмовитисявід цієї ілюзії. Інакше щось життєво важливе може скінчитися.

І знову вони мали рацію. Але знову вони зробили помилку. Замість того, щоб побачити ілюзію як ілюзію і використовувати її з метою, для якої вона була створена, вони вирішили, що їм необхідно виправити недолік в цій ілюзії.

І для того, щоб виправити ваду в Сьомій Ілюзії, була створена Восьма Ілюзія.

Ілюзія Зумовленості

Восьма Ілюзія така:

Обумовленість існує

Для того, щоб могло існувати Покарання, мало існувати щось, що тобі було б незрозуміло щодо любові.

Виходячи з цього припущення, ви винайшли обумовленість, як характерну рису життя, яка дозволяла б вирішити дилему, що з'явилася.

Все у житті має бути обумовлено. Невже це не очевидно? – могли б спитати деякі з ваших мислителів. Невже ти не зрозумів Другу Ілюзію? Результат Життя перебуває під сумнівом.

Невдача існує.

Це означає, що ти можеш і не отримати Божественну любов. Таким чином, любов Бога виявляється обумовленою. Ти маєш виконати Вимоги. Якщо ти не зможеш цього зробити, ти будеш відділений. Хіба не тому навчає тебе Третя Ілюзія?

Ваші культурні історії були дуже переконливими. У цьому діалозі Я говорив переважно про Західні культурні історії, оскільки саме в цій культурі почався цей діалог. Але Східні культури, і численні традиції та культури людства загалом, також мають свої культурні історії, більшість з яких у тому чи іншою мірою ґрунтується на Десяти Ілюзіях.

Як Я вже прояснив, існує більше десяти ілюзій. Ви і кожен із вас створює їх щодня сотнями. Кожна з ваших культур творила свої. І все ж, так чи інакше, всі вони базуються на одних і тих же помилках. Доказом цього є той факт, що різні культурні історії створили одні й самі результати.

Життя на вашій планеті рясніє відчуттями жадібності, насильства, вбивства і, майже повсюдно – обумовленої любові.

Ви навчилися любити зумовлено, вважаючи, що кохання Вищої Істоти, які б концепції ви не будували навколо поняття Істота, має свої умови. Або ж, якщо ви не вірите в існування Вищої Істоти, але вірите в Саме Життя, вам вдалося переконати себе в тому, що Життя є процесом, який виявляє себе в контексті Обумовленості. До цього варто додати, що одна умова в цьому залежить від іншого. Деякі з вас називають це причинно-наслідковим зв'язком.

А що ж можна сказати про Першопричину?

На це запитання ніхто з вас не зміг відповісти. Навіть найбільші ваші вчені виявились не в змозі зняти покривало з таємниці. Навіть найбільші філософи виявилися нездатними вирішити цю проблему.

То хто ж створив те, що створює?

Можна, зі знанням справи міркувати про причинно-наслідковий Всесвіт, проте що, скажіть мені, породило Першопричину?

Саме тут ваші вчителі починають спотикатися. Саме тут закінчується ваша стежка. Саме в цей момент ви досягаєте вершини розуміння речей та втрачаєте здатність пояснити їх.

Настав час злетіти з вершини гори.

У Всесвіті немає обумовленості. Те Що Є є Тим Що Є, і не існує жодних умов, через які воно перестане існувати.

Чи це зрозуміло?

Для того, «ЩО Є» неможливо не бути. І не існує жодних умов за яких це буде так. Саме тому Життя вічне. Саме тому, що Життя це Те Що Є, Те Що Є не може НЕ бути.

Життя завжди було, є і буде миром без кінця.

Те саме справедливо щодо Бога. Бо Бог єсаме Життя.

Те саме справедливо щодо любові. Бо Любов є Богом.

У коханні, таким чином, немає умов. Кохання просто є.

Кохання не може не «бути», і не існує умов, за яких воно може зникнути.

Ти можеш замінити слово «Життя» або «Бог» словом «любов» у наведених вище реченнях і вони однаково збережуть свій зміст і значення.

Обумовлене кохання є оксюмороном.

