Вступна стаття, підготовка текстів, примітки, покажчики розділу "Чарівні казки" Р.П. Матвєєва, розділу «Казки про тварин» Т.Г.Леонова. - Новосибірськ: ВО "Наука". Сибірська видавнича фірма, 1993. – 352 с.

До них увійшли 76 чарівних казок та казок про тварин, записаних з 1890-х по 1980-і роки. Більшість казок публікується вперше. Значне місце відведено сучасним записам як живого свідчення колись найбагатшої сибірської традиції.

У книзі зібрані твори у виконанні і славетних майстрів, і невідомих читачеві виконавців.

У цьому томі Ви знайдете і казки, сюжети яких поширені у східнослов'янських казкарів, у тому числі і в Сибіру, і рідкісні тексти, що пішли з живого побутування. У казках повною мірою виявився сибірський колорит.

ЗМІСТ Від редколегії................................................ .. 7 Російські казки Сибіру .......................................... 10 ТЕКСТИ ЧАРІВНІ КАЗКИ 1. Про три богатирі - Вечірник, Північник і Світловик ....... 52 2. Соняшникова Краса ............... ................ 79 3. Іван-царевич та Марфа-царівна........................ ........ 91 4. Іван царський син золотих кучерів............................. 99 5. Іван Вдовін ................................................ 116 6 Сергія купецький син...................................... 124 7. [Ведмідь і три сестри ] ..................................... 138 8. [Колдун та його учень] ... ................................... 142 9. Про Ванюшку.......... ...................................... 148 10. Старий мисливець і заповітна пташка. ...................... 150 11. Про хлопчика купецького сина..................... ........... 161 12. [Царівна-старенька] ............................... ......... 168 13. [Василиса Василівна] ....... .............................. 177 14. Черв'ячок................ .................................. 178 15. Наречений-заєць.......... ...................................... 183 16. [Василиса Премудра] ..... ................................. 187 17. Іван селянський син........... .......................... 192 18. Булат-молодець.................. ........................... 196 19. Сівко, Бурко, віщий Коурко.............. .................. 204 20. Свиняча шкірка ........................... ................ 214 21. Казка про Івашку худого кухарка........................ 217 22 [Чарівне кільце] ........................................ 223 23. Два брати ................................................. 235 24. Чудова овечка........................................... 237 25. Стара повиваленка....................................... 238 КАЗКИ ПРО ТВАРИН 26. Лисиця і кіт ................................................ 240 27 .Ведмідь і лисиця .............................................. - 28. [Л іса-повитуха] ........................................... 241 29. Котушка та лисиця............................................ 242 30. Лисиця і козел.............................................. 243 31. Лисиця, вовк і ведмідь...................................... 244 32. Груздь, лисиця та сорока....................................... - 33. Лисиця та Петя-півень ......................................... 245 28. Кіт та півник... ......................................... 245 35. Заєць та вівці. .............................................. 249 36. Тетеря .................................................. .... - 37. Ведмідь і колода........................................ .... - 38. Дружба собаки та кота....................................... .- 39. Кіт і лисиця ........................................... ..... 251 40. [Казка про вовка та свиню] ................................. 253 41 .Кінь і тигр.............................................. .- 42. Про кішечку ............................................ ... 254 43. [Чоловік і ведмідь] ....................................... .. 257 44. Вовк і лисиця .......................................... ....... - 45. Про лисицю і вовка .................................... ...... 258 46. [За добро добром] .................................... ..... 260 47. Ведмідь - дерев'яна нога................................. 261 48. Сини. .................................................. 262 49. [Про лисиця] ........................................... ....... 263 50. Про козу-різу............................................. 265 51 .Ріпка................................................ ..... 267 52. [Миша і горобець] ..................................... ..... 268 53. [Журавель та гагара] ..................................... ..... - 54. Горобець......................................... .......... 269 55. [Про Єршу Єршовича] ................................ ......... 270 56. Сліпінь і комар................................... ........ 271 57. [Терем мухи] ................................... ............. - 58. Про мишку і бульбашку .............................. ......... 274 59. Старий і тремтіння [дрозд] ................................ ...... - 60. Машенька ........................................ .......... 275 61. [Про півня] ................................. ................. - 62. Про козу лупоглазу........................... ............. 276 63. Про козла................................ ................. 277 64. Про старого та стару, про курочку і півня.................. .- ДОДАТКИ Примітки.............................................. ...... 286 Тексти казок, що звучать на грамплатівці...................... 302 1. Про кішечку і собачку........ ............................ - 2. [Падчерка] ................ ............................ 304 3. Коза затята................. ............................. 305 Список скорочень.................. ........................... 308 Покажчик сюжетів казок................... .................. . 310 Покажчик контамінації сюжетів................................ 326 Покажчик імен та прізвиськ персонажів........ ................... 327 Покажчик географічних назв у казках................... 329 Покажчик імен казкарів. .................................. 330 Вказівник імен збирачів............ ........................ 331 Вказівник місць запису казок..................... ............. 332 Словник маловживаних та діалектних слів................. 334 Алфавітний покажчик назв казок......... ................. 339 Список литературы.............................. ............... 340 Summary ................................. ...................... 344

Казки народів Півночі

ДОРОГИЙ ДРУГ!

Книга, яку ти тримаєш у руках, - збірка казок. Це казки різних народів Крайньої Півночі, Сибіру та Далекого Сходу, що мешкають на величезній території від західних до східних кордонів Радянського Союзу, від Кольського півострова до Чукотки.

Забиті та відсталі в минулому, в нашій країні народи Півночі оточені увагою та турботою. Вони створили своєрідну культуру, у тому числі багату усну народну творчість – фольклор. Найбільш поширеним жанром фольклору є казки.

Казка прикрашала важке існування людей, служила улюбленою розвагою та відпочинком: розповідали казки зазвичай на дозвіллі, після трудового дня. Але казка грала і велику виховну роль. У минулому казки в народів Півночі були як розвагою, а й свого роду школою життя. Молоді мисливці та оленярі слухали і намагалися наслідувати героїв, які прославлялися в казках.

Казки малюють яскраві картини життя та побуту мисливців, рибалок та оленярів, знайомлять з їхніми уявленнями та звичаями.

Героями багатьох казок є бідняки. Вони безстрашні, спритні, кмітливі та винахідливі (німецька казка «Хазяїн і працівник», удегейська – «Гадазамі», евенська – «Винахідливий стрілець» та інші).

У казках фігурують різноманітні елементи чарівництва, пророчі сили (як, наприклад, у кетських казках «Пташка-невеличка» та «Альба і Хосядам» або в чукотській казці «Всемогутня Катгиргін»), духи - господарі стихій (підводного царства, підземного та неземного) , духи води, землі, лісу, вогню і т. д.) (наприклад, у селькупській казці «Господиня вогню», орочській - «Кращий мисливець на узбережжі», нівхській - «Біла нерпа»), смерть та пожвавлення (наприклад, у евенкійській казці «Як зміїв перемогли»).

Велике місце у фольклорі народів Півночі займають казки про тварин. Вони по-своєму пояснюють звички та зовнішній виглядтварин (мансійська казка «Чому у зайця довгі вуха», нанайська – «Як ведмідь і бурундук дружити перестали», ескімоська – «Як ворон і сова один одного пофарбували»), розповідають про взаємодопомогу людини та звіра (мансійська казка «Гордий олень», долганська – «Старий рибалка і ворон», нівхська – «Мисливець і тигр»).

Основна думка казки проста: на землі не повинно бути місця стражданням та бідності, зло та обман мають бути покарані.

Дорогий друг! Читай цю книгу вдумливо, не поспішаючи. Прочитаєш казку – подумай, про що вона, чого вчить. Як писав поет Володимир Маяковський: «Казка казкою, а ви ось зробіть із казки висновок». Ось ти й подумай, який висновок можна зробити з кожної прочитаної тобою казки.

У книзі ти зустрінеш слова, які тобі невідомі. Вони відзначені зірочкою, їх пояснення ти знайдеш наприкінці книги. Це в основному назви предметів побуту, домашнього начиння, одягу різних народів Півночі.

Читай казки не поспішаючи, так, ніби ти розповідаєш їх своїм друзям чи молодшим братам та сестрам.