Чи це зрозуміло? Ці два поняття взаємовиключні. Відчуття Обумовленості та відчуття любові не можуть існувати одночасно в тому самому місці.

Ваша віра в те, що це можливо – це руйнує вас.

Ваша цивілізація обрала жити Восьмою Ілюзією на дуже високому рівні. Результатом цього став той факт, що ваша цивілізація постала перед загрозою згасання.

Ти не можеш стати перед загрозою згасання. Ти просто не можеш. Бо ти і є Життя. Однак, та форма, в якій ти виявляєш Життя зараз, та цивілізація, яку ви створили і зараз готові знищити, не є незмінними. Чудо того Хто Ти Є, полягає в тому, що ти можеш постійно змінювати свою форму, коли цього забажаєш. Насправді ти так і робиш.

При цьому варто запитати себе: якщо та форма, яку ти прийняв, дозволяє тобі насолоджуватися собою зараз, навіщо її змінювати?

Саме це питання постає зараз перед усією людською расою.

Вам було дано рай, у якому ви могли жити. Будь-яка можлива радість та насолода фізичного життя були доступні для вас. Ви, справді, знаходилися в Едемському саду. Ця частина вашої культурної історії реальна. Але ви ніколи не були відокремлені від Мене, і цього ніколи не було потреби. Ви можете насолоджуватися цим раєм стільки, скільки забажаєте. Або ви можете зруйнувати його миттєво.

Що ви обираєте?

Ви майже готові вибрати останнє.

Чи дійсно ваш вибір буде таким? Чи він є усвідомленим рішенням?

Задумайся над цим питанням дуже уважно. У твоїй відповіді буде дуже багато цікавого.

У Всесвіті існує брак істинної обумовленості, незважаючи на те, що ви твердо вірили в те, що обумовленість існує. Ну, зрозуміло, вона існує у царстві Божому. Кожна з ваших релігій навчала вас цього. Таким чином, вона має існувати і у всьому Всесвіті. І ви вирішили, що це факт життя. І ви проводили життя безперервно, намагаючись зрозуміти, які ті умови, які дозволять вам створити те життя і все, що буде після нього, тому що ви про це мріяли, якщо ви раптом не виконаєте Вимогу. Якщо ви виконували вимогу, проблеми не було. А якщо ви не виконали Вимоги? Тоді що?

Цей пошук завів вас у глухий кут, бо умов неІснує. Ви можете мати те життя, яке бажаєте, так само як і все те, що ви уявляєте собі в тому, що називається після життя, просто вибравши це.

І саме в це ви відмовляєтесь вірити. Формула не може бути такою простою, кажете ви. Ні, ні, ми все ж таки повинні виконувати Вимогу!

Ви не розумієте себе як істот, що створюють. Так само як і не розумієте Мене таким же чином. Ви думаєте, що в Мене може щось не вийти в досягненні того, що Я бажаю (всі Мої діти повернуться додому до Мене), це означає, що Я абсолютно не є істотою, що істинно творить, а прямо навпаки, цілком залежною. Якби Я був по-справжньому творчим і творцем, Я був би в змозі створити все, що виберу. Але, схоже, Я залежу від певних умов, тільки з яких Я зможу отримати те, що хочу.

Люди не можуть собі уявити, які можуть бути умови, виконавши які, вони зможуть повернутися назад до Бога. І вони намагаються як можуть… і їм виходить придумати деякі з цих умов.Ці умови були добре пояснені, що ви називаєте своїми релігіями.

Релігії можуть не тільки пояснити існуючі вимоги, вони також можуть підказати, як знову зловити любов Бога, якщо ти не зміг виконати вимогу. Саме таким чином були народжені концепції прощення (відпущення гріхів) та спасіння.Вони були умовами кохання. Бог каже: «Я любитиму тебе, якщо…», і умови полягали саме в цих «якщо».

Якби люди зважилися подивитися на речі об'єктивно, вони помітили б, що сам факт, що кожна релігія пояснює прощення, відпущення гріхів і процес порятунку по-різному, говорить про те, що все це було придумано. Однак об'єктивність виявилася тим, на що люди були практично не здатні. Це твердження залишається справедливим для більшості людей і досі.