Уважно розглянь ілюстрації до казок. Подумай, до якого епізоду вони належать, який малюнок намалював би ти до тієї чи іншої казки. Зверніть увагу на орнамент, одяг, предмети побуту різних народів.

Бажаємо тобі успіхів!

НЕНЕЦЬКА КАЗКА

Жила у світі бідна жінка. І було у неї четверо дітей. Чи не слухалися діти матері. Бігали, грали на снігу від ранку до вечора, а матері не допомагали. Повернуться в чум, цілі кучугури снігу на пімах натягнуть, а мати забирай. Одяг промочать, а мати суші. Важко було матері. Від життя такого, від важкої роботи захворіла вона. Лежить у чумі, дітей кличе, просить:

Дітки, дайте мені води. Пересохло в мене горло. Принесіть води.

Не один, не двічі просила мати – не йдуть діти за водою. Старший каже:

Я без пімів. Інший каже:

Я без шапки. Третій каже:

Я без одягу.

А четвертий і не відповідає. Просить їх мати:

Поблизу нас річка, і без одягу можна сходити. Пересохло в роті. Пити хочу!

А діти із чума вибігли, довго грали, до матері й не заглядали. Нарешті захотілося старшому їсти – зазирнув він у чум. Дивиться: мати посеред чуми стоїть і малицю надягає. Раптом малачка пір'ям покрилася. Бере мати дошку, на якій шкури шкряблять, а дошка та хвостом пташиним стає. Наперсток залізним дзьобом став. Замість рук крила виросли.

Обернулася мати птахом-зозулею і вилетіла з чума.

Закричав тоді старший брат:

Брати, дивіться, дивіться: відлітає наша мати птахом!

Побігли діти за матір'ю, кричать їй:

Мамо, мамо, ми тобі водички принесли! А вона відповідає:

Ку-ку, ку-ку! Пізно, пізно! Тепер озерні води переді мною. До вільних вод я лікую!

Біжать діти за матір'ю, звуть її, ковшик з водою простягають.

Молодший синок кричить:

Мама мама! Повернися додому! На водички, попий!

Відповідає мати здалеку:

Ку-ку, ку-ку! Пізно, синку! Не повернуся я!

Так бігли діти за матір'ю багато днів і ночей - по камені, по болотах, по купах. Ноги собі в кров поранили. Де пробіжать, там червоний слід залишиться.

Назавжди кинула дітей мати-зозуля. І з того часу не в'є собі зозуля гнізда, не вирощує сама своїх дітей. А по тундрі з того часу червоний мох стелиться.

ТАЛА-ВЕДМЕДЬ І ВЕЛИКИЙ чаклун

СААМСЬКА КАЗКА

Понадився навколо стійбища Тала-ведмідь уночі вештатися. Ходить тихо, голоси не подає, за камінням таїться - вичікує: чи дурне оленя від стада відіб'ється, чи цуценя за стійбище вискочить, чи дитина.

Проте як не таїся, а сліди на снігу залишаються. Побачили ті сліди матері, сказали дітям:

Не катайтеся пізно при місяці з гірки! Тала-ведмідь близько. Схопить, у свою тупу понесе, на обід задере.

Місяць зійшов, а неслухняні діти все з гірки катаються.

Виліз із-за каменю Тала-ведмідь, розкрив свій мішок - кису, поперек дороги поставив, а сам подалі заліг.

Покотилися хлопці з гірки та в ведмежу торбу влетіли!

Схопив Тала торбу, на плечі звалив, іде додому, радіє: «Повну кису хлопців несу! Смачно співаємо!»

Ішов, ішов, втомився, повісив торбу на ялиновий сучок, сам під ялинкою ліг і захропів.

Алтайські казки

Страшний гість

Жив-був борсук. Вдень він спав, ночами виходив на полювання. Ось одного разу вночі борсук полював. Не встиг він насититися, а край неба вже посвітлішав.

До сонця у свою нору поспішає потрапити борсук. Людям не показуючись, ховаючись від собак, йшов він там, де тінь густіша, де земля чорніша.

Підійшов борсук до свого житла.

Хрр ... Брр ... - Раптом почув він незрозумілий шум.

"Що таке?"

Сон із борсука вискочив, шерсть дибки встала, серце мало ребра не зламало стуком.

"Я такого шуму ніколи не чув ..."