І ви продовжуєте заявляти, що ви нічого невигадуєте. Ви кажете, що умови вашого повернення до Бога були встановлені Мною. І якщо існує кілька сотень різних релігій, що вказують на кілька тисяч різних умов, це не тому, що Я дав нерозбірливі вказівки, а просто від того, що людська раса не змогла зрозуміти все це правильно.

Ви, звичайно, все зрозуміли правильно. Вся справа просто в тих, інших людей, в тих, інших релігіях,які не зрозуміли цього правильно.

Існує маса шляхів та способів, якими можливе вирішення цих проблем. Ви можете їх ігнорувати. Ви можете спробувати змінити їх. Ви навіть можете вирішити просто знищити їх.

Ваша раса зазнала всіх цих способів. І у вас було право так зробити, чи не так? Ви відчували себе відповідальними за те, щоб так зробити, чи не так? Хіба це не було Божественним Промислом? Хіба вас не закликали переконати і звернути інших у свою віру, щоб вони теж могли б дізнатися, що є правильним? І хіба не були ваші вбивства та етнічні чистки виправдані у тих випадках, коли ті, інші не змогли бути переконані? Невже ж не було чогось такого, чогось «такого», що не було сказано марно, що дало вам це право?

І люди почали ставити такі й подібні до них питання.

Стало очевидним, що у Восьмій Ілюзії існує вада. Визнання його було б рівнозначне визнанню того, що ідея про обумовленість є хибною. Але люди знали на якомусь глибинному рівні, що вони не можуть відмовитисявід цієї ілюзії. В іншому випадку могло статися щось непоправне, щось життєво важливе могло закінчитися.

І знову вони мали рацію. Але знову вони зробили помилку. Замість того, щоб побачити ілюзію як ілюзію та використовувати її з тією метою, якою вона була призначена, вони вирішили, що вони мають виправити цю ваду.

І для того, щоб виправити ваду у Восьмій Ілюзії, було створено Дев'яту Ілюзію.

Ілюзія переваги.

Дев'ятою Ілюзією є:

ПЕРЕВЕЗЕННЯ ІСНУЄ

Люди вирішили, що якщо обумовленість існує, то знанняумов буде необхідною для того, щоб створювати і насолоджуватися таким життям, про яке кожен мріє і бажає мати, так само як і тим, що буде після життя.

Цього висновку було просто неможливо уникнути і звучало воно так: "Ті, хто знали умови, жили краще, ніж ті, хто не знав їх".

І знадобилося зовсім небагато часу для того, щоб замінити слово «жили» на слово «були» у попередній пропозиції.

Так була народжена ідея про перевагу.

Перевага має безліч шляхів використання. Основним з них є забезпечення незаперечних доказів, які б дозволили робити все, що потрібно для того, щоб забезпечити наявність «достатку» всього, включаючи любов Бога. Знання умов давало одним право ігнорувати інших, або перетворювати на свою віру, або просто знищувати тих, хто не знав про існуючі умови або не бажав приймати їх.

Таким чином, прагнення пізнати умови життя ставало головним заняттям. Пізнання умов, що у Життя, називалося наукою. Пізнання умов, що існують після життя, називалося совістю. Якщо комусь знав ці умови і розумів їх, про нього говорили, що він «хороше сумління», або що він «свідомий».

Висока свідомість, як стверджувалося, є результатом праведного вивчення того, що ви називали теологією. Слово походило як похідне від складання theo + logy, чи, спрощено кажучи, логіки Бога.

Після численних досліджень з'явився висновок про те, що існують певні обставини, за яких можливо задовольнити Вимогу, і є певні обставини, за яких задоволення Вимоги ставало неможливим. Існували також певні обставини, за яких було можливе прощення за невиконанняВимоги.

Ці обставини стали відомі за назвою «умови».

"Мати" було додано до "робити" у вашому життєвому досвіді.