Хррр… Фіррлити-фью… Бррр…

«Швидше назад у ліс піду, таких, як і я, кігтистих звірів покличу: я один тут за всіх гинути не згоден».

І пішов борсук усіх, що на Алтаї живуть, кігтистих звірів на допомогу кликати.

Ой, у мене в норі жахливий гість сидить! Допоможіть! Врятуйте!

Прибігли звірі, вухами до землі припали - справді, від шуму земля тремтить:

Брррррк, хрр, фьюу…

У всіх звірів шерсть дибки піднялася.

Ну, борсуку, це твій дім, ти перший і лізь.

Озирнувся борсук - кругом люті звірі стоять, підганяють, поспішають:

Іди іди!

А самі від страху хвости підібгали.

У борсучому будинку було вісім входів, вісім виходів. "Що робити? - думає борсук. - Як бути? Яким входом до себе в будинок проникнути?

Чого вартий? - пирхнула росомаха і підняла свою страшну лапу.

Поволі, неохоче побрів борсук до найголовнішого входу.

Хрррр! - Вилетіло звідти.

Барсук відскочив, до іншого входу-виходу зашкутильгав.

З усіх восьми виходів так і гримить.

Взявся борсук дев'ятий хід рити. Прикро рідний будинок руйнувати, і відмовитися не можна - з усього Алтаю найлютіші звірі зібралися.

Скоріше, швидше! - Наказують.

Прикро рідний будинок руйнувати, та не послухатися не можна.

Гірко зітхаючи, дряпав борсук землю пазуристими передніми лапами. Нарешті, ледве живий від страху, пробрався до своєї високої спальні.

Хррр, бррр, фррр…

Це, розвалячись на м'якому ліжку, голосно хропів білий заєць.

Звірі зі сміху на ногах не встояли, покотилися по землі.

Заєць! Отак заєць! Барсук зайця злякався!

Ха-ха-ха! Хо-хо-хо!

Від сорому куди тепер сховаєшся, борсуку? Проти зайця якесь військо зібрав!

Ха-ха-ха! Хо Хо!

А борсук голови не піднімає, сам себе сварить:

«Чому шум у своєму будинку почувши, сам туди не заглянув? Навіщо пішов на весь Алтай кричати?

А заєць знай собі спить-хропе.

Розсердився борсук, та як пхне зайця:

Пішов геть! Хто тобі дозволив спати?

Прокинувся заєць – очі мало не вискочили! - і вовк, і лисиця, рись, росомаха, дика кішка, навіть соболь тут!

"Ну, - думає заєць, - будь що буде!"

І раптом - стрибок борсуку в лоба. А з чола, як з пагорба, – знову стриб! - І в кущі.

Від білого заячого живота побілів лоб у борсука.

Від задніх заячих лап пройшли білі сліди по щоках.

Звірі ще голосніше засміялися:

Ой, барсу-у-ук, який гарний ти став! Хо-ха-ха!

Підійди до води, на себе подивися!

Зашкутильгав борсук до лісового озера, побачив у воді своє відображення і заплакав:

«Піду ведмедеві пожалуюся».

Прийшов і каже:

Кланяюсь вам до землі, дідусю-ведмідь. Захист у вас прошу. Сам я цієї ночі вдома не був, гостей не кликав. Гучний хропіння почув, злякався… Скільки звірів стурбував, свою хату порушив. Тепер подивіться, від заячого білого живота, від заячих лап - і мої щіки побіліли. А винний без оглядки втік. Цю справу розсудіть.

Ти ще бідкаєшся? Твоя голова раніше чорна була, як земля, а тепер білизну твого чола і щек навіть люди позаздрять. Образливо, що не я на тому місці стояв, що не моє обличчя заєць вибілив. Оце шкода! Так, шкода, прикро…

І, гірко зітхнувши, пішов ведмідь.

А борсук так і живе з білою смугою на лобі та на щоках. Кажуть, що він звик до цих міток і вже похваляється:

Ось як заєць для мене постарався! Ми тепер із ним друзі на віки вічні.

Ну, а що заєць каже? Цього ніхто не чув.

Літературна обробка А. Гарф.

Образа марала

Прибігла червона лисиця із зелених пагорбів у чорний ліс. Вона в лісі собі нори ще не викопала, а новини лісові їй уже відомі: став ведмідь старий.

Ай-яй-яй, горе-біда! Наш старійшина, бурий ведмідь, умирає. Його золотиста шуба зблікла, гострі зуби притупилися, в лапах сили колишньої немає. Скоріше, швидше! Давайте зберемося, подумаємо, хто в нашому чорному лісі розумніший за всіх, найкрасивіший, кому хвалу заспіваємо, кого на ведмедове місце посадимо.

Де дев'ять рік з'єдналися, біля підніжжя дев'яти гір, над швидким ключем волохатий кедр стоїть. Під цим кедром зібралися звірі із чорного лісу. Один одному шуби свої говорять, розумом, силою, красою похваляються.

Старий ведмідь теж сюди прийшов:

Що галасуєте? Про що сперечаєтеся?

Притихли звірі, а лисиця гостру морду підняла й заволала:

Ах, шановний ведмідь, нестаріючим, міцним будьте, сто років живіть! Ми тут сперечаємося, а справи вирішити без вас не можемо: хто гідніший, хто найкрасивіший за всіх?

Усякий по-своєму гарний, - пробурчав старий.

Ах, наймудріший, все ж таки ми хочемо ваше слово почути. На кого вкажете, тому звірі поспівають хвалу, на почесне місце посадять.

А сама свій червоний хвіст розпустила, золоту шерсть язиком офарблює, білу грудку пригладжує.

І тут звірі раптом побачили марала, що біжить вдалині. Ногами він вершину гори зневажав, гіллясті роги по дну неба слід вели.

Лисиця ще рота закрити не встигла, а марал уже тут.

Не спітніла від швидкого бігу його гладка шерсть, не заходили частіше його пружні ребра, не скипіла в тугих жилах тепла кров. Серце спокійно, рівно б'ється, тихо сяють великі очі. Рожевою мовою коричневу губу чухає, зуби біліють, сміються.

Повільно встав старий ведмідь, чхнув, лапу до маралу простяг:

Ось хто всіх кращий.

Лисиця від заздрощів за хвіст сама себе вкусила.

Чи добре живете, благородний марале? - заспівала вона. - Видно, ослабли ваші стрункі ноги, у широких грудях дихання не вистачило. Незначні білки випередили вас, кривонога росомаха давно вже тут, навіть повільний борсук і той встиг раніше вас прийти.

Низько опустив марал гіллясторогу голову, колихнулися його волохаті груди і зазвучав голос, як очеретяна сопілка.

Шановна лисиця! Білки на цьому кедрі живуть, росомаха на сусідньому дереві спала, у борсука нора тут, за пагорбом. А я дев'ять долин пройшов, дев'ять річок переплив, через дев'ять гір перевалив...

Підняв голову марал - вуха його подібні до пелюсток квітів. Роги, тонким ворсом одягнені, прозорі, наче травневим медом налиті.

А ти, лисице, про що турбуєшся? - розсердився ведмідь. — Сама старійшиною стати задумала?

Прошу вас, благородний марале, займіть почесне місце.

А лисиця вже знову тут.

Ох-ха-ха! Бурого марала старійшиною вибрати хочуть, співати хвалу йому збираються. Ха-ха, ха-ха! Зараз він гарний, а подивіться на нього взимку - голова безрога, комола, тонка шия, шерсть висить клаптями, сам ходить скорчившись, від вітру хитається.

Марал у відповідь слів не знайшов. Зирнув на звірів - звірі мовчать.

Стор. 2 з 53

А народ сперечався, сміявся і своїми іронічними казками відповів:

– Ні, бурундук смугастим став через те, що його погладив дідусь ведмідь.

- Ні, у зайця верхня губа роздвоїлася через те, що він багато реготав. Пам'ятаєте, коли він овець перелякав?

Народ мріяв про підкорення сил природи та мрію свою висловив у чудових казках. Так, евенкійські жінки зробили хлопцеві залізні крила, і він піднявся на цих крилах до хмар. Одна жінка в хантійському стійбищі виткала чудовий рушник, на ньому її чоловік переплив море. На Алтаї богатир Сартакпай будував мости через бурхливі річки, прокладав дороги і намагався змусити блискавку освітлювати вночі землю.