Коли в тебе є достатньо мізків, ти можеш зробити те, що називається, «отримати хороші позначки», закінчити школу найкращим у своєму класі та знайти чудову роботу. Тоді ти зможеш бути тим, що називається успішним.

Коли ти матимеш достатньо грошей, ти зможеш зробити те, що називається «купити чудовий будинок», і бути тим, що називається «в безпеці».

Коли ти матимеш достатньо часу, ти зможеш почати робити те, що називається «канікули», і ти зможеш бути тим, що називається «відпочившим і розслабленим».

Коли в тебе стане достатньо сили, ти зможеш робити те, що називається "визначати свою власну долю", і ти зможеш почати бути тим, що називається "вільним".

Коли в тебе стане достатньо віри, ти зможеш робити те, що називається «знайти Бога», і ти зможеш бути тим, що називається «рятованим».

Саме таким чином ви влаштували свій світ. Коли в когось з'являється те, що потрібно, вони можуть робити правильні речі, те, що дозволить їм бути тими, ким вони завжди хотіли бути.

Складність полягає в тому, що люди не можуть запросто робитивсе те, що від них потрібноякщо тільки у них є все те, що ви стверджуєте, їм необхідно мати.

Їм не вдається отримати хорошу роботу і піднятися нагору, навіть якщо у них є мізки, але якщо у них не та підлога. Вони не можуть купити цей чудовий будинок, навіть якщо у них є гроші, але якщо у них не той колір шкіри. Вони не можуть знайти Бога, навіть якщо вони мають віру, але якщо вони не ті релігійні переконання.

Наявність того, що потрібно не є гарантією того, що ти отримаєш те, чого прагнеш, однак це дає тобі достатній стартовий момент.

І чим більше накопичувалося знань про ці існуючі умови (або уявлялося, що ці знання накопичуються), тим більшою перевагою ця людина починала мати по відношенню до інших. Як уже згадувалося, ця перевага давала людям право (або дозволяла людям давати самим собі таке право) робити все, що вони вважали за необхідне для того, щоб забезпечити собі більше життя і більше Бога – того, чого всім завжди було недостатньо.

Саме тому вам довелося робити те, що вам довелося робити: і тому, що цього було недостатньо. Саме про це ви й говорили самі собі. Весь ваш вигляд прийняв цю мантру.

У цьому світі є ще люди крім тебе, і тому всього недостатньо. Недостатньо їжі, недостатньо грошей, недостатньо кохання, недостатньо Бога.

І тобі доводиться змагатись за це.

І якщо ти вирішуєш взяти участь у цьому змаганні, тобі необхідно визначитися: хто і як виграє.

Та відповідь, до якої ти прийшов був – Перевага.

Той, хто перевершує інших, той і виграє. І перевага заснована на певних умовах.

Деякі люди прагнули гарантувати собі перемогу до того, як її було досягнуто, і, тим самим, вони включили цю позицію до правил гри. Вони уможливили оголошення себе переможцями до того, як перемогу було здобуто. Наперед.

Вони, наприклад, заявляли, що чоловіки перевершують жінок. Невже це не є очевидним? – питали деякі з ваших мислителів (зрозуміло, що питали, здебільшого, чоловіки).

Подібним чином білі були оголошені переважаючими всіх інших.

Надалі переважали Американці.

І, звичайно, Християни.

Чи ними стали росіяни? Євреї? Чи жінки?

Чи можуть такі речі виявитися правдивими? Зрозуміло, можуть. Все залежить від того, хто створює систему.

Найбільш ранніми істотами, що перевершували всіх інших, були не чоловіки... і чоловіки, загалом, погодилися з цим. Зрештою, хіба жінки не були тими, хто народжує життя? А життя, своєю чергою, було уособленням вищих бажань всіх і кожного. Таким чином, у матріархальний період вашого розвитку найвищими істотами вважалися жінки.

Подібним чином, біла раса не була першою расою, і тим самим вищою.

Чесно кажучивона не є такою і сьогодні.

Так само як і чоловіки не є найвищими.

Те саме можна сказати і про євреїв.

І про християн.