Багато цікавих булин та казок склали народи Сибіру. За цими творами вчені пізнають життя народу, його давні уявлення про світ, його мрії та надії.

А. М. Горький називав казки та билини народів Сибіру перлинами, радив збирати їх та вивчати.

Але до Жовтневої соціалістичної революції ці твори майже були відомі російському читачеві.

За роки радянської влади, під керівництвом Комуністичної партії, як ми вже бачили, докорінно змінено життя народів Сибіру. Поряд із усіма народами нашої батьківщини вони стали самі керувати своєю соціалістичною державою – братським Союзом Радянських Соціалістичних Республік. Усі народи Сибіру створили свої автономні радянські соціалістичні республіки, автономні області чи національні округи. З братньої допомогою великого російського народу всі кочові народи, створивши колгоспи, перейшли на осіле життя. Димну та холодну юрту вони замінили світлим та теплим будинком. У тайзі для мисливців побудовано факторії та мисливсько-промислові станції. Усюди прокладено дороги. У найвіддаленіші райони прийшли машини. Трактори підняли вікову цілину. У національних республіках та областях побудовано фабрики та заводи. У всіх народів створено свою писемність, ліквідовано неписьменність. З'явилися свої лікарі, інженери, агрономи, кандидати та доктори наук. Виросли свої поети, письменники та драматурги. Їхні голоси чути всій країні. Їх книжки перекладено російською мовою, видано Москві, Новосибірську, Іркутську та інших містах. Найкращі творимистецтва народи Сибіру показують трудящим нашої батьківщини зі сцени московських театрів.

За порадою Олексія Максимовича Горького письменники любовно та дбайливо зібрали «перлини народної творчості». Від народних співаків та казкарів вони записали усні художні твори– билини, пісні, казки.

У Сибіру записано багато чудових російських казок. Вони видавалися в Новосибірську, Красноярську та Іркутську. Тому ми друкуємо лише казки тих народів, творчість яких маловідома. Російському читачеві буде цікаво познайомитися з тим, що у віках створили його талановиті сусіди.

Казки у нашій книзі різні. Одні з них публікуються в тому вигляді, в якому вони були записані російськими письменниками від оповідачів, інші друкуються в літературній обробці, треті належать перу літераторів, але вони створені за народними мотивами. Основа у всіх казок, включених до цієї збірки, одна й та сама – народна творчість, народна мудрість.

Тут є казки, складені за радянської влади. Вони – радість і щастя народу. Є й старі казки про боротьбу з баями та ханами. У цю боротьбу вступають молоді, сміливі, сильні люди, юнаки та дівчата. Вони борються за радість та свободу для всіх трудових людей. Іноді вони перемагають завдяки своїй богатирській силі, іноді завдяки розуму та винахідливості. Щоправда, і перемога завжди на їхньому боці. Це було виразом мрії про вільне життя. Народ здійснив свою чудову мрію.

Існують старі казки про підкорення сил природи. Далекої колишньої пори це було сміливою мрією. У наш час мрія стала буллю: збудовані дороги, залізні птахи переносять людину на далекі відстані зі швидкістю звуку, блискавка служить людям, наші космонавти в чудо-кораблях освоюють простір, що відокремлює Землю від її сусідки Місяця, численні «моря», створені радянськими людьми, змінили географічний вигляд країни.

Ще вчора сміливі мрії називали казковими. Сьогодні казка працею народу перетворена на бувальщину.

Опанас Коптелов.

АЛТАЙСЬКІ КАЗКИ

САРТАКПАЙ

На Алтаї, у гирлі річки Іні, жив богатир Сартакпай. Коса в нього аж до землі. Брови - точно густий чагарник. М'язи вузлуваті, як наріст на березі – хоч чашки з них ріж.

Ще жоден птах не пролітав повз голову Сартакпая: він стріляв без промаху.

Копитних звірів, що біжать вдалині, завжди влучно бив Сартакпай. У пазурів він цілився спритно.

Не пустували його арчемаки (арчемаки – шкіряні мішки, перекинуті через сідло). До сідла завжди була приторочена жирна дичина. Син Адучі-Мерген, ще здалеку почувши тупіт інохідця, вибігав назустріч батькові, щоб розсідлати коня. Сноха Оймок готувала старому вісімнадцять страв із дичини, десять напоїв із молока.