І про мусульман, буддистів, індуїстів, а також про демократів чи республіканців, консерваторів чи комуністів, чи взагалі про що б там не було.

І ось яка правда, та правда, що звільнить тебе; правда, яку не можна дозволити вимовляти вголос, тому що вона звільнитьвсіх:

Немає такої речі, як Перевага.

Ви вигадали все це.

Ви створили визначення того, що виназиваєте переважаючим, ґрунтуючись на своїх уподобаннях та власних бажаннях, так само як і своєму розумінні речей (яке насправді є дуже обмеженим). Ви заявили про те, що щось є найкращим, ґрунтуючись на своєюточці зору, своєюсуб'єктивності та своїхпотреби.

І при цьому деякі з вас продовжують стверджувати, що це те, в чому Япотребую, що це Мійплан. Саме Бог, кажете ви, назвав Вибраний Народ, або, інакше кажучи, Народ із Істинною Вірою, або тих, хто слідує єдино вірним шляхом до спасіння.

Все це повертає нас до Першої Ілюзії: Потреба існує.

Ти уявляєш собі все це подібним чином тому, що думаєш, що Бог також потребує чогось, що Бог теж має план.

Це стало вашою першою помилкою, і це ж призвело до того, що може виявитися вашою останньою помилкою. Бо ось, що Я скажу вам: Ваша ідея про Перевагу може виявитися вашою останньою помилкою, яку ви коли-небудь зробите.

Люди вважають, що вони перевершують природу і тому прагнуть підкорити її. Діючи подібним чином, вони знищують природне середовище їхнього власного проживання, яке було створено для того, щоб захистити їх самих та стати їх раєм.

Люди вважають, що вони перевершують один одного і через це вони прагнуть підкорювати і придушувати один одного. Вчиняючи так, вони руйнують ту сім'ю, яка була створена для того, щоб прийняти їх і віддати їм свою любов.

Ваш вигляд перетворює пізнання Життя в її справжній формі на дуже скрутне заняття, тому що віра в ілюзії перетворює їх на реальність. Не бажаючи використовувати Ілюзії за їх прямим призначенням, так як вони призначалися для цього, ви перетворюєте те, що замислювалося, як чудовий сон у реальний жах.

Але ви можете повернути все назад, з голови на ноги. Просто дозвольте собі побачити Ілюзії як ілюзії, перетворені на реальність з певною метою; і припиніть жити в них, як у реальному світі.

Особливо припиніть жити в Дев'ятій Ілюзії з такою переконаністю. І натомість використовуйте цю Ілюзію для того, щоб помітити, що Перевага не є реальною. Не може існувати така річ, як Перевага, коли Ми Всі Єдині. Щось не може перевершувати себе.

Все, що є, по суті є проявом лише Одного, і не існує нічого більше. «Ми всі Єдині» є набагато більшим, ніж красивим девізом. Це точний опис природи речей Абсолютної Реальності.Коли ви зрозумієте це, ви почнете відчувати життя і ставитися одне до одного по-новому. Ви зможете побачити взаємодію всіх речей зовсім інакше. Ви помітите поєднання всього з усім на значно вищому рівні. Ваш рівень свідомості розшириться, сприйнятливість стане надзвичайно гострою. Ви в буквальному значенні цього слова почнете дивитися вглиб.

Здатність, що посилилася, проникати глибше в суть Життя, дозволить вам бачити те, що простягається за межами ілюзії і дізнатися, або «пізнати знову», згадати своюреальність. Саме через цей процес ви зможете згадати, хто ви є на самій справі.

Цей рух від знання до пізнання знову може відбуватися повільно. Подорож може починатися з малих кроків. Малі кроки можуть створити помітне просування. Завжди пам'ятай про це.

Один такий маленький крок зможе змінити багато на краще.

Ідея Переваги є однією з найбільш спокусливих ідей з усіх, хто коли-небудь відвідував людську расу. Вона може перетворити серце на камінь, перетворити тепло на холод, «так» на «ні» миттєво.

Єдина пропозиція, сказана пошепки з трибуни, через пюпітр чи кафедру вашими національними конгресами або лідерами ваших світових самітів, може змінити все.

«Наш шлях не є найкращим, він просто один із багатьох».

Ця фраза смиренно сказана може почати зцілення розділеності, яка існує між вашими релігіями; засипати прірви, що розділяють ваші політичні партії, згладити конфлікти, що прирікають на протистояння вашій нації.

Одним словом ви можете закінчити все це.

Бог у мені шанує Бога в тобі.

Як просто. Як гарно. Як це справді чудово.

І при цьому, наскільки ж тяжким стає побачити Бога у всіх і кожному, коли хтось виявляється загубленим в ілюзії. Кожному варто пам'ятати про цю ілюзію – пам'ятати, що це ілюзія.

Але якщо це не ілюзія; що якщо життя таке насправді? У цьому випадку, як пояснити той факт, що кожного разу, коли ми уявляємо себе перевершуючими щось, ми починаємо вести себе негідним чином? Чому виходить саме так, що коли ми починаємо думати про себе як про найкращих, ми починаємо діяти найгіршим чином?

Цілком очевидно, що у Дев'ятій Ілюзії існувала вада. Визнання цієї вади означало б визнання того, що ідея про перевагу є хибною. Але люди знали на якомусь глибинному рівні, що вони не можуть відмовитисявід цієї ілюзії, інакше щось дуже важливе може закінчитися.

І знову вони мали рацію. Але знову вони зробили помилку. І замість того, щоб бачити ілюзію якілюзію і використовувати її з тими цілями, для яких вона і була призначена, вони вирішили, що повинні виправити ваду.

І для того, щоб виправити ваду в Дев'ятій Ілюзії, було створено Десяту Ілюзію.

Ілюзія Невігластва

Десятою Ілюзією є:

НЕВІЖЕСТВО ІСНУЄ

За наростаючою, у міру того, як кожна нова ілюзія накладалася на попередню, Життя ставало все більш складним для розуміння. Люди ставили дедалі більше запитань, куди не було відповідей. Якщо це правда, то тоді, чому це? Якщо це – вірно, тоді чому є те? Це почало відбуватися незадовго до того, як вчені та філософи почали піднімати вгору руки, визнаючи своє безсилля.

«Ми не знаємо», – казали вони, – «і ми не знаємо, наскільки це взагалі можливопізнати».

Таким чином, була народжена ідея про Невігластво.

Ця ідея служила такій великій кількості цілей, що дуже швидко знайшла широке поширення і перетворилася на універсальну відповідь.

Ми просто не знаємо.

Людські інститути почали шукати у цій відповіді як притулок, а й певний вид сили. «Ми не знаємо» перетворилося на «Нам не данознати», яке у свою чергу перетворилося на «тебе немає потребизнати це», що зрештою сформувалося, як «тобі не зашкодить те, чого ти не знаєш».

Це дало релігіям та урядам право говорити те, що їм було потрібно, і діяти так, як вони хотіли, оскільки їм було зручно, не переймаючись тим, щоб відповідати будь-кому.

«Нам не дано знати» насправді перетворилося на релігійну доктрину. У Всесвіті є певні секрети, які Бог не бажає розкривати нам, проголошувала ця доктрина, після чого навіть бажання пізнати відповіді на ці питання ставало блюзнерством. Ця доктрина надзвичайно швидко поширилася від релігії до політики та урядів.

В результаті: У вашій історії були часи, коли певні питання, задані в певний час, певним чином, могли спричинити відділення голови запитує від його тіла.

У буквальному значенні слова.

Ця заборона на знання перетворила інститут Невігластва на бажану якість. Відсутність питань стала ознакою мудрості та добрих манер. Це стало прийнятою нормою поведінки. А, по суті, очікуванимповедінкою.

І хоча покарання за образу недоречною цікавістю може не здатися таким суворим, як це бувало в минулі часи, нині на вашій планеті існують ще місця, про які можна сказати, що там мало що змінилося.

Деякі тоталітарні режими продовжують наполягати до сьогодні, що тільки голоси згоди можуть бути почуті, а голоси незгоди мають замовкнути. І часом це здійснюється надзвичайно жорстокими способами.