Але не був щасливий, не був веселим уславлений богатир Сартакпай. Він день і ніч чув плач затиснених камінням алтайських річок. Кидаючись з каменю на камінь, вони рвалися на шматки. Дробились у струмки, натикаючись на гори. Набридло Сартакпаю бачити сльози алтайських річок, набридло слухати їхній немолочний стогін. І задумав він дати дорогу алтайським водам у Льодовитий океан. Сартакпай покликав свого сина:

- Ти, дитино, йди на південь, а я на схід піду.

Адучі-син пішов до гори Білуха, піднявся туди, де лежить вічний сніг, почав шукати шляхи для річки Катуні.

Сам богатир Сартакпай вирушив на схід до жирного озера Юлу-Коль. Вказівним пальцем правої руки Сартакпай торкнувся берега Юлу-Коля – і слідом за його пальцем протікала річка Чулишман. У цю річку з веселою піснею попрямували всі попутні струмки та річки, всі дзвінкі ключі та підземні води.

Але крізь радісний дзвін Сартакпай почув плач у горах Кош-Агача. Він витяг ліву руку і вказівним пальцем провів по горах борозну для річки Башкаус. І коли засміялися води, тікаючи з Кош-Агача, засміявся разом із ними старий Сартакпай.

- Виявляється, лівою рукою я теж працювати вмію. Однак не годиться така справа лівою рукою творити.

І Сартакпай повернув річку Башкаус до пагорбів Кокбаша і тут влив її в Чулишман і повів усі води однією правою рукою вниз, до схилів Артибаша. Тут Сартакпай зупинився.

– А де ж син мій, Адучі? Чому не йде мені назустріч? Злітай до нього, чорний дятеле, подивися, як працює Адучі-Мерген.

Чорний дятел полетів до гори Білухи, від Білухи річка Катунь бігла на захід. Дятел рушив слідом за річкою.

Неподалік Усть-Кокси наздогнав він силача Адучі. Той вів Катунь все далі на захід.

- Що ти робиш, Адучі-Мерген? – крикнув дятел. - Батько твій уже півдня чекає на тебе в Артибаші.

– Бог створив бурундука смугастим, а зайця випустив на світ із роздвоєною губою…

А народ сперечався, сміявся і своїми іронічними казками відповів:

– Ні, бурундук смугастим став через те, що його погладив дідусь ведмідь.

- Ні, у зайця верхня губа роздвоїлася через те, що він багато реготав. Пам'ятаєте, коли він овець перелякав?

А. М. Горький називав казки та билини народів Сибіру перлинами, радив збирати їх та вивчати.

Але до Жовтневої соціалістичної революції ці твори майже були відомі російському читачеві.

За роки радянської влади, під керівництвом Комуністичної партії, як ми вже бачили, докорінно змінено життя народів Сибіру. Поряд із усіма народами нашої батьківщини вони стали самі керувати своєю соціалістичною державою – братським Союзом Радянських Соціалістичних Республік. Усі народи Сибіру створили свої автономні радянські соціалістичні республіки, автономні області чи національні округи. З братерською допомогою великого російського народу всі кочові народи, створивши колгоспи, перейшли на осіле життя. Димну та холодну юрту вони замінили світлим та теплим будинком. У тайзі для мисливців побудовано факторії та мисливсько-промислові станції. Усюди прокладено дороги. У найвіддаленіші райони прийшли машини. Трактори підняли вікову цілину. У національних республіках та областях побудовано фабрики та заводи. У всіх народів створено свою писемність, ліквідовано неписьменність. З'явилися свої лікарі, інженери, агрономи, кандидати та доктори наук. Виросли свої поети, письменники та драматурги. Їхні голоси чути всій країні. Їх книжки перекладено російською мовою, видано Москві, Новосибірську, Іркутську та інших містах. Найкращі витвори мистецтва народи Сибіру показують трудящим нашої батьківщини зі сцени московських театрів.

Ще вчора сміливі мрії називали казковими. Сьогодні казка працею народу перетворена на бувальщину.

Опанас Коптелов.