Подібна варварська поведінка виправдовується деклараціями про те, що це необхідно для підтримки порядку. Протести, які висловлюються міжнародним співтовариством, зустрічаються обуреним сопінням – реакційні режими оголошують це «внутрішніми справами держави».

І ось що Я скажу: Суттю кохання є свобода. Кожен, хто каже, що любить тебе і прагне піклуватися про тебе, заявляє, що гарантує тобі свободу.

Все так просто. Немає потреби дивитися глибше або вивчати деталі для більшого розуміння цього питання.

Я вже говорив раніше і повторюю знову. Існують лише дві ключові енергії, що визначають істоту людського досвіду: любов і страх.

Кохання дарує свободу, страх – забирає її. Кохання – відкриває, страх – закриває. Любов запрошує до повного прояву, страх - карає за це.

Користуючись цими критеріями, ти зможеш дізнатися, чи кохає тебе хтось, чи боїться. Не слухай, що вони кажуть тобі. Дивись, що вони роблять.

Кохання завжди запрошує тебе розірвати межі невігластва. Вона запрошує тебе ставити будь-яке запитання. Прагнення пошуку відповіді. Говорити те, що істинно тобі. Ділитись своїми думками. Підтримувати будь-яку систему. Приймати будь-якого Бога.

Жити своєю правдою.

Кохання завжди запрошує тебе жити твоєю істиною.

Саме так ти зможеш дізнатися, що це кохання.

Я люблю тебе. Саме тому я прийшов сказати тобі про те, що Невігластво є Ілюзією.

Ти знаєш все, що тобі необхідно про те, хто ти є на самій справі - квінтесенція любові. Не існує нічого, чого тобі потрібно було б вчитися. Все, що потрібно – це згадати.

Тобі сказали, що ти не можеш пізнати Бога, і що навіть питати про Мене – буде образою Мене.

Це не правда.

Тобі сказали, що існує щось, що Мені потрібно від тебе, і якщо ти не даси Мені це, ти можеш не повернутися додому, не зможеш Возз'єднатися зі Мною.

І це не так.

Так само, як і те, що все інше зі сказаного тобі, не є правдою.

Тобі було сказано, що ти відокремлений від Мене, і що ви всі відокремлені один від одного.

Це не правда.

Так само, як і те, що все інше зі сказаного тобі, не є правдою.

Тобі було сказано, що нічого не достатньо, і тому тобі необхідно змагатися з іншими за все, що є, включаючи Мене.

Це не правда.

Так само, як і те, що все інше зі сказаного тобі, не є правдою.

Тобі було сказано, що якщо ти не станеш робити те, що Я вимагаю від тебе в цьому змаганні, ти будеш покараний, і покаранням стане засудження до вічного страждання.

Це не правда.

Так само, як і те, що все інше зі сказаного тобі, не є правдою.

Тобі було сказано, що Моя любов до тебе має свої умови, і що якщо ти знатимеш і виконувати їх, так само як і всі інші умови, які необхідно виконати для того, щоб «виграти» життя, тоді ти перевершуватимеш інших.

Це не правда.

Так само, як і те, що все інше зі сказаного тобі, не є правдою.

І, нарешті, тобі було сказано, що ти не можеш знати,наскільки ці вимоги вірні, і що ти ніколи не зможешдізнатися про це, оскільки це знаходиться за межами твоєї здатності розуміти божественні категорії.

Це не правда.

Так само, як і те, що все інше зі сказаного тобі, не є правдою.

А ПРАВДА ТАКА…

1. Богові нічого не потрібно.

2. Бог не може зазнати невдачі, так само як і ти сам.

3. Ніщо не відокремлено ні від чого.

4. Усього є в достатку.

5. Немає нічого, що тобі потрібно було робити.

6. Тебе ніколи не засудять.

7. Тебе ніколи не проклянуть.

8. У кохання немає умов.

9. Ніщо неспроможна перевершувати щось інше.

10. Ти вже знаєш усе це.

Переклад Романа Тихонова

Грудень 2001